Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 620/229/17
провадження № 61-29537св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,
відповідачі: ОСОБА_1 , Зачепилівська районна державна адміністрація Харківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 травня 2017 року у складі судді Огієнка Д. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Зачепилівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що 08 листопада 2004 року між Зачепилівською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Зачепилівському відділі реєстрації Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 06 грудня 2004 року за № 105. Згідно умов цього договору ОСОБА_1 отримав у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (сіножаті) загальним розміром 36 га, яка розташована на території Сомівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області. Встановлено орендну плату у розмірі 08 грн 26 коп. за 1 га двічі на рік.
20 червня 2006 року між Зачепилівською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, якою змінено розмір орендної плати до 02 грн 58 коп. за 1 га, та порядок її внесення - щомісячно.
20 лютого 2012 року між Зачепилівською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_1 було укладено ще одну додаткову угоду, якою зменшено площу орендованої ділянки до 21,42 га та збільшено розмір та строки внесення орендної плати. Крім того, визначено порядок погашення заборгованості за оренду землі з 2009 року по 2011 рік та запроваджено штрафні санкції за несвоєчасне внесення орендної плати.
Указані додаткові угоди у встановленому законом порядку не зареєстровані, тому прокурор вважав їх нечинними.
Спірним договором не передбачено розроблення проекту землеустрою та його затвердження. Цей проект сторонами спірного договору не замовлявся, не виготовлявся і, відповідно, не погоджувався. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не проводилась. Технічна документація з грошової нормативної оцінки земельної ділянки, що є предметом спірного договору, на сесії районної ради не затверджувалась.
У зв'язку з чим спірний договір укладено з порушенням вимог статті 13 Закону України «Про оцінку земель», що є підставою для визнання указаного договору недійсним та застосування правових наслідків його недійсності у вигляді повернення спірної земельної ділянки у власність держави.
Ураховуючи викладене, заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області просив суд визнати договір оренди землі від 08 листопада 2004 року, укладений між Зачепилівською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_1 , недійсним та зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення (сіножаті) розміром 36 га, що знаходиться на території Сомівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області у власність держави.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 травня 2017 року у задоволенні позову заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківський області відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором пропущено позовну давність, оскільки спірний договір оренди укладено 08 листопада 2004 року та зареєстровано у Зачепилівському відділі реєстрації Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 06 грудня 2004 року за № 105. Тобто, від моменту його державної реєстрації до моменту звернення прокурора з позовом про визнання цього договору недійсним пройшло більше 12 років. Таким чином, органу (особі), до повноважень якого належав контроль у сфері земельних відносин на момент державної реєстрації спірного договору, про існування спірного договору стало відомо 06 грудня 2004 року.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області відхилено. Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що органу (особі), до повноважень якого на момент державної реєстрації спірного договору належав контроль у сфері земельних відносин, про існування спірного договору достовірно стало відомо 06 грудня 2004 року. Держава, як учасник цивільних правовідносин (частина друга статті 2 ЦК України), може діяти у цивільних правовідносинах лише через свої повноважні органи, які від цього дня мали можливість перевірити спірний договір на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства України та вжити відповідних заходів реагування. При цьому не має значення система та організаційно-правова форма повноважних органів держави. З грудня 2004 року прокуратура України мала можливість реалізувати свої повноваження, визначені Законом України «Про прокуратуру» щодо захисту в суді інтересів держави. Проте, протягом позовної давності, яка сплинула 06 грудня 2007 року, держава в особі своїх повноважних органів, у тому числі, органів прокуратури, своє право не реалізувала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник прокурора Харківської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати указані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки з порушенням норм статті 123 ЗК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій», статті 13 Закону України «Про оцінку земель», статей 15, 21 Закону України «Про оренду землі», а саме: без виготовлення проекту землеустрою на орендовану земельну ділянку та без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а також без зазначення всіх істотних умов, тому договір оренди земельної ділянки відповідно до статей 203, 215, 216, 228 ЦК України підлягає визнанню недійсним у зв'язку із недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законом порядку, як наслідок, земельна ділянка, що є об'єктом договору, підлягає поверненню у власність держави. Указаний факт підтверджується листом Зачепилівської районної державної адміністрації Харківської області від 28 лютого 2017 року № 01-29/100, який було надіслано на адресу прокуратури району.
Однак, суди попередніх інстанцій неправильно послались у своїх рішеннях на те, що прокурором пред'явлено вищевказаний позов до суду після спливу позовної давності, оскільки про вказані порушення чинного законодавства було відому органу, до повноважень якого на момент державної реєстрації спірного договору, належав контроль у сфері земельних відносин.Суд під час вирішення питання про дотримання позовної давності для звернення до суду в цивільному судочинстві має установити дату, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, установити дату, коли особа звернулася до суду, і з'ясувати, чи у межах передбаченого законодавством строку особа звернулася до суду. Суди, у порушення статті 212 ЦПК України 2004 року, не надали належної оцінки тому факту, що відповідно до інформації Зачепилівської районної державної адміністрації Харківської області від 28 лютого 2017 року за № 01-29/100 розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про його затвердження і передачу землі в оренду не видавалися.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року, який набрав чинності 01 січня 2013 року, наділив центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи повноваженнями по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність та користування. У силу частини четвертої статті 122 ЗК України та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 03 березня 2015 року № 21, органом, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема, здійснює функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території Харківської області, є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. На момент укладення договору оренди землі Головне управління Держгеокадастру в Харківській області не було уповноважене на розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, тому не володіло інформацією щодо переданих Зачепилівською районною державною адміністрацією Харківської області в оренду земельних ділянок зазначеної категорії. Прокуратурою встановлено, що не дивлячись на покладені на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області функції та повноваження, заходи представницького характеру з метою повернення таких земель у державну власність вжито не було. До того ж, враховуючи, що держава реалізує повноваження власника земельних ділянок саме через зазначений орган виконавчої влади, порушення у вказаній сфері і є порушенням інтересів держави. Таким чином, висновок суду про обізнаність органу, до повноважень якого на момент державної реєстрації спірного договору належав контроль у сфері земельних відносин щодо укладення спірного договору, є безпідставним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Зачепилівського районного суду Харківської області зазначену справу.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду.
У прохальній частині касаційної скарги заступник прокурора Харківської області просив повідомити прокуратуру Харківської області та Генеральну прокуратуру України про час та місце розгляду касаційної скарги.
Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Окрім того, інформація про дату розгляду справи і персональний склад суддів оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , які мотивовано тим, що оскаржувані позивачем рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті рішень судів попередніх інстанцій. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що органи прокуратури мали змогу звернутись до суду щодо захисту інтересів держави до 06 грудня 2007 року, а не через 12 років з моменту реєстрації спірного договору.
У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від Зачепилівської районної державної адміністрації Харківської області, у якому заявник посилався на те, що касаційна скарга є такою, що не містить правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції. Вказувала на те, що прокуратура мала можливість реалізувати свої повноваження щодо захисту в суді інтересів держави з моменту, коли було укладено спірний договір оренди землі, проте пропустила позовну давність, яка сплинула 06 грудня 2007 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 листопада 2004 року між Зачепилівською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Зачепилівському відділі реєстрації Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 06 грудня 2004 року за № 105, тобто від моменту державної реєстрації до звернення прокурора з позовом про визнання договору недійсним пройшло понад 12 років. Згідно умов цього договору ОСОБА_1 отримав у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (сіножаті) загальним розміром 36 га, яка розташована на території Сомівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга заступника прокурора Харківської області задоволенню не підлягає.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідач ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування строку позовної давності.
Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 45 ЦПК України 2004 року передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.
Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України 2004 року.
Згідно із частиною першою статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
При цьому прокурор, який за законом діє не у власних, а у державних інтересах, навіть з огляду на те, що він має право подати позов у випадку не виконання відповідним уповноваженим органом держави свого обов'язку звернення до суду, не набуває статусу самостійного позивача за вимогами в інтересах держави, для якого по іншому визначається позовна давність. Такий висновок ґрунтується на тому, що державний інтерес у поновленні законності в орендних відносинах повинен узгоджуватися із принципом належного врядування і правової визначеності, якому відповідають положення закону про позовну давність, що є елементом конституційного принципу верховенства права, статті 8 Основного Закону.
Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (у редакції, що була чинна на момент виникнення порушення прав держави) місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (у редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Відповідно до статті 9 указаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснювала Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
Відмовляючи у задоволенні позову заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що органу (особі), до повноважень якого на момент державної реєстрації спірного договору належав контроль у сфері земельних відносин, про існування спірного договору достовірно стало відомо 06 грудня 2004 року. З грудня 2004 року прокуратура України мала можливість реалізувати свої повноваження, визначені Законом України «Про прокуратуру» щодо захисту в суді інтересів держави. Проте, протягом позовної давності, яка сплинула 06 грудня 2007 року, держава в особі своїх повноважних органів, у тому числі, органів прокуратури, своє право не реалізувала.
Посилання прокурора на те, що заявлений ним орган, що уособлює державу у сфері контролю земельних відносин, створено лише 01 січня 2013 року і тому цьому органу не було відомо про наявність спірного договору є безпідставними, оскільки прокурор виступив на захист не цивільно-правових інтересів цього органу, а держави.
Компетентні державні органи мали об'єктивну можливість дізнатися про існування та зміст спірного договору, один примірник якого зберігався у державному органі реєстрації, з дати його державної реєстрації, 06 грудня 2004 року, від якої на день звернення до суду з позовом пройшло більше 12 років.
Доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при їх ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді:О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович