1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київський апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргузахисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року, щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, обіймаючого посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Солом'янського УП ГУ НП у місті Києві, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України,-
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідування у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонено йому залишати житло у певний період доби, з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня, за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,строком на два місяці, в межах строку досудового розслідування, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій вважає, оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, а висновки, що містяться в ній не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
На думку апелянта, кваліфікуюча ознака «за попередньою змовою групою осіб» не може застосовуватись в даному випадку, оскільки відсутні два співвиконавці, також дії ОСОБА_6 , в період з 16 год. 12 хв. 19 вересня 2019 року не вчинялися підозрюваним самостійно, а все здійснювалося виключно за вказівками органу досудового розслідування з метою розкриття злочину, тобто оголошена підозра є необґрунтованою та не відповідає вимогам ст. 277 КПК України.
Захисник вважає, що стороною обвинувачення не доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а наявні лише припущення з боку органу досудового розслідування.
Крім того, сторона захисту звертає увагу на характеризуючи дані підозрюваного, ОСОБА_6 є громадянином України, має на утриманні малолітню дитину, одружений, має вищу юридичну освіту та позитивну характеристику з місця роботи. Дані факти та документи, на думку сторони захисту, дають змогу стверджувати про те, що ОСОБА_6 є свідомим громадянином і його дії спрямовані виключно на встановлення істини у даній справі.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інші способи неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Територіальним управлінням ДБР, розташованим у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09 серпня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42019000000000035, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ст. 368 КК України.
19 вересня 2019 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та наступного дня повідомлено про підозру у пособництві наданні неправомірної вимоги за невчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України.
23 вересня 2019 року слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний час доби, що полягає у забороні підозрюваному, залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, в межах строку досудового розслідування, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року клопотання слідчого задоволено.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із зазначеними обставинами для вирішення справи згідно з вимогами чинного законодавства судом враховано вагомість наявних доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, характеризуючі дані підозрюваного, його майновий стан, міцність соціальних зв'язків, відсутність підстав, які б переконували суд, що менш суворий запобіжний запобіжній захід здатний запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задовольнити клопотання органу досудового розслідування, оскільки доведено суду обставини, за якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, який в повній мірі забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Штегмюллер проти Австрії» вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, органами досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду для уникнення від кримінальної відповідальності за тяжке кримінальне правопорушення та відбування покарання, вплинути на заявників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 для зміни показів, що викривають його у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди, перешкоджати кримінальному провадженню іншим зручним та можливим для нього способом. Вказані ризики оцінені слідчим суддею в межах КПК України наданих на даній стадії кримінального провадження, що дає законні підстави для обмеження свободи ОСОБА_6 , а тому доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, всупереч доводам апеляційної скарги.
Так, оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати його, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушень, зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Також слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, оскільки він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, а тому враховуючи всі обставини у їх сукупності, підстав для відмови в застосуванні, або ж для застосування більш м'якого запобіжного заходу не встановлено.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні органу досудового розслідування дані у слідчого судді існували всі підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_6 до вказаного кримінального правопорушення.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо невірної кваліфікації злочину, в якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру, то вони є безпідставними, оскільки підлягають перевірці судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті.
Таким чином, слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з'ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а тому доводи захисника в тому числі і ті, на які звертається увага в апеляційній скарзі є непереконливими.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідування у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонено йому залишати житло у певний період доби, з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня, за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, в межах строку досудового розслідування, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України., - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11сс/824/5811/2019 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_11
Категорія ст.182 КПК України Доповідач: ОСОБА_1