Справа № 679/773/19
Провадження № 22-ц/4820/1739/19
04 листопада 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 липня 2019 року, суддя Стасюк Р.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
встановив:
В травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на свою користь грошові кошти в сумі 30570 грн. в рахунок відшкодування майно нової шкоди, завданої механічним пошкодженням автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 29 липня 2016 року, 4000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 1000 грн. моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він є батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 29 липня 2016 року о 08 год. 45 хв. в м. Тячів Закарпатської області, по вул. Незалежності з участю водія автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 та водія автомобіля «ВАЗ 201074» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілі зазнали механічних ушкоджень, а його малолітньому сину ОСОБА_2 , який перебував на задньому сидіння автомобіля було заподіяно фізичного ушкодження здоров'я. Вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля «ВАЗ 21074» ОСОБА_3 , яка відповідно до постанови Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26 серпня 2016 року порушила вимоги пунктів 12.3, 13.1, 1.10 Правил дорожнього руху України та допустила зіткнення свого автомобіля з належним йому автомобілем «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до висновку судового експерта №525А від 14 травня 2018 року Хмельницького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21074» д.н.з. НОМЕР_2 , діяла всупереч вимогам п. п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Власником транспортного засобу «ВАЗ 21074» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якої застрахована у ТДВ Страхова компанія «Альфа Гарант». Відповідно до страхового поліса №АЕ/7042665 від 06 січня 2016 року ліміт страхового відшкодування за заподіяну шкоду життю і здоров'ю становить 100000 грн., ліміт за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн. У зв'язку з тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у його малолітнього сина значно погіршилося здоров'я вважає, що з відповідача підлягає стягненню моральна шкода у сумі 1000 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 30570 грн., які також підлягають відшкодуванню відповідачем. Він у встановленому законом порядку 17 серпня 2016 року звертався із письмовим повідомленням до відповідача про страхове відшкодування, проте останнім відмовлено у страховій виплаті з підстав відсутності встановленої вини водія транспортного засобу «ВАЗ 21074» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 у скоєній дорожньо-транспортній пригоді. Крім того, йому також заподіяна моральна шкода у зв'язку з порушенням його прав як власника автомобіля, який було придбано в автосалоні та який відповідно після дорожньо-транспортної пригоди втратив свою цінову вартість. При цьому, у день пригоди йому та його сім'ї був зіпсований відпочинок у Закарпатті, усі сімейні кошти, які необхідні були для відпочинку, були спрямовані на ремонт автомобіля. Також, він був позбавлений можливості використовувати транспортний засіб за цільовим призначенням, як це було необхідно. З урахування викладеного, просив стягнути з відповідача 4000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 липня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 17584 грн. 67 коп. матеріальних збитків, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою малолітньому ОСОБА_2 , 4000 грн. на відшкодування моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою ОСОБА_1 , 1210 грн. 23 коп. судового збору, а всього 23795 грн. 10 коп.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що вина водія ОСОБА_3 встановлена та підтверджена належними та допустимими доказами у справі, а тому як наслідок, з відповідача підлягає відшкодуванню матеріальна шкода в межах страхового ліміту за пошкодження автомобіля з урахуванням його фізичного зносу. Крім цього, оскільки у малолітнього сина позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди суттєво погіршився стан здоров'я та порушено права позивача, які полягали у душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку з пошкодженням автомобіля, з відповідача підлягає стягненню моральна шкода.
В апеляційній скарзі Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» просило скасувати рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 липня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказував, що наявність вказівки в мотивувальній частині постанови Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26 серпня 2016 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, про наявність вини ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 29 липня 2016 року, не доводить її вину відповідно до чинного законодавства України. ОСОБА_3 в законному порядку не була визнана винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зокрема в матеріалах справи відсутні: постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, вирок у кримінальній справі за ознаками ст. 286 КК України, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), а тому висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 є помилковим. Судом першої інстанції при здійсненні підрахунку страхового відшкодування відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не враховано розмір франшизи згідно полісу страхового відшкодування. Також, в порушення вимог п. 36.2 ст. 36 цього Закону суд не звернув увагу, що відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу зменшується на суму визначену відповідно до законодавства податку на додану вартість. Судом проігноровано норму ст. 26-1 вищевказаного Закону, у відповідності до якого моральна шкода відшкодовується потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, тобто моральна шкода безпосередньо залежить від суми страхової виплати за шкоду здоров'ю. Крім цього, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач отримав ушкодження здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 29 липня 2016 року.
У своєму відзиві ОСОБА_1 зазначив, що наявний в матеріалах справи висновок судового експерта є належним та допустимим доказом, який в повній мірі встановлює вину ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді 29 липня 2016 року, в результаті, якої його автомобіль отримав механічні пошкодження, тому посилання апелянта з приводу недоведеності вини ОСОБА_3 у даній дорожньо-транспортній пригоді є безпідставними. Вважає, що судове рішення в цілому, так і в частині відшкодування моральної шкоди є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Частиною 1 ст. 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 (а. с. 8).
29 липня 2016 року о 08 год. 45 хв. в м. Тячів Закарпатської області по вул. Незалежності з участю водія автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 та водія автомобіля «ВАЗ 201074» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілі зазнали механічних ушкоджень.
Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26 серпня 2016 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Згідно із висновком судового експерта № 525А від 14 травня 2018 року Хмельницького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України, проведеного на підставі ухвали Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21 листопада 2017 року, причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21074» д.н.з. « НОМЕР_2 », діяла всупереч вимог передбачених п. п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 21074» ОСОБА_3 застрахована у Товаристві з додатковою відповідальність Страхова компанія «Альфа-Гарант». Ліміт страхової відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100000 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 50000 грн., розмір франшизи становить 500 грн. (а.с. 9, 12).
В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 зазнав механічних ушкоджень.
Згідно виготовленого ТОВ «Промислова компанія «Селтим" звіту № 18-D/24/6, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mitsubihsi Lancer» д.н.з. « НОМЕР_1 », з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 17854 грн. 87 коп. з ПДВ і 14879 грн. 06 коп. без ПДВ.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
В своїй постанові № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що відсутність складу злочину або складу адміністративного правопорушення не означає відсутність вини для цивільно - правової відповідальності.
Статті 1166, 1187 ЦК України передбачають, що шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно з ч. ч 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За положеннями ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у визначений законом строк, 17 серпня 2016 року, було подано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а. с. 16-17).
25 жовтня 2016 року ОСОБА_1 отримав відповідь від ТДВ СК «Альфа-Гарант», відповідно до якої заявнику відмовлено у страховій виплаті з підстав відсутності постанови суду про притягнення винного до адміністративної відповідальності.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону №1961-IV (статей 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 статті 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до висновку судового експерта №525А від 14 травня 2018 року Хмельницького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України, причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21074» д.н.з. « НОМЕР_2 », діяла всупереч вимог передбачених п. п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови Нетішинського міського суду від 26 серпня 2016 року про адміністративне правопорушення суд прийшов до висновку, що саме водій автомобіля ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 порушила вимоги Правил дорожнього руху, зокрема п.п. 12.3, 13.1, 1.10, внаслідок чого відбулася ДТП 29.07.2016 року (а.с.10).
Таким чином, судом правильно установлено, що саме з вини водія ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якої як володільця/користувача автомобіля «ВАЗ 21074» д.н.з. « НОМЕР_2 » перед іншими особами була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача, що підтверджується протоколом дорожньо-транспортної пригоди, висновком експертизи та постановою про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Посилання ТДВ СК «Альфа-Гарант» на те, що факт вчинення ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди не доведений, суперечать фактичним обставинам справи та не підтверджено доказами.
Висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними, доводи апеляційної скарги не спростовують їх.
Разом із тим, визначаючи розмір майнової шкоди, яка повинна бути відшкодована позивачеві, суд припустився помилки.
Згідно з вимогами п.12.1. ст.12. п. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7042665 від 06 січня 2016 року розмір франшизи становить 500 грн.
З урахуванням зазначених обставин та вимог закону, сума страхового відшкодування, присуджена до стягнення зі страхової компанії на користь ОСОБА_1 має бути зменшена на 500 грн.
Згідно виготовленого ТОВ «Промислова компанія «Селтим" Звіту № 18-D/24/6, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Mitsubihsi Lancer» д.н.з. « НОМЕР_1 », з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 17854 грн. 87 коп. з ПДВ і 14879 грн. 06 коп. без ПДВ.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
З урахуванням вказаних вимог закону, матеріальна шкода, заподіяна автомобілю позивача, яка підлягає стягненню з відповідача становитиме 14379,06грн.(14879,06-500).
Згідно ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Відповідно до положень ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «г» пункту 41.1. та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП моральна шкода у розмір 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Оскільки в даному випадку справа не містить об'єктивних даних щодо ушкодження здоров'я позивача та (або) членів його сім'ї внаслідок ДТП, яка малі місце 29.07.2016 року, за відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю до страхової компанії ОСОБА_1 та члени його сім'ї не зверталися, тому правових підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок страхових коштів не вбачається.
Суд першої інстанції не врахував вищезазначені положення Закону та прийшов до помилкового висновку про необхідність стягнення моральної шкоди з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі положень ЦК України. При цьому не врахував, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальною нормою, яка регулює спірні правовідносини, і саме нормами цього Закону слід керуватися при вирішенні питання стягнення страхової виплати внаслідок настання страхового випадку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищевикладеного рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення майнової шкоди.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити частково.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (ЄДРПОУ: 32382598, місцезнаходження за адресою: бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) 14379 грн. 06 коп. майнової шкоди. В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Р.С. Гринчук
Л.М. Грох
Т.О. Янчук