Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 150/628/16-ц
провадження № 61-12086св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Медяного В. М., Сопруна В. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної невиконанням договору про виношування вагітності сурогатною матір'ю.
На обґрунтування позовних вимог зазначили, що 27 липня 2016 року між позивачами та відповідачкою було укладено договір про виношування вагітності сурогатною матір'ю.
На виконання пункту 3.2.2 та пункту 3.2.4 договору позивачами було сплачено ряд медичних послуг, аналізів, витрат на проїзд, харчування відповідачки на загальну суму 115 352,17 грн.
Проте, відповідачка не виконувала умови договору, не приймала необхідні ліки, не відвідувала лікарів та інше.
Відповідно до пункту 4.1.4 договору, виконавець сплачує неустойку у розмірі 1 500,00 грн за кожен випадок порушення без поважної причини запланованих лікарем клініки чи лікарем іншого медичного закладу, обраного замовником, заходів (огляд, процедури, дослідження, лікування тощо), а також медичних приписів, рекомендацій, обстежень.
Оскільки відповідачкою шість разів було порушено пункт 4.1.4 договору, то сума неустойки складає 9 000,00 грн.
Відповідно до пункту 6.5. договору, цей договір може бути розірваний достроково за ініціативою замовника за умови повідомлення виконавця не менш, ніж за п'ять днів до дати розірвання. Підставами для одностороннього розірвання договору замовником можуть бути: неузгоджений із замовником виїзд виконавця за межі м. Києва (пункт 6.5.2); навмисне порушення виконавцем істотних умов договору, таких як прийом лікарських препаратів, дотримання рекомендацій лікаря щодо підготовки до перенесення ембріонів, виявлення на етапі програми та в період вагітності захворювань, що передаються статевим шляхом, режиму виношування вагітності, інших істотних умов (пункт 6.5.4).
02 листопада 2016 року позивачі надіслали на адресу ОСОБА_3 заяву-претензію, якою повідомили про розірвання договору в односторонньому порядку з підстав, визначених пунктами 6.5.2. і 6.5.4.
З урахуванням викладених обставин позивачі просили суд стягнути з відповідачки на свою користь 124 352,17 грн матеріальної шкоди, завданої невиконанням договору про виношування вагітності сурогатною матір'ю (115 352,17 грн. понесених витрат та 9 000 грн. неустойки).
Окрім того, позивачі вважають, що зазначеними вище діями ОСОБА_3 їм завдано моральної шкоди. Позивачі не мають можливості мати власних дітей, у зв'язку із певними розладами здоров'я. Вони дуже довго чекали на дитину та дуже довго шукали можливість її народити. Починаючи з липня 2016 року позивачі та відповідачка почали проходити перші медичні обстеження, потім лікування і інші медичні заходи. Позивачі втратили 4 місяці, у зв'язку із тим, що відповідачка спочатку уклала договір, а потім відмовилась його виконувати. Такі дії ОСОБА_3 викликали у позивачів дуже сильні душевні хвилювання. У позивача ОСОБА_1 погіршився стан здоров'я, вона дуже перенервувала, втратила сон, почалися розлади шлунку, підвищився тиск, у зв'язку із чим вона звернулася до лікаря-невропатолога, та почала проходити курс лікування, на що витратила кошти на суму 1 651,46 грн. Тому, позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідачки на її користь 30 000,00 грн. моральної шкоди та витрати на лікування в розмірі 1 651,46 грн.
Через протиправні дії відповідачки позивач ОСОБА_2 також зазнав душевних страждань, у зв'язку з чим погіршився стан його здоров'я, він втратив сон, почався розлад шлунку, підвищився тиск. У зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 січня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доказів порушення процедури лікування, а також недотримання рекомендацій лікаря ОСОБА_3 позивачами не доведено. Крім того, остання тимчасово залишила місце проживання в м.Києві, не порушуючи умов договору.
Судом також не встановлено причинно-наслідковий зв'язок хвороби позивачки ОСОБА_1 з будь-якими діями відповідача. Більше того, він спростовується консультативним висновком лікаря-невропатолога від 24 жовтня 2016, яким стверджується, що погіршення самопочуття позивачки спричинене видаленням пухлини.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_5 21 835,66 грн, в рівних частинах кожному, шкоди, заподіяної невиконанням договору про виношування вагітності сурогатною матір'ю.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що за умовами укладеного договору відповідачка зобов'язана повернути позивачам усі кошти, що були їй сплачені в ході виконання вказаного договору та витрати на проведення програми «Сурогатне материнство», оскільки ОСОБА_3 самостійно прийняла рішення, яке не було узгоджене з позивачами, про невиконання договору без причин. Разом з тим, суд зазначив, що ні чинним законодавством, ні договором про виношування вагітності сурогатною матір'ю, укладеним замовниками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та виконавцем ОСОБА_3 , не передбачено право замовників на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із невиконанням цього договору чи порушенням його умов, а тому вимоги позивачів про стягнення з відповідача на їх користь моральної шкоди не грунтуются на законі та не підлягають до задоволення. Також суд вказав, що правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позоних вимог ОСОБА_1 про відшкодування їй понесених витрат на своє лікування в сумі 970,24 грн, оскільки позивачем не доведено та судом не встановлено причинно-наслідкового зв'язку захворювання позивача внаслідок будь-яких дій відповідача, у тому числі від невиконання відповідачем договору від 27 липня 2016 року.
Узагальнені доводи касаційної скарги
Учасники справи рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову в касаційному порядку не оскаржували, а тому в цій частині вказане судове рішення предметом касаційного перегляду не є (частина перші статті 400 ЦПК України).
07 червня 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідачка просила оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, яким з неї на відшкодування шкоди, заподіяної невиконанням договору про виношування вагітності сурогатною матір'ю, було стягнуто 21 835,66 грн, скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалене рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
13 липня 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_1 надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач просила суд касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, оскаржуване судове рішення апеляційного суду залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
06 червня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 27 липня 2016 року подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (замовники) уклали із ОСОБА_3 (виконавець) договір про виношування вагітності сурогатною матір'ю, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі № 1049.
Відповідно до вказаного договору відповідач зобов'язується на період, необхідний для фінальної підготовки та проведення процедури ЕКЗ, прибути в місце проведення програми - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія» (далі - ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія») за адресою: Україна, 03037, м. Київ, вул. М. Кривоноса, 19а і перебувати в м. Києві до моменту народження дитини.
28 вересня 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 уклали з Приватним вищим навчальним закладом «Інститут загальної практики - сімейної медицини» - медичний центр «Адоніс» договори про надання медичних послуг (сурогатне материнство).
02 листопада 2016 року позивачі надіслали на адресу ОСОБА_3 заяву-претензію, якою повідомили про розірвання договору в односторонньому порядку з підстав, визначених пунктами 6.5.2. і 6.5.4.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягаєзадоволенню з огляду на наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості .
У відповідності до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно із приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 906 ЦК України).
Відносини, пов'язані із сурогатним (замінним) материнством, регулюються, крім загальних норм, Порядком застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.09.2013 № 787, зокрема його розділом VI.
Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно умов укладеного 07 липня 2016 року між сторонами у справі Договору про виношування вагітності сурогатною матір'ю замовник, беручи участь пацієнтом в лікуванні безпліддя методами допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) за програмою «Сурогатне материнство», доручає виконавцю участь у зазначеній програмі в якості сурогатної матері і оплачує послуги виконавця за умовами цього договору (пункт 1.1).
Виконавець бере на себе зобов'язання участі в лікуванні безпліддя замовника методами ДРТ із застосуванням програми «Сурогатне материнство» сурогатною матір'ю за умовами цього договору, а саме: пройти необхідні для участі в програмі обстеження, підготовку до перенесення, виносити, народити і передати замовнику дитину (дітей), підписати згоду на запис в органах державної реєстрації актів цивільного стану генетичних батьків (замовника) батьками новонародженої дитини (новонароджених дітей) у строки, встановлені цим договором (пункт 1.2).
Місцем дії (виконання) цього договору є місто Київ (пункт 1.3).
Клінікою репродукції договором встановлено ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія» за адресою: Україна, 03037, м. Київ, вул. М. Кривоноса, 19а (пункт 2.2).
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування витрат в розмірі 21 835,66 грн, суд апеляційної інстанції послався на пункт 4.16 Договору про виношування вагітності сурогатною матір'ю від 07 липня 2016 року та виходив із того, що відповідачка зобов'язана повернути позивачам вказані грошові кошти, що були сплачені при виконанні вказаного договору при проведенні програми «Сурогатне материнство», оскільки ОСОБА_3 самостійно, без узгодження з замовниками, прийняла рішення про невиконання умов договору без поважних причин.
З таким висновком суду погодитись не можливо з наступних причин.
Пунктом 4.16 Договору про виношування вагітності сурогатною матір'ю від 07 липня 2016 року встановлено, що виконавець повертає замовникам усі кошти, що були ними сплачені при виконанні цього договору та витрати на проведення програми «Сурогатне материнство», а також сплачує штраф в розмірі 200% від компенсації, визначеної у п.4.1.2 цього Договору, якщо виконавець самостійно прийняла рішення або здійснила дії (бездіяльність), що не були узгоджені із замовником та/або лікарем медичного закладу (клініки), обраного замовником та стали причиною переривання вагітності (викидня), яка настала в результаті програми «Сурогатного материнства», та/або здійснила аборт, та/або самостійно перервала вагітність, або навмисно вчинила дії, направлені на переривання такої вагітності, для чого не було медичних показань та/або не узгоджено з лікарем медичного закладу (клініки), визначеного замовником.
Таким чином, всі передбачені пунктом 4.16 Договору підстави для повернення виконавцем замовникам усіх кошти, що були сплачені при виконанні цього договору та витрат на проведення програми «Сурогатне материнство» пов'язані з наявністю стану вагітності виконавця, яка вже настала в результаті реалізації цієї програми.
Разом із тим встановлено, що вагітність у ОСОБА_3 в результаті програми «Сурогатне материнство» так і не настала, що виключає можливість застосування наслідків, передбачених пунктом 4.16 Договору.
Як на один із фактів порушення виконавцем умов договору позивачі посилалися на її від'їзд із м. Києва.
Але при цьому необхідно враховувати, що обов'язок виконавця на весь період дії цього договору постійно проживати на території м. Києва виникає лише з моменту підтвердження настання вагітності (пункт 3.4.12 Договору), чого не сталося.
Також не є обґрунтованим посилання позивачів на порушення ОСОБА_3 вимог пунктом 3.4.14 Договору щодо своєчасного прибуття для огляду до лікаря медичного закладу (клініки), визначеного замовником, оскільки доказів наявності належно складеного графіку таких візитів та ознайомлення з ним відповідачки суду не надано. Крім того, обов'язковість вказаних візитів встановлена договором для проведення процедури ЕКЗ і спостереження вагітності. Докази підтвердження призначення процедури ЕКЗ або наявності вагітності відповідачки в матеріалах справи відсутні.
Крім того, пунктами 2.2, 3.4.9 Договору про виношування вагітності сурогатною матір'ю від 07 липня 2016 року клінікою репродукції договором визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «Надія» за адресою: Україна, 03037, м. Київ, вул. М. Кривоноса, 19а, куди виконавець зобов'язується на період, необхідний для фінальної підготовки та проведення процедури ЕКЗ, прибути і перебувати в м. Києві до моменту народження дитини.
В подальшому рішення щодо клініки репродукції було змінено із заміною позивачами медичного закладу на Приватний вищий навчальний заклад «Інститут загальної практики - сімейної медицини» - медичним центром «Адоніс», але відповідні зміни до Договору про виношування вагітності сурогатною матір'ю від 07 липня 2016 року внесені не були.
Не надано позивачами й доказів на підтвердження наявності будь-яких інших порушень ОСОБА_3 умов вказаного Договору, зокрема, відсутності належного лікування виявленої уроплазми внаслідок неприйняття відповідних ліків.
Апеляційний суд вказане до уваги не прийняв та помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з'ясованих обставин справи
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на відшкодування шкоди, заподіяної невиконанням договору про виношування вагітності сурогатною матір'ю, 21 835,66 грн в рівних частинах кожному - скасувати.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на відшкодування шкоди, заподіяної невиконанням договору про виношування вагітності сурогатною матір'ю, 21 835,66 грн в рівних частинах кожному, рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 січня 2017 року в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є.В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило