Справа №752/15632/19 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3127/2019 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
31 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі :
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019100010004121 по обвинуваченню ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 286 КК України, повернуто прокурору,-
В С Т А Н О В И Л A:
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019100010004121 по обвинуваченню ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 286 КК України, повернуто прокурору.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, щоОСОБА_7 пред'явлено не конкретне обвинувачення, що по суті є порушенням права на захист. В обвинувальному акті не було відображено, які ж саме конкретно правила безпеки дорожнього руху, які стали причиною ДТП і перебувають в причинно - наслідковому зв'язку з її наслідками та були порушені обвинуваченим ОСОБА_7 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, матеріали кримінального провадження направити до суду першої інстанції для проведення підготовчого судового засідання.
Вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що винесена судом всупереч вимогам ст. 409 КПК України через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та у зв'язку з істотним порушення кримінального процесуального закону.
Вказує, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні складений з дотриманням вищевказаних вимог.
Зазначає, що слідчий в обвинувальному акті зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, виклав встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення та правову кваліфікацію.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора в підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії, судом першої інстанції вказані вимоги дотримано в повному обсязі
Процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування - є обвинувальний акт, яким має відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема: містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, яке повинно містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, це подія злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, вид і розмір шкоди, завданої злочином.
Одним із рішень, яке приймається судом за результатами підготовчого засідання, відповідно до положень п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, є повернення прокурору обвинувального акту у випадку невідповідності його вимогам КПК України.
Відповідно до п.1 ст.91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інші обставини, які мають значення для кримінального правопорушення.
Вказані обставини повинні бути зазначені в обвинувальному акті, оскільки згідно ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування таких обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, а суд розглядає справу лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).
Мотивуючи своє рішення про необхідність повернення обвинувального акту, суд послався на те, що акт не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Так, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
На переконання колегії суддів обвинувальний акт в частині формулювання обвинувачення, не дає конкретного та однозначного розуміння обвинувачення, яке пред'являється ОСОБА_7 не вказано які ж саме конкретно правила безпеки дорожнього руху, які стали причиною ДТП і перебувають в причинно - наслідковому зв'язку з її наслідками та були порушені обвинуваченим ОСОБА_7 , що в свою чергу унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення і безперечно порушує право обвинуваченого на захист. Вказані недоліки позбавляють можливості обвинуваченому знати у чому його звинувачують, а суду роз'яснити йому це та вирішити справу в межах обвинувачення.
Порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті перешкоджають повному, всебічному, об'єктивному розгляду кримінального провадження, перешкоджає суду ухвалити обвинувальний вирок чи затвердити угоду про визнання винуватості.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції незаконно виніс ухвалу про повернення прокурору обвинувального акта спростовуються матеріалами провадження, оскільки в підготовчому провадженні необхідні висновки зробити можливо лише на підставі обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування тому, невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України єнеприпустимою, а у даному обвинувальному акті виявлено вищезазначені недоліки.
Таким чином, на думку колегії, суд першої інстанції вірно та обґрунтовано встановив порушення вимог ст. 291 КПК України, за наявності яких ухвалив правильне рішення про повернення обвинувального акту прокурору відповідно до вимог ст.314 КПК України.
За таких обставин, ухвала суду є законною та обґрунтованою і скасуванню не підлягає. Інших порушень закону, які б тягли за собою зміну чи скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019100010004121по обвинуваченню ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 286 КК України, повернуто прокурору - без змін.
Головуючий:
Судді: