Справа № 450/3957/18 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.
Провадження № 22-ц/811/2192/19 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія: 70
04 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
за участі секретаря: Фейір К.О.
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про змешення розміру аліментів на утримання дитини, -
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що з моменту ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів у нього змінився сімейний стан та погіршився стан здоров'я, що є підставою для зміни (зменшення) розміру аліментів які стягуються з нього.
Просить оскаржуване рішення скасувати та зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/8 частки усіх видів його заробітку (доходів), але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно.
В судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України не перешкоджає розгляду справи.
22 жовтня 2019 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням до м. Полтава.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи колегія суддів вважає за необхідне відхилити вказане клопотання та проводити розгляд справи без участі ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 28 грудня 2012 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.11.2012 року і до досягнення дитиною повноліття ( а.с.7).
Згідно Довідки Зарічного ВДВС м.Суми від 25.03.2019 р., ОСОБА_1 були нараховані до стягнення аліменти на користь ОСОБА_3 в наступних розмірах: січень-грудень 2018р. - 972,00грн. в місяць, січень-лютий 2019р. - 1013,00 грн. в місяць. Нараховані аліменти сплачувались не регулярно, станом на 01.03.2019р. заборгованість зі сплати аліментів відсутня ( а.с.86).
Як слідує з повідомлення управління ДВС Головного т територіального управління юстиції у Сумській області від 24.10.2018р., ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати аліментів за минулий період, тому з його заробітної плати у 20018 році утримання аліментів проводилось у розмірі 50% від заробітної плати до повного погашення заборгованості ( а.с.29).
Згідно копій свідоцтва про шлюб та народження, ОСОБА_1 08.06.2013р. уклав шлюб з ОСОБА_5 , та у них ІНФОРМАЦІЯ_2 р ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 народилися діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ( а.с.8-10).
Також встановлено, що ОСОБА_1 має постійне місце праці, його заробітна плата за період квітень-вересень 2018 р. становила 84460,84 грн., що в середньому становить 14076,8 грн. в місяць ( а.с.11-12).
Згідно Витягу з протоколу №80 від 13.06.2012 р. та довідки від 26.03.2019 р. , дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом з дитинства та перебуває на «Д» обліку з 2013 року ( а.с.30,80).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Так, згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року по справі №755/14148/18.
При цьому, згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Тобто, зі змісту статей 181, 192 СК України слідує, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Однак виходячи із системного аналізу положень ст. 192 СК України, дана норма передбачає можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів, але за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи позов про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилається на зміни сімейного стану ( укладення шлюбу та народження двох дітей), а також що загальний розмір аліментів, що стягуються з нього, становить майже половину його заробітку.
Проте такі обставини, як укладення шлюбу з іншою жінкою та народження двох дітей, не можуть бути підставою звільнення позивача від обов'язку утримувати свого малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом першої інстанції правильно враховано, що твердження позивача про те, що розмір аліментів, який нараховується та стягується з нього на користь відповідачки, становить майже половину його заробітку, не відповідає дійсності, оскільки як вище зазначено, при його середньомісячній заробітній платі у 2018 р. розміром 14076,8 грн. , з нього нараховано до стягнення аліменти в розмірі 972,00 грн. в місяць, а у січні - лютому 2019р. - у розмірі 1013,00 грн. А стягнення з позивача у 2018 році аліментів в більшому розмірі, ніж ј заробітку, була зумовлена наявністю у нього заборгованості зі сплати аліментів за минулий період.
Посилання позивача на його знаходження на лікуванні у лютому та листопаді-грудні 2018 року, не може бути в даному випадку підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки як встановлено судом, позивач не визнавався інвалідом, працює на посаді заступника військового комісара та має постійний дохід.
Доказів про неможливість сплачувати аліменти у раніше визначеному судом розмірі, позивач не надав. Крім того, інших аліментних платежів позивач не має, стан здоров'я у нього задовільний, оскільки ним не надано доказів протилежного.
При тому судом враховано, що згідно ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2019 рік», прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18років, з 01 січня 2019р. становить 2027,00 грн. на одну дитину в місяць.
За наведених обставин, при ухваленні оскаржуваного рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідач одна виховує та утримує з дитину інвалідністю, син сторін ОСОБА_8 потребує значних матеріальних витрат та у 2018 та 2019 роках знаходився на лікуванні і йому була проведена операція лівої нижньої кінцівки, при зменшенні розміру аліментів суттєво погіршиться становище дитини, а позивач не довів належними доказами наявність підстав для зменшення розміру аліментів.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач є працездатною та має власний дохід, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки обидва батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а розмір особистих доходів одного із батьків не звільняє іншого від обов'язку нести витрати з утримання дитини не менше мінімального гарантованого розміру аліментів, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , що становить 1013,00 грн. Саме в такому мінімально гарантованому розмірі і стягуються аліменти з відповідача, в разі їх зменшення з ј частки до 1/8 частки, розмір аліментів не буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, як це закріплено в ч.2 ст. 182 СК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2019 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.