Постанова
Іменем України
04 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 753/12524/16-ц
провадження № 61-17190св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» (далі - ТОВ «ПК «Зоря Поділля»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання наказу про звільнення недійсним, зміну підстав звільнення, зобов'язання внести зміни до трудової книжки, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 13 листопада 2014 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника відділу земельних ресурсів
ТОВ «ПК «Зоря Поділля». З 01 липня 2015 року йому встановлено оплату праці за укладеним з відповідачем трудовим договором в розмірі 30 000,00 грн. Згідно з наказом від 01 квітня 2016 року він перебував у щорічній відпустці з 09 квітня 2016 pоку, проте належні суми відпускних відповідач досі не перерахував. 15 червня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з 30 червня 2016 року у зв'язку з неодноразовим грубим порушенням відповідачем законодавства України про працю, а саме, невиплатою заробітної плати у встановлені строки та у погодженому в трудовому договорі розмірі, зміною в односторонньому порядку розміру оплати праці, а також невиплатою відпускних, згідно із Законом України «Про відпустки». Одночасно він просив відповідача надіслати йому трудову книжку поштою цінним листом з описом вкладення. Відповідач отримав дану заяву про звільнення 16 червня
2016 року. Разом з тим, листом від 30 червня 2016 року відповідач повідомив його про відсутність підстав для його звільнення, а наказом
ТОВ «ПК «Зоря Поділля» від 30 червня 2016 року його було звільнено за частиною першою статті 38 КЗпП України.
ОСОБА_1 просив визнати незаконним своє звільнення за наказом ТОВ «ПК «Зоря Поділля» від 30 червня 2016 року № 132 П на підставі частини першої статті 38 КЗпП України та визнати недійсним запис в трудовій книжці про звільнення за власним бажанням, частина перша стаття 38 КЗпП України; визнати його звільненим з роботи в ТОВ «ПК «Зоря Поділля» згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням з боку відповідача вимог законодавства про працю; зобов'язати ТОВ «ПК «Зоря Поділля» внести до трудової книжки запис «звільнений за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України»; стягнути з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на його користь 350 347,20 грн заробітної плати, 90 000,00 грн вихідної допомоги, 795 000,00 грн середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (за період з 01 липня 2016 року по 01 вересня 2018 pоку) та
190 000,00 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 за наказом ТОВ «ПК «Зоря Поділля» від 30 червня 2016 року № 132 П на підставі частини першої статті 38 КЗпП України та визнано недійсним запис в трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням за частиною першою статті 38 КЗпП України.
Визнано ОСОБА_1 звільненим з роботи в ТОВ «ПК «Зоря Поділля» згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням з боку відповідача вимог законодавства про працю.
Зобов'язано ТОВ «ПК «Зоря Поділля» внести до трудової книжки
ОСОБА_1 запис «звільнений за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України».
Стягнуто з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на користь ОСОБА_1 22 500,00 грн вихідної допомоги.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на користь держави судовий збір у розмірі 7 048,00 грн.
Встановивши, що ТОВ «ПК «Зоря Поділля» в порушення вимог статті 38 КЗпП України самостійно змінив підстави звільнення позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 , визнав незаконним звільнення останнього з роботи за власним бажанням, визнав ОСОБА_1 звільненим з роботи в
ТОВ «ПК «Зоря Поділля» згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням з боку відповідача вимог законодавства про працю, зобов'язав ТОВ «ПК «Зоря Поділля» внести до трудової книжки
ОСОБА_1 запис «звільнений за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України» та стягнув з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на користь ОСОБА_1 22 500,00 грн вихідної допомоги. В задоволені решти заявлених позовних вимог суд відмовив.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ПК «Зоря Поділля» про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ПК «Зоря Поділля» про відшкодування моральної шкоди та ухвалюючи в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що вирішення позову в частині відшкодування моральної шкоди залежить від вирішення позовних вимог про захист порушеного трудового права. Оскільки ТОВ «ПК «Зоря Поділля» було порушено трудові права ОСОБА_1 , апеляційний суд, врахувавши характер та тривалість порушення, наслідки порушення трудових прав, принцип розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на користь ОСОБА_1 у сумі
1 000,00 грн, вважаючи таку суму грошових коштів достатньою для компенсації моральних страждань останнього.
Апеляційний суд залишаючи без змін рішення місцевого суду в іншій частині, погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин, на які він посилався на обґрунтування своїх вимог.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
19 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, розміру присудженої вихідної допомоги та стягнення моральної шкоди та постановити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та не надав оцінки відповідності законодавству України. Крім того, судом апеляційної інстанції не було повідомлено позивача про час і місце проведення судового засідання у суді апеляційної інстанції, що позбавило його права на належний судових захист та надання додаткових пояснень щодо фактичних обставин справи.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дарницького районного суду міста Києва.
22 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
23 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права:
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 399 ЦПК України після отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції (частина друга стаття 401 ЦПК України).
Колегія суддів Верховного Суду заслухавши доповідь судді-доповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно із положеннями статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
За правилами частини першої статті 130 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Відомостей про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи немає.
Перша кореспонденція про повідомлення позивача, що розгляд цієї справи призначено на 30 липня 2019 року о 12 год 00 хв, повернулася до суду з відміткою «за закінченням строку зберігання» (т. 5, а. с. 1), що є неналежним доказом виконання судом вимог статей 128-130 ЦПК України тобто не є доказом, який підтверджує належну фіксацію повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи
Відомостей про отримання ОСОБА_1 повідомлення від 16 липня 2019 року про зняття справи зі складу, яка була призначена на 30 липня
2019 року на 12 год. 20 хв. та призначення справи на 13 серпня 2019 року о
12 год. 20 хв., матеріали справи взагалі не місять,.
За таких обставин аргументи касаційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в апеляційному суді є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно ОСОБА_1 порушені через непоінформованість його про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позбавило його можливості надати свої доводи, міркування щодо питань, які виникли під час судового розгляду.
Відповідно до правил частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року втрачає законну сила та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко