Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 496/4489/16-ц
провадження № 61-32799св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого
2017 року в складі судді Трушиної О. І. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2017 року в складі колегії суддів: Станкевича В. А., Цюри Т. В., Сидоренко І. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 рокуПублічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця.
Позовна заява мотивована тим, що 20 лютого 2013 року між
ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній наданий кредит у розмірі 5 900,00 грн
у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_2
20 лютого 2016 року банком на адресу Біляївської районної державної нотаріальної контори направлено лист-претензію кредитора, яку долучено до матеріалів спадкової справи.
12 липня 2016 року банком направлено до спадкоємця лист-претензію
з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором, яку останній не виконав. Станом на дату смерті ОСОБА_3 її заборгованість перед банком за кредитним договором від 20 лютого 2013 року становила
6 201,82 грн та складалася з: тіло кредиту - 5 976,55 грн, проценти
за користуванням кредитом - 2 75,05 грн, пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 50 грн.
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути
з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у розмірі 6 201,82 грн
за кредитним договором від 20 лютого 2013 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого
2017 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду доказів наявності та вартості майна, отриманого відповідачем у спадщину, після смерті дружини ОСОБА_3 . При цьому факт спільного проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент смерті ОСОБА_3 не свідчить про прийняття спадщини. З позовною вимогою до спадкоємця кредитор звернувся зі спливом шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 1281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що позбавляє його права вимоги до спадкоємця, тому позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено того факту, що відповідач прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_3 . Крім того, кредитор пред'явив вимоги
до спадкоємця поза межами передбаченого статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку, який є присічним, тому вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу
№ 496/4489/16-ц з Біляївського районного суду Одеської області.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
10 червня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року вказану справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини третьої
статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом
із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини не заявив про відмову від неї. Діями, що свідчать про прийняття спадщини є фактичний, вступ в управління або володіння спадковим майном.
Також банк посилається на пункт 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція), який передбачає право нотаріуса приймати претензії від кредиторів спадкодавця за місцем відкриття спадщини у строк, встановлений у статті 1281 ЦК України, тому вважає, що вимога банку до спадкоємців через нотаріуса, заявлена у строк, передбачений статтею 1281 ЦК України.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасниками справи не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 лютого 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній наданий кредит
у розмірі 5 900,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 8-42).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 46)
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», станом на дату смерті ОСОБА_3 , її заборгованість перед банком
за кредитним договором від 20 лютого 2013 року становила 6 201,82 грн та складалася з: тіло кредиту - 5 976,55 грн, проценти за користуванням кредитом - 275,05 грн, пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму
від 100 грн - 50 грн (а.с. 5, 6).
20 лютого 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області направлено претензію кредитора в порядку, передбаченому статтею 1281 ЦК України, яка долучена до матеріалів спадкової справи (а.с. 52).
12 липня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направлено лист-претензію до спадкоємця ОСОБА_2 з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором, яку останній не виконав (а.с. 54).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під
час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини, визначені у частинах третій і четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення
цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто,
стаття 1281 ЦК України визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог.
Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог, (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців, а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що банком не дотримано процедури звернення із вимогою до спадкоємців, оскільки відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України після того, як банк дізнався про смерть спадкодавця, він
не пред'явив вимоги до спадкоємця щодо задоволення кредитних вимог
у порядку, передбаченими статтями 1281 і 1282 ЦК України, тому суд вважав такі вимоги необґрунтованими.
Однак з таким висновком не погоджується колегія суддів касаційного суду.
20 лютого 2016 року банк звернувся до нотаріальної контори з вимогами-претензіями щодо погашення спірної заборгованості спадкоємцями померлого, тобто кредитором було дотримано норми статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 12 ЦПК України 2004 року).
У позовній заяві ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначено, що спадкоємцем, який на час відкриття спадщини проживав із спадкодавцем, є ОСОБА_2 Указана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де адресою місця реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 43-45).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд обмежився посиланнями на те, що відповідач не прийняв спадщину після смерті дружини, та не надав оцінки тому, що згідно з копією паспортів позичальника та відповідача їхня адреса місця реєстрації спільна.
Заяву про відмову від спадщини до нотаріальної контори ОСОБА_2 не подав.
При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого
2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 червня
2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк