Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 369/5813/16-ц
провадження № 61-19652св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
відповідачі: ОСОБА_12 , Публічне акціонерне товариство «Київобленерго»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2016 року у складі судді Волчка А. Я. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Савченка С. І., Таргоній Д. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_12 , Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (далі - ПАТ «Київобленерго») про визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 30 вересня 2012 року вони, кожен окремо, уклали з ОСОБА_12 договори про спільну участь у придбанні та установці електротехнічного устаткування, за умовами якого вони домовились придбати у спільну власність електротехнічне устаткування, необхідне для проведення лінії та установки трансформаторної підстанції 10/0,4 кВ на масиві «Молодіжний» у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, укласти договір про отримання технічних умов та в подальшому укласти договір з підрядною організацією на виконання проекту установки трансформаторної підстанції 10/0,4 кВ, укласти договір з підрядною організацією на виконання будівельно-монтажних робіт щодо установки трансформаторної підстанції 10/0,4 кВ за вказаною вище адресою, оформлення і підписання яких позивачі доручили ОСОБА_12 .
На виконання цих договорів від 30 серпня 2012 року вони передали ОСОБА_12 грошові кошти.
У подальшому було здійснено установку електротехнічного устаткування 10 кВ, проведено лінію та установлено трансформаторну підстанцію 10/0,4 кВ, на підставі чого позивачі разом з ОСОБА_12 отримали у спільну сумісну власність трансформаторну підстанцію ТП-1460 та повітряну лінію ПЛ 10 кВ Л-60 «Северна» до ТП-1460.
20 серпня 2014 року ОСОБА_12 уклала з ПАТ «Київобленерго» договір купівлі-продажу, відповідно до якого вона передала у власність ПАТ «Київобленерго» відгалуження ПЛ 10 кВ Л-60 «Северна» до
ТП-1460 за ціною 120 грн. Згідно з актом приймання-передачі від 20 серпня ПАТ «Київобленерго» прийняло у власність відгалуження ПЛ 10 кВ Л-60 «Северна» до ТП-1460, яке знаходиться за адресою: масив « АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що вони, як співвласники майна, згоду ОСОБА_12 на укладення договору з ПАТ «Київобленерго» не надавали, позивачі просили визнати договір купівлі-продажу від 20 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_12 та ПАТ «Київобленерго», недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_12 та ПАТ «Київобленерго».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що договір купівлі-продажу від 20 серпня 2014 року був укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема, за відсутності згоди інших співвласників майна, у зв'язку чим підлягає визнанню недійсним на підставі статтей 203, 215, 369 ЦК України.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Київобленерго» відхилено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом оспорюваного договору купівлі-продажу від 20 серпня 2014 року є майно, яке належить ОСОБА_12 та позивачам на праві спільної сумісної власності, які не уповноважували та не надавали їй згоду на укладення вказаного правочину. Зазначене вказує на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений з порушенням вимог чинного законодавства України та підлягає визнанню недійсним на підставі статтей 203, 215 ЦК України.
Короткий зміст доводів касаційної скарги та її вимог
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Київобленерго», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 6 договорів про спільну участь у придбанні та встановленні електротехнічного обладнання від 30 вересня 2012 року, укладених між позивачами та ОСОБА_12 , кожен із позивачів доручив оформлення та підписання договорів ОСОБА_12 . Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у ОСОБА_12 права власності на відгалуження ПЛ-10 кВ Л-60 «Северна» до ТП-1460 є необґрунтованими, оскільки пунктом 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» не передбачено державну реєстрацію речових прав та їх обтяження на електричні мережі.
За таких обставин підстави, передбачені вимогами статей 203, 215 ЦК України для визнання оспорюваного правочину недійсним, відсутні.
Обраний позивачами спосіб захисту порушених прав не відповідає характеру правовідносин, які склались між сторонами справи. Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України).
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2017 року, позивачі в особі представника ОСОБА_13 заперечували проти доводів касаційної скарги ПАТ «Київобленерго», посилаючись на те, що матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували факт уповноваження позивачами ОСОБА_12 та надання ними згоди на відчуження нею відгалуження
ПЛ-10 кВ Л-60 «Северна» до ТП-1460.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Київобленерго» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року і витребувано із Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/5813/16-ц.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , ПАТ «Київобленерго» про визнання договору недійсним призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року цивільну справу № 369/5813/16-ц передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу № 369/5813/16-ц призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що 30 серпня 2012 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , кожен окремо, уклали з ОСОБА_12 договори про спільну участь по придбанню та установці електротехнічного устаткування у с. Нові Петрівці, масив «Молодіжний» Вишгородського району Київської області (а. с. 18, 20, 22, 24, 26, 33, 38, 43, 47, 56, 61, 65, 71).
Відповідно до умов вказаних вище договорів позивачі та ОСОБА_12 домовились про спільну участь в придбанні у власність електротехнічного устаткування 10 кВ, необхідного для проведення лінії та установки трансформаторної підстанції 10/0,4 кВ, укладення договору на отримання технічних умов, укладення договору з підрядною організацією на виконання проекту установки трансформаторної підстанції 10/0,4 кВ у с. Нові Петрівці, масив «Молодіжний» Вишгородського району Київської області, укладення договору з підрядною організацією на виконання будівельно-монтажних робіт з установлення трансформаторної підстанції 10/0,4 кВ у с. Нові Петрівці, масив « Молодіжний» Вишгородського району Київської області, оформлення і підписання яких доручили ОСОБА_12 .
Встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов цих договорів від 30 вересня 2012 року позивачі передали ОСОБА_12 грошові кошти, а саме, ОСОБА_1 передав 16 650 грн, ОСОБА_2 - 35 675 грн, ОСОБА_3 - 42 745 грн, ОСОБА_4 - 28 775 грн, ОСОБА_5 - 16 900 грн, ОСОБА_6 - 44 464 грн, ОСОБА_7 - 44 464 грн, ОСОБА_8 - 103 025 грн, ОСОБА_9 - 49 464 грн, ОСОБА_10 - 14 450 грн, ОСОБА_11 - 13 250 грн.
Також встановлено, що було здійснено установку електротехнічного устаткування 10 кВ, проведено лінію та установлено трансформаторну підстанцію 10/0,4 кВ, позивачі разом з відповідачем ОСОБА_12 отримали у спільну сумісну власність трансформаторну підстанцію та повітряну лінію 10 кВ Л-60 «Северна» до ТП-1460.
20 серпня 2014 року ОСОБА_12 уклала з ПАТ «Київобленерго» договір купівлі-продажу № 4600008929, відповідно до якого ОСОБА_12 передала у власність ПАТ «Київобленерго» відгалуження ПЛ 10 кВ Л-60 «Северна» до ТП-1460 за ціною 120 грн (а. с. 73-76).
Згідно з актом приймання-передачі від 20 серпня 2014 року ОСОБА_12 передала, а ПАТ «Київобленерго» прийняло у власність відгалуження ПЛ 10 кВ Л-60 «Северна» до ТП-1460, яке знаходиться за адресою: масив АДРЕСА_1 , за ціною 120 грн (а. с. 77).
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності.
Згідно зі статтею 3 ЦК України є неприпустимим позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно із статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 237 та статті 239 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Під час розгляду справи судами встановлено належність трансформаторної підстанції та повітряної лінії 10 кВ Л-60 «Северна» до ТП-1460 позивачам та ОСОБА_12 на праві спільної сумісної власності.
Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей та відповідачами не надано суду доказів на підтвердження того, що співвласники указаного майна уповноважували ОСОБА_12 на його продаж, у тому числі відгалуження ПЛ 10 кВ Л-60 «Северна» до ТП-1460.
У цьому випадку виконання продавцем зобов'язання, визначеного в договорі, а саме передача повітряної лінії 10 кВ Л -60 «Северна» до ТП-1460 покупцю, завідомо для обох сторін було неможливою.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З огляду на те, що предметом оспорюваного договору купівлі-продажу від 20 серпня 2014 року є майно, яке належить ОСОБА_12 та позивачам на праві спільної сумісної власності, позивачі не уповноважували та не надавали ОСОБА_12 згоду на укладання вказаного правочину, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказаний договір купівлі-продажу укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі вимог статтей 203, 215 та частини четвертої статті 369 ЦК України.
Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Зокрема, необґрунтованими є доводи ПАТ «Київобленерго» про те, що укладення ОСОБА_12 оспорюваного правочину узгоджується з пунктом 6 договорів про спільну участь у придбанні та встановленні електротехнічного обладнання від 30 вересня 2012 року.
Зазначеним договорам про спільну участь у придбанні та встановленні електротехнічного обладнання від 30 вересня 2012 року судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку, у результаті чого встановлено, що кожен із позивачів доручив ОСОБА_12 здійснювати оформлення та підписання договорів для придбання електротехнічного обладнання 10 кВ, необхідних для проведення лінії та установки трансформаторної підстанції 10/0,4 кВ, для отримання технічних умов, укладення договору з підрядною організацією на виконання проекту установки трансформаторної підстанції 10/0,4 кВ у с. Нові Петрівці, масив «Молодіжний» Вишгородського району Київської області, укладення договору з підрядною організацією на виконання будівельно-монтажних робіт з установлення трансформаторної підстанції 10/0,4 кВ у с. Нові Петрівці, масив «Молодіжний» Вишгородського району Київської області.
Також колегія суддів відхиляє доводи ПАТ «Київобленерго» про те, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки у цьому випадку позивачі мали звертатися до суду з віндикаційним позовом на підставі статтей 387, 388 ЦК України.
У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
У разі якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної часткової власності, суд на підставі статей 358, 361 та 362 ЦК України відповідно до частини другої статті 35 ЦПК України залучає до участі у справі про визнання такого правочину недійсним усіх співвласників.
Якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК України до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.
Доводи касаційної скарги фактично стосуються незгоди заявника з мотивами оскаржуваних судових рішень виключно з формальних міркувань, правового значення для вирішення цього спору не мають та додаткового правового аналізу не потребують.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В.Черняк