Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 727/8518/15-ц
провадження № 61-23086св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2016 року у складі судді Волошина С. О. та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Лисака І. Н., Яремка В. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 13 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого вона отримала кредит у розмірі 29 105 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом згідно умов договору, строком до 13 червня 2018 року.
ОСОБА_1 належним чином зобов'язання за указаним кредитним договором не виконувала, унаслідок чого станом на 16 вересня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 16 810,91 доларів США, що за курсом 21,99 відповідно до службового розпорядження Національного банку України (далі - НБУ) від 16 вересня 2015 року становить 369 671 грн 84 коп., та складається із: 14 300,57 доларів США заборгованості за кредитом; 1 233,91 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом; 225,97 доларів США заборгованість за комісією за користування кредитом; 239,11 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до умов договору: 11,37 доларів США штраф (фіксована частина) та 799,98 доларів США штраф (процентна складова).
Зобов'язання за указаним кредитним договором забезпечено договором поруки від 13 червня 2008 року, що укладений з поручителем ОСОБА_2
Оскільки ОСОБА_1 допущено порушення умов указаного кредитного договору, тому позичальнику та поручителю були надіслані листи-вимоги, відповідно до яких їх зобов'язано достроково повернути усю суму заборгованості. Однак, порушення умов указаного кредитного договору відповідачами не усунуто.
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором від 13 червня 2008 року у розмірі 16 810,91 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 16 вересня 2015 року становить 369 671 грн 84 коп.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 999,56 доларів США, що за курсом 21,99 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 16 вересня 2015 року становить 351 830 грн 32 коп., і складається із: 14 300,57 доларів США заборгованості за кредитом; 1 233,91 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом; 225,97 доларів США заборгованості за комісією за користування кредитом; 239,11 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати за проведення судово-економічної експертизи у розмірі 3 500 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 зобов'язання за указаним кредитним договором належним чином не виконував, а тому з позичальника обґрунтовано стягнуто кредитну заборгованість станом на 16 вересня 2015 року без стягнення штрафів за порушення строків платежів за умовами кредитного договору, оскільки стягнення штрафів і пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю. Позовна давність до вказаних правовідносин не застосовується, оскільки відповідач ОСОБА_1 неодноразово в межах позовної давності здійснювала погашення кредитної заборгованості. Крім того, ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явлено вимогу до поручителя ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за кредитним договором від 13 червня 2008 року поза межами строку, визначеного пунктом 12 договору поруки, відповідно до якого визначено, що порука припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, тому зобов'язання за договором поруки від 13 червня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , припинились.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2016 року у частині стягнення пені та загального розміру заборгованості змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 760,45 доларів США, що за курсом 21,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16 вересня 2015 року становить 346 572 грн 30 коп., і складається із: 14 300,57 доларів США заборгованості за кредитом; 1 233,91 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом; 225,97 доларів США заборгованості за комісією за користування кредитом; а також 5 259 грн 98 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, визначивши загальну суму заборгованості - 351 832 грн 28 коп. В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат за проведення судової-економічної експертизи у розмірі 3 500 грн скасовано. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції щодо стягнення тіла кредиту, процентів та комісії з позичальника є законними та обґрунтованими. При цьому суд першої інстанції, стягуючи пеню у доларах США, не звернув уваги на те, що пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України - гривні. Суд апеляційної інстанції вважав, що саме у гривні вона повинна обчислюватись на момент прострочення зобов'язання, а не визначенням гривневого еквіваленту на час ухвалення рішення. Тому в частині стягнення пені за указаним кредитним договором рішення суду першої інстанції підлягає зміні, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь банку стягнуто нараховану щоденно з огляду на облікову ставку НБУ згідно умов кредитного договору та виражену у національній валюті пеню у розмірі 5 259 грн 98 коп. Крім того, судом першої інстанції при стягненні витрат за проведення судово-економічної експертизи у розмірі 3 500 грн не було враховано того, що після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 88 ЦПК України 2004 року. ОСОБА_1 не оплачено 3 500 грн за проведення експертизи, у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження понесених судових витрат, а тому ці витрати не відносяться до витрат, визначених статтею 79 ЦПК України 2004 року. Таким чином, рішення суду першої інстанції у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 500 грн скасовано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати указані судові рішення в частині стягнення з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 351 832 грн 28 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильнимзастосуванням норм чинного законодавства. Зазначала про те, що судами попередніх інстанцій не застосовано наслідки спливу позовної давності. Позовна давність за періодичні щомісячні платежі повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Позовна давність для звернення з цим позовом закінчилася 31 травня 2014 року, оскільки згідно з пунктом 5.5. указаного кредитного договору сторони встановили позовну давність тривалістю 5 років по вимогах щодо стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені), штрафів, а строк повернення коштів за указаним кредитним договором настав 31 травня 2009 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2017 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано ізШевченківського районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2016 року зазначену цивільну справу.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит шляхом видачі готівки через касу на строк з 13 червня 2008 року по 13 червня 2018 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 29 105 доларів США на наступні цілі: у розмірі 25 000 доларів США на споживчі цілі, у розмірі 750 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 180 доларів США - страхування майна, 125 доларів США - особисте страхування, зі сплатою процентів за користування кредитом згідно умов договору.
Пунктом 8.1 указаного кредитного договору передбачено, що погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісяця у сумі 492,26 доларів США згідно графіку погашення кредиту (додаток № 2 до указаного кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, процентів, винагороди та комісії.
Згідно з пунктом 8.1.1. указаного кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит згідно порядку та у строки, які визначені у пункті 8.1 указаного кредитного договору, повне погашення кредиту повинно бути проведено в останній день строку, вказаного в абзаці 1 пункту 8.1. указаного кредитного договору.
Відповідно до пункту 8.1.2. указаного кредитного договору у разі порушення термінів оплати, передбачених пунктом 8.1.1 (у тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) в останній день місяця, в якому відбулось порушення термінів на 120 календарних днів.
Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, ОСОБА_1 в період з 15 січня 2009 року по 16 червня 2009 року не сплачувала періодичні платежі за кредитним договором, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 2 до кредитного договору).
Отже, визначений пунктом 8.1.2 указаного кредитного договору строк повернення кредиту настав 31 травня 2009 року. Однак, починаючи з 09 липня 2009 року, ОСОБА_1 погасила всю наявну прострочену заборгованість (2 856 доларів США) та сплачує щомісячний платіж. Останній платіж здійснено ОСОБА_1 15 липня 2015 року у розмірі 50 доларів США.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за указаним кредитним договором станом на 16 вересня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 16 810,91 доларів США, що за курсом 21,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16 вересня 2015 року становить 369 671 грн 84 коп., та складається із: 14 300,57 доларів США заборгованості за кредитом; 1 233,91 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом; 225,97 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом; 239,11 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до умов договору: 11,37 доларів США штраф (фіксована частина) та 799,98 доларів США штраф (процентна складова).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором
Установивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язань за кредитним договором від 13 червня 2008 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14 300,57 доларів США та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 1 233,91 доларів США, тому суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову банку.
Посилання касаційної скарги на те, що позовна давність для звернення з указаним позовом закінчилась 31 травня 2014 року є необґрунтованими з таких підстав.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.
Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Відповідно до пункту 5.5 указаного кредитного договору сторони визначили, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
За вимогами статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
ОСОБА_1 в межах позовної давності здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором, що є перериванням перебігу позовної давності у розумінні статті 264 ЦК України та свідчить про визнання боргу.
Разом з тим, неможливо погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» комісії за користування кредитом у розмірі 225,97 доларів США та 239,11 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (чинних на час укладення договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року в справі № 6-2071цс16.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» комісії, не звернули уваги на вищевказане, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 225,97 доларів США, без встановлення того, за які саме дії банку передбачена така комісія та які послуги за вказану комісію надаються відповідачу.
Відповідно до пункту 8.1.2. указаного кредитного договору у разі порушення термінів оплати, передбачених пунктом 8.1.1 (у тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) в останній день місяця, в якому відбулось порушення термінів на 120 календарних днів.
Згідно з розрахунком заборгованості та виписки по рахунку ОСОБА_1 у період з 15 січня 2009 року по 16 червня 2009 року не сплачувала періодичні платежі за кредитним договором, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 2 до кредитного договору).
Таким чином, оскільки боржником було порушено строк виконання зобов'язань по щомісячним платежам, тому строк повернення кредиту настав 31 травня 2009 року, у зв'язку із чим відповідно до пункту 8.1.2 указаного кредитного договору сторони дійшли згоди вважати строком повернення пені в останній день місяця, у якому відбулось порушення термінів на 120 календарних днів. Таким чином, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором не нараховується.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення комісії у розмірі 225,97 доларів США та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 5 259 грн 98 коп. скасувати з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні цих позовних вимог, а в іншій частині оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Таким чином, з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у сумі 184 грн 09 коп.
Керуючись статтями 400, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» пені та комісії скасувати.
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені та комісії відмовити.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 184 грн 09 коп. (сто вісімдесят чотири гривні дев'ять копійок).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович