Справа № 310/6666/19
2/310/2510/19
Іменем України
23 жовтня 2019 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Вірченко О.М.,
при секретарі Мельніченко А.Д.,
за участю позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги наступним. 07 лютого 1996 року позивач зареєстрував шлюб з відповідачкою. Від шлюбу вони мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружжя мешкало в належному позивачу в порядку спадкування будинку АДРЕСА_1 . З підстав матеріальних труднощів взаємовідносини в родині погіршились, відповідачка пішла з родини, звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу та стала проживати у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 . Молодший син сторін мешкає з відповідачкою, старший - залишився проживати з позивачем. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року шлюб між сторонами розірвано. 20 грудня 2018 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 Датою, з якої відповідачка перестала проживати в належному позивачу будинку, ОСОБА_1 вважає дату винесення рішення про розірвання шлюбу, тобто 20 червня 2018 року. З вказаного часу позивач неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням, щоб вона знялася з реєстрації місця проживання в належному йому будинку, однак відповідачка цього не зробила. ОСОБА_6 є інвалідом другої групи, через що його щомісячний дохід менший від встановленого прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, реєстрація відповідачки в будинку перешкоджає позивачу отримувати субсидію. Крім того, позивач має намір продати будинок. Просив усунути перешкоди в користуванні жилим будинком та визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позов не визнає з наступних підстав. Право власності на будинок АДРЕСА_1 позивачем було оформлено в період шлюбу сторін, оформлення необхідних документів відбулось за кошти позивачки та її рідних, оскільки позивач на той період не мав постійного заробітку. В свою чергу, відповідачка протягом 20 років працює на одному місці роботи, має постійний дохід, за який утримувала всю родину. На час розірвання шлюбу ОСОБА_2 проживала в будинку. Після розірвання шлюбу позивач став провокувати конфлікти, скандали, які відбувались в присутності неповнолітнього сина та негативно на нього впливали. Одного разу після добової зміни на роботі відповідачка забрала сина від баби та прийшла додому, однак в будинок не змогла потрапити, оскільки позивачем були замінені замки, тому вона із молодшим сином вимушена була перейти на тимчасове проживання до будинку АДРЕСА_2 де мешкає і на теперішній час. ОСОБА_2 не вживала заходів щодо вселення, оскільки сподівалась, що з часом ОСОБА_1 пустить її з сином в будинок. Зазначила, що весь час подружнього життя позивач не працював, зловживав алкогольними напоями, утримання родини, ремонт та благоустрій будинку проводились за кошти відповідачки та її рідних. Щодо призначення субсидії - відповідачка надавала позивачу необхідні для цього довідки. Просила в задоволенні позову відмовити.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що він є інвалідом другої групи, отримує невелику пенсію та сплачує аліменти, в зв'язку з чим не має можливості сплачувати комунальні послуги. Крім того, позивач потребує проведення операції, на що необхідні кошти, тому має намір продати будинок. Відповідачка з власної ініціативи не мешкає в будинку більше року. Просив задовольнити позов.
Відповідачка пояснила, що позов не визнає з підстав, викладених у відзиві. У вказаному будинку вона не проживає з 25 липня 2018 року, оскільки вимушена була піти проживати в інше місце через постійні сварки, які негативно позначались на дитині, та зміну замків. ОСОБА_2 приходила в будинок, але позивач її не пускав, виштовхував. З цього приводу відповідачка в поліцію не зверталась, свідків вказаних подій немає. Вважає, що вона має право на свою частку в будинку, оскільки приймала участь в його ремонті. Реєстрація за вказаною адресою їй необхідна щоб звернутись до суду з позовом про поділ майна подружжя. В подальшому ОСОБА_2 має намір самостійно знятися з реєстрації місця проживання в будинку.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності із ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 січня 2000 року ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 16 серпня 2019 року № 709 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується домовою книгою на вказаний будинок.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2019 року шлюб між сторонами було розірвано.
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що вони з серпня 2018 року проживають постійно по сусідству з позивачем. За період з серпня 2018 року по теперішній час відповідачка в будинку АДРЕСА_1 не проживала та не приходила. Свідкам відомо, що шлюб між сторонами розірвано, ОСОБА_2 проживає у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком. Про зміну замків в спірному будинку їм нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є сусідкою позивача. З липня 2018 року ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає. Свідок не бачила, щоб з вказаного часу відповідачка приходила в будинок. ОСОБА_9 відомо, що ОСОБА_2 проживає з іншим чоловіком.
На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
У відповідності із ст.ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач перешкоджав її проживанню в належному йому будинку, твердження ОСОБА_2 . спростовуються поясненнями свідків.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачка не проживає більше року в будинку АДРЕСА_1 , не є власником вказаного будинку, проте зареєстрована, при цьому в судовому засіданні ОСОБА_2 зазначила, що має намір самостійно знятися з реєстрації місця проживання. Наявність реєстрації місця проживання особи в житловому приміщенні, яка в ньому не проживає, є перешкодою у здійсненні позивачем прав власника цього приміщення.
Зазначені перешкоди підлягають усуненню шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Керуючись ст. 391 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ) про усунення перешкод в користуванні жилим будинком, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ) такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ) судовий збір на користь держави в розмірі 768 грн. (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01 листопада 2019.
Суддя Бердянського
міськрайонного суду
Запорізької області О. М. Вірченко