Справа № 683/1619/19
Провадження № 22-ц/4820/1741/19
29 жовтня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Шевчук Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 серпня 2019 року (суддя - Бондарчук Л.А.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 19.03.2016 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, від якого вони мають малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подружнє життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя, різні інтереси, відсутність взаєморозуміння та поваги, у зв'язку з чим постійно виникають непорозуміння та сварки.
Вказувала, що в жовтні 2018 року вже зверталась до суду з позовом про розірвання шлюбу, який відповідач визнав та не заперечив проти його задоволення, однак з метою збереження сім'ї вона забрала дану заяву. Попри все, примирення між сторонами не відбулося.
Збереження сім'ї вважає вже неможливим, та таким, що суперечить її інтересам.
З урахуванням наведеного, просила розірвати шлюб зареєстрований 19.03.2016 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Старокостянтинівського районного управління юстиції у Хмельницькій області між нею та ОСОБА_1 .
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 серпня 2019 року позов задоволено.
Шлюб, зареєстрований 19.03.2016 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Старокостянтинівського районного управління юстиції у Хмельницькій області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим та суперечить інтересам як позивача так і відповідача, який визнав позов та не заперечував проти розірвання шлюбу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати оскаржуване рішення.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції рішення було прийнято без врахування обставин справи, передчасно, без надання строку для примирення за наявності малолітньої дитини. При цьому апелянт вказував, що вони з позивачкою підтримували та підтримують подружні стосунки, а на даний час взагалі примирилися.
Зазначав, що заяву щодо задоволення позову та розгляд справи без його участі він подав на емоціях, розраховуючи, що кожна з сторін буде заперечувати проти розірвання шлюбу. Сторони не були належним чином повідомлені про розгляд справи, та в нього особисто не було можливості прибути в судове засідання.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.
ОСОБА_1 направив заяву у якій просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржуване рішення. Просив розгляд справи провести без його участі.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч.2 ст.263 ЦПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Суд першої інстанції, вирішивши питання про виклик в судове засідання учасників справи, не дотримався вимог ч.3, п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України.
Відповідно до ч.3, п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка надсилається фізичним особам - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи не повідомлявся. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення 02 серпня 2019 року, обмежився лише наявністю заяви відповідача про розгляд справи без його участі, яка надійшла до суду 25 червня 2019 року.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального законодавства є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Зважаючи на зазначене, у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, розгляду справи судом першої інстанції без належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, і апелянт обґрунтовує зазначеним свою апеляційну скаргу, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 19 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу - ОСОБА_2 ) укладено шлюб, зареєстрований 19 березня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Старокостянтинівського районного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №41.
Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В позовній заяві ОСОБА_2 стверджувала, що не бажає в подальшому підтримувати сімейні стосунки з ОСОБА_1 , а шлюбні відносини між ними погіршилися, що призвело до їх фактичного припинення. Ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання також припинено. Позивачка не вперше звертається з заявою про розірвання шлюбу, така ж заява подавалася в жовтні 2018 року, однак після того, коли вона залишила першу позовну заяву без розгляду, нічого між ними як подружжям не змінилося, примирення не настало.
ОСОБА_1 в заяві від 25.06.2019 року, підтвердивши, що сім'я не може існувати на неповазі, постійних звинуваченнях, образах, обмані, визнав позовну заяву, не заперечував проти розірвання шлюбу. Інших доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.
Зважаючи на зазначене, оскільки шлюбні відносини між сторонами погіршилися, що призвело до їх фактичного припинення, ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання також припинено. На спростування зазначеного, ні в суд першої інстанції, ні в апеляційний суд відповідач доказів не надав. Сім'я сторін існує лише формально, збереження нормальних сімейних відносин між сторонами є неможливим, за таких обставин позовна заява підлягає задоволенню, шлюб укладений 19 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід розірвати.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не вжив заходів щодо примирення сторін, є неспроможними, з огляду на таке.
Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення (частина сьома статті 240 ЦПК України).
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Встановивши, що будь яких доказів на підтвердження доводів щодо збереження сім'ї, а також нормальних сімейних відносин суду не надано, відповідач обмежується лише формальними заявами, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст.ст. 24, 56 СК України.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частинами 1 і 10 зазначеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
За таких обставин судовий збір сплачений ОСОБА_2 за подання позову в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на її користь з ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове.
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 19 березня 2016 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Старокостянтинівського районного управління юстиції у Хмельницькій області, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №41, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2019 року.
Судді: Т.О. Янчук
А.В. Купельський
О.І. Ярмолюк