Справа 363/1437/19 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/2455/2019 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
29 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої),ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю: секретаря ОСОБА_5
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у судовому провадженні в першій інстанції на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року -
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017101010000147 про обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.367, ч.2 ст.367 КК України, повернуто прокурору.
Дане рішення суддя місцевого суду мотивувала тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки не містить чітко сформульованого обвинувачення з посиланням на фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими і які відносяться до предмету доказування. В обґрунтування цього висновку суддя вказала на те, що фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими викладені поверхнево, не конкретно та не містять мотивів вчинення злочину, а саме формулювання обвинувачення в цілому є неконкретним і не містить обставин, що підлягають доказуванню, зокрема обвинувачення не містить даних про подію правопорушення (час, місце, спосіб), форму вини, мотив і мету його вчинення та інші обставини вчинення злочину. Поряд із цим, судом акцентовано увагу на те, що обвинувачення щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.367, ч.2 ст.367 КК України не викладене за кожним епізодом злочинів окремо з їх окремою кваліфікацією. Окрім наведеного, суддя вказала на невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування положенням ст.109 КПК України, оскільки останній не містив даних про потерпілих у кримінальному провадженні, яким є територіальна громада міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради Київської області. При цьому, на думку судді, долучена прокурором копія листа голови Вишгородської міської ради Київської області ОСОБА_9 (обвинуваченого) про відсутність заподіяної матеріальної шкоди територіальній громаді у даному кримінальному провадженні є суперечливим та таким, що не узгоджується з обставинами, викладеними у обвинувальному акті.
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність ухвали суду внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що суд повертаючи обвинувальний акт прокурору вийшов за межі питань судового провадження, які вирішуються у підготовчому судовому засіданні. На думку апелянта, невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування не є підставою для повернення обвинувального акту. На переконання апелянта, поданий обвинувальний акт відповідав вимогам ст.291 КПК України, у тому числі і п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки містив фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення. Окрім цього, апелянт звернув увагу на положення ст.55 КПК України, які передбачають можливість залучення потерпілого у кримінальному провадженні лише за її заявою, що свідчило про необґрунтованість висновків судді місцевого суду у цій частині. Просив ухвалу скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення
прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
захисників та обвинувачених, які апеляційну скаргу прокурора вважали необґрунтованою, просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду без зміни;
вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України суд у підготовчому судовому засідання має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Вимоги до обвинувального акту визначені ст. 291 КПК України. Мотивуючи своє рішення про повернення прокурору обвинувального акту суд першої інстанції послався на його невідповідність вимогам закону в частині викладення обставин вчинення злочину, правової кваліфікації дій обвинувачених та формулювання обвинувачення, відсутності у кримінальному провадженні потерпілого та не зазначенні у реєстрі матеріалів досудового розслідування усіх проведених процесуальних дій. Між тим, такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, не відповідає вимогам закону і погодитись із ним не можливо.
Так, відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Аналіз змісту обвинувального акту дає підстави стверджувати те, що він повністю відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України. У цьому обвинувальному акті викладені встановлені прокурором обставини злочину, дана правова кваліфікація діям обвинувачених та сформульоване обвинувачення. Колегія суддів звертає увагу на те, що правова кваліфікація містить опис об'єктивної сторони злочинів, поставлених у вину обвинуваченим, зазначена стаття Особливої частини Кримінального кодексу України та відповідні частини цієї статті. Обвинувачення сформульоване із необхідною конкретністю, достатньою для усвідомлення його сутності, та визначення необхідності і тактики захисту.
Посилання суду першої інстанції на поверхневе викладення обставин вчинення злочину, як на підставу для повернення обвинувального акту, не ґрунтується як на вимогах закону, так і на фактичних обставинах кримінального провадження. Так, за змістом п.5 ч.2 ст. 291 КПК України у обвинувальному акті викладаються фактичні обставини вчинення злочину, які прокурор вважає встановленими. Тобто викладені у обвинувальному акті щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 фактичні обставини вчинення злочинів є саме тими, які прокурор вважає встановленим, що позбавляє суд права стверджувати про їх поверхневе встановлення без дослідження зібраних у кримінальному провадженні доказів. Окрім того, колегія суддів вважає, що фактичні обставини злочинів, які прокурор вважав встановленими у обвинувальному акті викладені із належною повнотою, достатньою для вирішення питання про сутність висунутого обвинувачення і які відповідають цьому обвинуваченню.
Не обґрунтованими є і висновки суду першої інстанції в частині не конкретності пред'явленого обвинувачення. На думку колегії суддів, пред'явлене ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачення є конкретним, у ньому указане час, місце та інші обставини вчинення злочину. Посилання суду першої інстанції на те, що у обвинувальному акті не указаний мотив злочину є не коректним і не ґрунтується на теорії кримінального права, оскільки мотив злочину є категорією, яка характеризує суб'єктивну сторону умисного злочину, а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 висунуте обвинувачення у злочинах, вчинених з необережності. На думку колегії суддів, усі висновки, які зроблені судом першої інстанції щодо конкретності висунутого обвинувачення не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають матеріалам кримінального провадження. Висунуте обвинувачення є достатньо конкретним для усвідомлення його сутності та здійснення захисту від цього обвинувачення.
Посилання суду першої інстанції на відсутність у даному кримінальному провадженні потерпілого, як на підставу для повернення прокурору обвинувального акту, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки ця обставина не є підставою для повернення обвинувального акту з огляду на вимоги п.3 ч.3 ст. 314 та п.5 ч.2 ст. 291 КПК України.
Не обґрунтованими є і висновки суду першої інстанції про невідповідність вимогам закону реєстру матеріалів досудового розслідування. Так, вивчення даного реєстру дає підстави стверджувати, що цей реєстр відповідає вимогам ст. 109 КПК України.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, не розпочавши судовий розгляд та не провівши дослідження доказів, зробив висновки про наявність порушень вимог кримінального процесуального закону та про неповноту проведеного досудового розслідування, вийшовши за межі компетенції наданої суду на стадії підготовчого провадження.
Наведене дає підстави стверджувати те, що під час підготовчого судового засідання судом першої інстанції були допущені порушення вимог ст. 109, 291, 314 КПК України. Ці порушення перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому вони відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК України.
За наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42017101010000147 не може визнаватись законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню із поверненням кримінального провадження до суду першої інстанції на стадію підготовчого провадження.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42017101010000147 за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.367, ч.2 ст.367 КК України скасувати.
Обвинувальний акт повернути до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 314-317 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4