вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.10.2019м. ДніпроСправа № 904/3555/19
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпро
до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-5" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про розірвання договору на технічне обслуговування
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Сергієнко М.О.
Представники:
від позивача: Медяний О.Ю., дов.№007.1Др-212-0719 від 22.07.2019, адвокат;
від відповідача: Пономарьов Д.А., дов. б/н від 02.01.2019, представник
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-5" Дніпровської міської ради про розірвання договору на технічне обслуговування внутрішніх систем газопостачання (газопроводів та газового обладнання) № 38АDg7518-18 від 01.01.2019, укладений з протоколом розбіжностей від 14.01.2019 та протоколом узгодження розбіжностей від 14.01.2019.
Ухвалою суду від 19.08.2019 прийнято справу № 904/3555/19 до свого провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.09.2019.
16.09.2019 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 24.09.2019.
Ухвалою суду від 24.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 904/3555/19 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 28.10.2019.
25.09.2019 від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про визнання причин несвоєчасного подання відзиву поважними, поновлення строку для подання відзиву та прийняття його до розгляду.
25.09.2019 від позивача надійшли письмові пояснення.
У підготовче засідання 28.10.2019 з'явились представники сторін, які висловили усне клопотання про перехід до розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 28.10.2018 у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подачі відзиву на позов відмовлено. Відзив на позовну заяву залишено без розгляду.
У судовому засіданні 28.10.2019 закрито підготовче провадження у справі № 904/3555/19 та розпочато розгляд справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, вказавши на фактичне ненадання позивачем послуг за спірним договором у період січень-травень 2019.
В судовому засіданні 28.10.2019 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору на технічне обслуговування внутрішніх систем газопостачання (газопроводів та газового обладнання) № 38АDg7518-18 від 01.01.2019, укладений з протоколом розбіжностей від 14.01.2019 та протоколом узгодження розбіжностей від 14.01.2019, в частині підписання актів виконаних робіт та оплати наданих послуг за період січень-травень 2019. З огляду на ухилення відповідача від підписання актів виконаних робіт та несплату вартості наданих послуг, позивач звернувся до відповідача із повідомленням про розірвання спірного договору, на підставі пункту 8.4 договору. Відповідач не погодився із пропозицією позивача щодо розірвання договору, що стало причиною звернення відповідача до суду із вимогою про розірвання вказаного договору.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на статті 188, 206 Господарського кодексу України та 525-526, 530, 615, 651 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача, викладене у відзиві на позов
Відповідачем було подано відзив з пропуском процесуального строку, встановленого в ухвалі від 19.08.2019, та судом відмовлено в задоволенні клопотання щодо його поновлення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
01.01.2019 між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (далі - позивач, виконавець) та Комунальним підприємством "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 38АDg7518-18 на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання (газопровідників та газового обладнання), з протоколом розбіжностей від 14.01.2019 та протоколом узгодження розбіжностей від 14.01.2019 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання (газопроводів та газового обладнання) згідно додатку № 1, які належать замовнику та знаходяться за адресами згідно переліку, а замовник приймає на себе зобов'язання оплатити зазначені послуги в строки, передбачені цим договором.
Згідно з пунктом 2.2 договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 14.01.2019, загальна вартість договору, відповідно до додатку № 1 складає 1010182, 61 грн, в тому числі 20 % - 168363 грн. Виконавець зобов'язується проводити послугу відповідно до додатку № 1. Оплата даних послуг фінансується виключно з міського бюджету та після надходження коштів на рахунок підприємства.
В залежності від обсягу фактично наданих послуг, що підтверджується відповідними актами наданих послуг, вартість послуг може коригуватись.
Надані послуги оплачуються замовником до 5-го числа місяця наступного за звітним, відповідно до виставленого рахунку та актів наданих послуг в межах бюджетного фінансування замовника (пункт 2.3 договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 14.01.2019).
Факт надання послуг підтверджується актами наданих послу, підписаними уповноваженими представниками обох сторін (пункт 4.1 договору).
Пунктом 4.2 договору встановлено, що акти наданих послуг уповноважені представники сторін повинні підписати не пізніше останнього календарного дня звітного місця та повернути виконавцю не пізніше 2-го числа місяця наступного за звітним. Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків.
Відповідно до пункту 8.2 договору, всі зміни до цього договору вносяться в період його дії шляхом підписання уповноваженими особами додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору. Всі зміни до нього повинні бути виконані в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.
Сторони мають право достроково розірвати договір. Про намір достроково припинити дію договору сторона зобов'язана письмово повідомити іншу не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати припинення дії договору. До моменту розірвання договору замовник зобов'язаний оплатити надані послуги (пункт 8.4 договору).
Листом від 16.07.2019 № 49101.1-Сл-5180-0719, позивач, на підставі пункту 8.4 договору, посилаючись на невиконання відповідачем умов спірного договору, повідомив останнього про намір достроково припинити дію договору шляхом укладання додаткової угоди на його розірвання, примірник якої було додано до листа (арк. с. 22-23).
Відповідач, листом від 30.07.2019 № 1342, не погодився із пропозицією позивача про дострокове припинення дії спірного договору шляхом підписання відповідної угоди про його розірвання (арк. с. 24).
Вказані обставини, стали причиною звернення позивача до суду із вимогою про розірвання договору № 38АDg7518-18 на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання (газопровідників та газового обладнання), з протоколом розбіжностей від 14.01.2019 та протоколом узгодження розбіжностей від 14.01.2019, на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.
Законодавство, що підлягає застосуванню
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 статті 902 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Статтею 907 Цивільного кодексу України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Частиною 1 статті 615 визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. (частини 1-2 статті 651 Цивільного кодексу України).
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог статей 553, 555, 556, 557, 638 Цивільного кодексу України та статей 179, 180 Господарського кодексу України, він вважається укладеним.
Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України (статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України) і відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач вказує на те, що ним, на виконання умов спірного договору на технічне обслуговування внутрішніх систем газопостачання, у період січень-травень 2019 було надано відповідачеві послуги. Водночас, відповідач (замовник) ухиляється від підписання відповідних актів виконаних робіт та не здійснює оплату наданих позивачем послуг, в чому, на думку позивача, полянає істотне порушення договору. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України та на підставі пункту 8.4 договору, позивач просить суд розірвати укладений між сторонами договір № 38АDg7518-18 на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання (газопровідників та газового обладнання), з протоколом розбіжностей від 14.01.2019 та протоколом узгодження розбіжностей від 14.01.2019.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Право на подання позову про розірвання договору на підставі статті 188 Господарського кодексу України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.
Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (частина 4 статті 188 Господарського кодексу України).
Як було зазначено вище, можливість дострокового розірвання спірного договору передбачена у пункті 8.4 цього договору, однак, пунктом 8.2 договору закріплено внесення будь-яких змін до договору шляхом підписання додаткових угоди сторонами.
Однак, сторонами не було дотримано добровільного порядку дострокового розірвання договору шляхом підписання відповідної додаткової угоди, як-то передбачено пунктами 8.2, 8.4 договору.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
В свою чергу, стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує порушення зобов'язання як його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Таким чином, правова можливість задоволення на підставі вказаної норми позовної вимоги про розірвання договору пов'язується не тільки з істотним порушенням другою стороною умов договору, а й з наявністю шкоди, завданої цим порушенням другою стороною договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суд повинен встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.
Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку, на підставі статті 651 Цивільного кодексу України, може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором, а також наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною договору.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як на підставу дострокового розірвання договору на технічне обслуговування внутрішніх систем газопостачання (газопроводів та газового обладнання) № 38АDg7518-18 від 01.01.2019 позивач посилається на невиконання відповідачем свого обов'язку за вказаним договором щодо підписання актів виконаних робіт та оплати вартості наданих позивачем послуг.
При цьому, позивачем до позову не надано актів виконаних робіт, які відповідно до умов спірного договору є доказом надання послуг з технічного обслуговування внутрішніх систем газопостачання (ані підписаних обома сторонами, ані підписаних лише зі сторони позивача).
Позивач у позові вказує на те, що ним надсилались акти виконаних робіт на адресу відповідача для підписання. При цьому, до матеріалів справи позивачем не надано належних доказів надсилання таких актів відповідачу.
З листування між сторонами вбачається, що акти таки надсилались позивачем відповідачу (без переліку актів, які надсилались, без зазначення дати такого надсилання тощо), однак відповідач відмовлявся від їх підписання, посилаючись на фактичне ненадання позивачем послуг згідно вказаних актів (арк. с. 18). Тобто, відповідач заперечував та заперечує факт надання позивачем послуг за спірним договором.
Так, матеріали справи не містять доказів належного виконання позивачем договору в частині надання відповідачу у період січень-травень 2019 послуг з технічного обслуговування внутрішніх систем газопостачання (газопроводів та газового обладнання), факт несплати відповідачем яких міг би слугувати підставою для розірвання договору за рішенням суду.
Також суд зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з підписання актів виконаних робіт та оплати наданих послуг за спірним договором значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.
Як встановлено частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
У даному випадку відсутні будь-які відомості щодо завдання позивачеві відповідної шкоди з боку відповідача, у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов спірного договору.
Викладені обставини свідчать про недоведеність позивачем істотного порушення умов договору зі сторони відповідача, у розумінні статті 651 Цивільного кодексу України.
Таким чином, виходячи з доводів сторін та долучених до матеріалів справи доказів, а також системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про розірвання договору № 38АDg7518-18 від 01.01.2019, укладений з протоколом розбіжностей від 14.01.2019 та протоколом узгодження розбіжностей від 14.01.2019 є необґрунтованими та безпідставними, а тому позов не підлягає задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що невиконання відповідачем свого обов'язку щодо підписання відповідних актів виконаних робіт за договором та оплати вартості наданих послуг наділяє позивача правом вимоги до останнього. Дане право є майновим правом, яке може бути захищено способами, визначеними статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-5" Дніпровської міської ради про розірвання договору на технічне обслуговування внутрішніх систем газопостачання (газопроводів та газового обладнання) № 38АDg7518-18 від 01.01.2019, укладений з протоколом розбіжностей від 14.01.2019 та протоколом узгодження розбіжностей від 14.01.2019, відмовити.
Судові витрати у розмірі 1921 грн покладаються на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України
Повне рішення складено 05.11.2019
Суддя В.І. Ярошенко