Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 753/20228/14-ц
провадження № 61-30895св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року у складі судді Коренюк А. М. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2017 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Українець Л. Д.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект», товариство) звернулося до суду з указаним позовом, під час розгляду справи зменшивши свої позовні вимоги, просило стягнути на свою користь солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 02 лютого 2006 року в розмірі 62 249,22 дол. США.
В обґрунтування позову товариство посилалося на те, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 02 лютого 2006 року укладено кредитний договір № 28-6R2/01-2006Н (далі - кредитний договір), з додатками до нього, що складають його невід'ємну частину, щодо надання кредитних коштів у загальному розмірі 63 000 дол. США, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів до 02 лютого 2013 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів, та з оплатою 14,00 % річних.
У забезпечення належного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором 02 лютого 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 6R2/01-2006Н, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язалася солідарно на добровільних засадах відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором.
11 червня 2012 року банк відступив ТОВ «Кей-Колект» відповідно до договору факторингу № 4 свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача за кредитним договором.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 21 серпня 2014 року існує заборгованість у розмірі 62 249,22 дол. США, що становить еквівалент 816 260,95 грн, яка складається з: 35 702,35 дол. США заборгованості за тілом кредиту, що становить еквівалент 468 157,42 грн; 26 546,87 дол. США заборгованості за відсотками, що еквівалентно 348 103,53 грн.
З урахуванням наведеного, товариство просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 04 серпня 2015 року позов ТОВ «Кей-Колект» задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кей-Колект» 62 249,22 дол. США заборгованості за кредитним договором, що становить еквівалент 816 260,95 грн та 3 654 грн судового збору.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позичальник за кредитним договором не виконує взяті на себе зобов'язання по погашенню тіла кредиту та відсотків за користування ним. Оскільки поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, суд поклав на позичальника та поручителя солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд м. Києва рішенням від 19 січня 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року скасував у частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ухвалив у цій частині нове рішення, яким відмовив у солідарному стягненні заборгованості та судового збору з ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач звернувся до суду з даним позовом 04 листопада 2014 року, а тому слід вважати, що зобов'язання ОСОБА_2 за договором поруки припинилися. В частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 рішення районного суду є законним і обґрунтованим, доводи апеляційного суду в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 07 лютого 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект».
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення Апеляційним судом м. Києва було неправильно застосовано норми матеріального права.
За умовами кредитного договору строк його дії закінчується 02 лютого 2013 року. Крім того, відповідно до Графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до кредитного договору та додаток № 1 до додаткової угоди № 1 від 09 лютого 2009 року) відповідача зобов'язано повертати борг виключно частинами - щомісячними платежами по 750 дол. США. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання (02 лютого 2013 року) вправі заявити вимогу про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.
В судах першої та апеляційної інстанції відповідачами заявлялися клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності.
Також судом залишився не доведеним факт відступлення права вимоги від ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Кей-Колект».
Суд апеляційної інстанції при ухваленні свого рішення вважав, що відсутність ліцензії у Позивача не є порушенням при наданні фізичній особі фінансової послуги - факторингу, тобто не застосував в своєму рішенні положення ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Крім цього, суд неправомірно вважав законним нарахування процентів за користування кредитом з 11 червня 2012 року (дата укладення договору факторингу №4).
Оскільки рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 як поручителя в касаційному порядку не оскаржується, тому не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2017 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
24 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справу призначено до
судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 лютого 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28-6R2/01-2006Н, з додатками до нього, що складають його невід'ємну частину, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 63 000 дол. США, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів до 02 лютого 2013 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів, та сплатою 14,00 % річних за користування кредитними коштами.
У забезпечення належного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором 02 лютого 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 6R2/01-2006Н.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим товариством, позичальником окремі платежі вносились із простроченням, а з 26 березня 2009 року ОСОБА_1 припинив виконувати умови кредитного договору.
11 червня 2012 року між ТОВ «Кей-Колект» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу № 4 , за умовами якого набуло право вимоги за кредитним договором.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 21 серпня 2014 року загальна заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором становить 62 249,22 дол. США, що еквівалентно 816 260,95 грн, яка складається з: 35 702,35 дол. США, що еквівалентно 468 157,42 грн, заборгованості за основною сумою кредиту; 26 546,87 дол. США, що еквівалентно 348 103,53 грн, заборгованості за процентами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Ураховуючи що строк дії кредитного договору становив до 02 лютого 2013 року, то починаючи з 03 лютого 2013 року позивач позбавлений можливості здійснювати нарахування відсотків передбачених умовами договору, однак здійснював їх нарахування до 21 серпня 2014 року.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Положення статті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін застосовуються лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, так як у охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім цього, відповідно до статті 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки сторони погодили строк внесення щомісячних платежів, у відповідача існував обов'язок повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України висловлену у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-522цс17.
04 серпня 2015 року ОСОБА_5 як представник ОСОБА_1 указував на те, що банк пропустив позовну давність (а. с. 118), яка судом першої інстанції не перевірялася.
Апеляційний суд переглядаючи справу в апеляційному порядку на наведене уваги не звернув, доводи апеляційної скарги про пропущення позовної давності за кредитним договором (а. с. 149) не спростував, в результаті чого дійшов неправильних висновків про стягнення з боржника усієї нарахованої суми заборгованості.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, відповідно до статті 400 ЦПК України, а тому позбавлений можливості ухвалити у цій справі нове рішення або змінити рішення.
За вказаних обставин, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач не набув права вимоги за кредитним договором спростовуються встановленими фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи в частині позову ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об'єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Під час нового розгляду справи апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, зокрема, щодо відсутності права у позивача здійснювати нарахування відсотків за користування кредитними коштами починаючи з 03 лютого 2013 року та недотримання позивачем позовної давності щодо щомісячних платежів, яка у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2017 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу направити в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило