Постанова
Іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 759/12573/16-ц
провадження № 61-28951св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Пікуль А. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» (далі - ПАТ «Діамантбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Діамантбанк», призначено судове засідання на 11 січня 2016 року о 14.00 год.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року прийнято відмову відповідача ОСОБА_2 від апеляційної скарги на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 03 серпня 2017 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Апеляційного суду міста Києва заяву про відмову від апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду
м. Києва від 10 листопада 2016 року про відкриття провадження у справі. Ураховуючи наведене, апеляційний суд прийняв відмову відповідача ОСОБА_2 від апеляційної скарги та закрив апеляційне провадження з підстав, передбачених частиною четвертою статті 300 ЦПК України 2004 року, відповідно до якої особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вересні 2017 року, ОСОБА_2 просив скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи відмову від апеляційної скарги його представника, не звернув увагу, що виданою ним довіреністю на представництво його інтересів ОСОБА_3 , не передбачено права представника на відмову від апеляційної скарги. Ураховуючи наведене, а також те, що він не мав наміру відмовлятися від апеляційної скарги, вважає, що апеляційний суд безпідставно прийняв відмову від апеляційної скарги від не уповноваженої на те особи та закрив провадження у справі, що узгоджується з правовими висновками Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними в ухвалах від 08 липня 2015 року у справі № 6-9445св15 та від 30 березня 2016 року у справі
№ 6-9560ск15.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
22 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частин першої та другої статті 44 ЦПК України 2004 року представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.
02 серпня 2017 року видано довіреність від імені ОСОБА_2 (довіритель) на ім'я ОСОБА_3 (повірений), якою довіритель уповноважив повіреного представляти його інтереси в усіх судових інстанціях (загальних, адміністративних, господарських судах першої та апеляційної інстанцій, у всіх судах касаційної інстанцій), включаючи, зокрема, наступні повноваження: знайомитися із матеріалами справи (в т. ч. судових), робити з них витяги, знімати копії, брати участь у засіданнях суду, заявляти відводи, подавати докази, приймати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення по справі, наводити свої доводи та міркування з усіх питань, які виникають в ході судового процесу, заперечувати проти доказів і клопотань інших учасників судового процесу, заявляти зустрічні позови, подавати апеляційні чи касаційні скарги, заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, давати пояснення по суті питання, які розглядаються в апеляційній чи касаційній інстанціях, а також реалізовувати будь-які інші права та повноваження, передбачені цивільним процесуальним, кримінальним процесуальним, господарським процесуальним законодавством, кодексом адміністративного судочинства тощо під час представлення його прав та інтересів в судових засіданнях. Змінювати підставу або предмет позову, збільшувати розмір позовних, зменшити розмір позовних вимог, окрім підписання мирових угод та відмови від позову.
03 серпня 2017 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано до суду апеляційної інстанції заяву про відмову від апеляційної скарги
ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва
від 10 листопада 2016 року та закриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 300 ЦПК України 2004 року особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих самих підстав не допускається.
Ураховуючи, що у виданій 02 серпня 2017 року ОСОБА_4 довіреності на ім'я ОСОБА_3 зазначено, що до повноважень повіреного, зокрема, відноситься подання апеляційних чи касаційних скарг, реалізація будь-яких інших прав та повноважень, передбачених цивільним процесуальним законодавством, та зазначені виключення, що обмежують лише право повіреного на підписанням мирових угод та відмову від позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність у представника
ОСОБА_4 - ОСОБА_3 повноважень щодо відмови від апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, та обгрунтовано закрив апеляційне провадження у зв'язку з прийняттям зазначеної відмови.
Посилання заявника на правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалах від 08 липня 2015 року у справі № 6-9445св15 та від 30 березня 2016 року у справі
№ 6-9560ск15 є неспроможними, оскільки обставини зазначених справ не є тотожними обставинам справи, що переглядається у суді касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції, власного тлумачення заявником характеру спірних правовідносин та вимог процесуального законодавства.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, доводи касаційної скарги правильність висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак