Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 761/9630/15-ц
провадження № 61-40759св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 20 листопада 2017 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -
ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 27 вересня 2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 3302-08 ОФ Н, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі
60 000,00 доларів США, який та зобов'язалася повернути у повному обсязі не пізніше 27 вересня 2026 року.
Того ж дня між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки.
Відповідачі своїх зобов'язань належним чином не виконували, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором, яку добровільно вони не погасили.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ «УкрСиббанк» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму боргу за кредитним договором від 27 вересня 2005 року № 3302-08 ОФ Н у розмірі 40 196,75 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у сумі 189,12 грн.
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до
ПАТ «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою.
Зустрічний позов мотивовано тим, що заборгованість, з приводу якої заявлений позов, виникла за період із 11 березня 2013 року по 05 березня 2015 року у зв'язку з несплатою позичальником поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним, а отже, вимога до поручителя про виконання ним солідарно з позичальником зобов'язання за договором повинна бути пред'явлена в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 196,75 доларів США; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 189,12 грн. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що відповідачі неналежним чином виконували договірні зобов'язання щодо сплати кредиту, а оскільки встановлено обставини, що порука дійсна, тому відсутні правові підстави для визнання договору поруки припиненим із застосуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 20 листопада 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2018 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення норм чинного законодавства судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення у той період, коли у провадженні апеляційного суду перебувала скарга відповідача на ухвалу про відкриття провадження у справі, проте суд апеляційної інстанції визнав ці доводи необґрунтованими. Суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що розрахунок заборгованості позичальника здійснено неправильно, він є необґрунтованими та недоведеним; не звернули увагу на те, що позивач не надав доказів надання відповідачу кредиту; проігнорували той факт, що всупереч частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач не звертався до відповідачів з попереднім повідомленням щодо дострокового повернення всієї суми кредиту, а тому вимоги позивача є передчасними; не врахували, що позивачем в односторонньому порядку незаконно здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом у збільшеному розмірі; не взяли до уваги, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом. Крім того, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, неправомірно відмовив ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову про визнання поруки припиненою.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 27 вересня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та
ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 3302-08 ОФ Н. Відповідно до
пункту 1.1 указаного договору банк зобов'язався надати, а позичальник належним чином використовувати та повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі
60 000,00 доларів США у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.
Кредит наданий на такий термін: з 27 вересня 2005 року по 27 вересня 2026 року.
Банк у повному обсязі виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором та надав позичальнику кредит в обумовленому договором розмірі. Зазначене підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1
27 вересня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 3302, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором у повному обсязі, що виникли з кредитного договору
від 27 вересня 2005 року № 3302-08 ОФ Н, як існуючих у теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку (пункти 1.2.1, 1.2.2 кредитного договору).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, у тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів, за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених у кредитному договорі. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Причини невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань за цим договором (пункти 1.3, 1.4, 1.5 договору поруки).
Пунктом 11.1 кредитного договору передбачено, що відповідно до статей 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 7.4, частини другої пункту 9.2 цього договору та/або обставин, що передбачені вищевказаними пунктами, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з пунктом 1.2.2 цього договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. У цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1.3.1 кредитного договору за використання кредитних коштів у межах установленного терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 12,5 % річних.
15 грудня 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» надіслало письмові вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором
від 27 вересня 2005 року № 3302-08 ОФ Н, які передані до поштового відділення
15 грудня 2014 року (т. 1, а. с. 47-53).
Станом на 05 березня 2015 року заборгованість за кредитним договором складає
40 196,75 доларів США, з яких: 35 662,17 доларів США -заборгованість за кредитом, 4 534,58 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом,
56,80 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, а також 132,32 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі неналежним чином виконували договірні зобов'язання щодо сплати кредиту, а оскільки порука є дійсною, то відсутні підстави для визнання договору поруки припиненим із застосуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України.
Верховний Суд у повному обсязі не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов'язанням.
Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення заборгованості з боржника та поручителя за тілом кредиту є правильними, оскільки підтверджуються встановленими обставинами справи, розрахунком заборгованості, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.
Разом з тим суди не звернули увагу, що банк, звернувшись до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з вимогами про дострокове повернення кредитних коштів, відповідно до пункту 11.1 кредитного договору змінив строк виконання зобов'язання із 27 вересня 2026 року на 25 січня 2015 року, тому зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом та пеню, а отже, суди першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення процентів та пені не надали належної правової оцінки розрахунку заборгованості за кредитом, у якому зазначена заборгованість за кредитним договором, яка складається, у тому числі, із процентів та пені, нарахованих за кредитом поза межами строку дії кредитного договору.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення процентів та пені за період із 25 січня по 05 березня 2015 року не підлягають задоволенню, оскільки така заборгованість нарахована поза межами строку дії кредитного договору.
Крім того, поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилися вимоги зустрічного позову про припинення поруки, адже у разі пред'явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині відповідних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Враховуючи зазначене, порука ОСОБА_2 припинилася в частині зобов'язань, які виникли до жовтня 2014 року, проте в іншій частині порука не припинилася.
Отже, з ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 1 195,58 доларів США та пеня у розмірі 99,03 грн, а з ОСОБА_1 -
3 756,02 доларів США заборгованості за процентами та пеня - 155,99 грн.
Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зміни рішень суду першої та апеляційної інстанцій у частині визначення розміру заборгованості за процентами та пенею шляхом зменшення сум стягуваної заборгованості.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, то з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 498,10 грн, з
ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 264,24 грн, з
ПАТ УкрСиббанк» - 545,66 грн.
Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2018 року скасувати в частині зустрічних вимог ОСОБА_2 щодо припинення поруки та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою задовольнити частково.
Визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки
від 27 вересня 2005 року № 3302, укладеним між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у частині зобов'язань, які виникли до жовтня 2014 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відмовити.
Змінити рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада
2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2018 року в частині стягнення заборгованості за процентами та пенею з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» шляхом їх зменшення: ОСОБА_1 заборгованість за процентами з 4 534,58 доларів США до 3 756,02 доларів США та пеню до 155,99 грн, а ОСОБА_2 - заборгованість за процентами з 4 534,58 доларів США до 1 195,58 доларів США та пеню до 99,03 грн.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2018 року залишити без змін.
Стягнути на користь держави з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 498,10 грн, з ОСОБА_2 - 3 264,24 грн, з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - 545,66 грн.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко