Справа № 442/43/16-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/366/18 Доповідач: ОСОБА_2
01 листопада 2019 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 , -
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та обрано їй покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян що складає 510 (п'ятсот десять) гривень.
Звільнено ОСОБА_7 від призначеного кримінального покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності, а кримінальне провадження щодо неї - закрито.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 1000 грн.
Згідно з вирокомсуду першої інстанції, ОСОБА_10 , 11 листопада 2015 року, близько 15 год. 25 хв., знаходячись на асфальтованій площадці поблизу ТЦ «Максимус», що по вул. П. Орлика, 11 в м. Дрогобичі, на ґрунті раптово виниклих, особистих неприязних відносин вчинила конфлікт із ОСОБА_6 . Під час якого маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно нанесла ОСОБА_6 удари руками у ділянку обличчя та шиї, внаслідок чого згідно висновку експерта № 659 від 12.11.2015 року спричинила потерпілій ушкодження у вигляді синців на підборідді з права, правій щоці, які по ступеню тяжкості відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження.
Не погоджуючись із зазначеним вироком потерпіла ОСОБА_6 подала апеляційну скаргув якій просить повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, що стосуються мотиву вчинення злочину з метою вірної кваліфікації діяння, скасувати оскаржуваний вирок, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України та призначити покарання у вигляді обмеження волі на строк три роки, а також задоволити цивільний позов в повному обсязі, стягнувши з обвинуваченої відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 тисяч гривень.
В обґрунтування покликається на те, що оскільки обвинувачена та потерпіла до даного епізоду не були знайомі та не мали неприязних відносин, то дії обвинуваченої ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 296 КК України. Вважає, що обвинувачена ухилялась від суду, зокрема надала неправдиві відомості про місце свого проживання, не з'являлась в судові засідання та подавала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою, проте будь-які підтверджуючі дані відсутні.
На підставі вищенаведеного апелянт вважає, що слід констатувати ухиляння обвинуваченої від суду та відсутність підстав для звільнення ОСОБА_7 від призначеного кримінального покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності.
Щодо покарання вказує, що обвинувачена не працює, а тому призначене покарання розділить з своєю донькою, тому вважає, що обвинуваченій краще обрати покарання у вигляді громадських робіт, так як таке має виховну та превентивну функції.
Також, звертає увагу, що діями ОСОБА_7 їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а тому вважає, що суд першої інстанції невірно визначив розмір моральної шкоди.
Захисник - адвокат ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_12 , у яких просить залишити таку без задоволення.
На апеляційний розгляд потерпіла ОСОБА_12 не з'явилась та подала клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із хворобою, проте на підтвердження поважності причин неявки жодних медичних документів не надала, у зв'язку з чим апеляційним судом причини неявки потерпілої визнаються не поважними, та у відповідності до ч.4 ст.405 КПК України неявка потерпілої не перешкоджає проведенню судового засідання.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор, обвинувачена та захисник заперечили вимоги апеляційної скарги, просили оскаржуваний вирок залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення прокурора, вивчивши матеріали провадження, встановила наступне.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд судом першої інстанції проводився щодо обвинуваченої ОСОБА_7 у межах висунутого обвинувачення згідно із обвинувальним актом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив одержані у передбаченому КПК України порядку докази у цьому кримінальному провадженні, оцінивши їх в сукупності, зробив правильний висновок, що незважаючи на невизнання винуватості у вчиненому обвинуваченою ОСОБА_7 , винуватість її у вчиненому діянні, повністю та об'єктивно стверджується зібраними та перевіреними в ході судового розгляду доказами.
Так, вивчаючи матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції встановив, що потерпіла ОСОБА_6 , свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 повідомляли незмінні та послідовні відомості, які були належним чином перевірені на досудовому розслідуванні та судом першої інстанції, і перебувають в об'єктивному зв'язку з іншими доказами в кримінальному провадженні. В матеріалах кримінального провадження відсутні докази і стороною захисту не надано доказів того, що потерпілі чи свідки могли оговорити обвинувачену ОСОБА_7 .
Щодо апеляційних доводів у частині зміни кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.1 ст.296 КК України, то суд вправі виходити за межі обвинувального акту згідно із положеннями ч.3 ст. 337 КПК України, за умови якщо такий вихід за межі пред'явленого обвинувачення покращує становище обвинуваченої. У цьому випадку вищевказане є неприйнятним, оскільки санкція ч.1 ст.296 КК України передбачає більш тяжкий вид покарання аніж санкція ч.1 ст.125 КК України. Крім того, доводи потерпілої про те, що обвинувачена ОСОБА_7 раніше не була знайома з потерпілою ОСОБА_6 та не мала неприязних стосунків з нею, не є підставою для перекваліфікації дій обвинуваченої як хуліганство.
Також колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 є законним, підставно обргунтованим у оскаржуваному судовому рішенні з огляду на наступне.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі, минуло два роки.
Кримінальне правопорушення, за яке засуджено ОСОБА_7 на підставі ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Подія мала місце 11 листопада 2015 року. Оскаржуваний вирок винесено судом першої інстанції 29 травня 2018 року, тобто зі спливом двох років, передбачених п.1 ч.1 ст.49 КК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у цьому кримінальному провадженні судове слідство не зупинялося, в розшук обвинувачена ОСОБА_7 не оголошувалася. Суд першої інстанції тричі приймав рішення про привід обвинуваченої (Т.1 а.с. 156, 163, 236), накладав грошове стягнення за неявку до суду, яке надалі ухвалою від 29 травня 2018 року (Т.2 а.с.16) було скасоване на підставі документів, наданих обвинуваченою ОСОБА_7 , які підтверджують важливість причин неявки у судові засідання. Медичні документи (Т.1а.с.149, 206, 226, 227, 240) належним чином оформлені та враховані судом першої інстанції. Відтак математичні розрахунки, наведені у апеляційній скарзі потерпілої щодо ймовірного «не закінчення» перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, повністю спростовуються матеріалами справи.
Крім того, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції у частині часткового задоволення цивільного позову, так як визначена сума відшкодування є співмірною із моральними стражданнями потерпілої.
Таким чином, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив і дав належну оцінку всім доказам, зібраним у кримінальному провадженні, врахував особу обвинуваченої та інші фактичні обставини справи призначив покарання, яке відповідає вимогам статтей 65, 71 КК України та обґрунтовано звільнив обвинувачену ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі вимог ст.49 КК України.
При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що б мало наслідком скасування чи зміну вироку, на що покликається апелянт у своїй апеляційній скарзі. Підстав для скасування оскаржуваного вироку відповідно до вимог кримінального процесуального закону колегія судів не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 залиши без задоволення, а вирок Дрогобицького міськрайонний суду Львівської області від 29 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали.
Головуючий :
Судді :