Дата документу 31.10.2019 Справа № 310/2462/17
Провадження № 11-кп/807/1389/19 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 310/2462/17 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
31 жовтня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Бердянської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2019 року, якою
задоволено клопотання захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.389 КК України у зв'язку із зміною обстановки. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 в частині скоєння ним вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.389 КК України закрито у зв'язку із зміною обстановки.
Згідно зі змістом ухвали, в провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області перебуває об'єднане кримінальне провадження внесене до ЄРДР 15.04.2017 за №12017080130001352 та 11.10.2017 за №12017080130004296 відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.389 КК України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується в ухиленні від відбування громадських робіт, будучи засудженим до цього покарання 20.04.2017 року вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області за ч.1 ст.186 КК України, тобто у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.389 КК України.
Відповідно до довідки, яка видана Бердянським міськрайонним відділом з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації міністерства юстиції України 13.04.2018 року ОСОБА_7 був знятий з обліку органу пробації, у зв'язку з відбуттям призначеної судом кількості годин громадських робіт.
Таким чином, суд першої інстанції на підставі матеріалів кримінального провадження встановив, що ОСОБА_7 притягається до кримінальної відповідальності за злочин невеликої тяжкості, є особою, яка перестала бути суспільно небезпечною та вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність, так як він фактично відбув призначене йому судом кримінальне покарання, у зв'язку з чим захисником заявлено клопотання про закриття кримінального провадження, а тому суд вважав, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки є підстави для застосування ст.48 КК України, та судом встановлено всі підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
В апеляційній скарзі, прокурор зазначає, що ухвала суду підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив два нові злочини (ч.2 ст.190, ч.2 ст.289 КК України) під час відбування покарання за попереднім вироком - від 20.04.2017 у виді громадських робіт, не можна вважати ОСОБА_7 не судимим відповідно до ст.89 КК України та відповідно застосувати ст.48 КК України.
Враховуючи викладене, прокурор просить скасувати ухвалу від 27.06.2019 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На апеляційну скаргу прокурора захисником - адвокатом ОСОБА_8 подано заперечення. На переконання захисника висновки суду на предмет відсутності судимості у ОСОБА_7 є правильними. Також захисник вважає що суд обґрунтовано закрив провадження і звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст..48 КК України. Адвокат вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвалу суду слід залишити без змін.
Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги; обвинуваченого та його захисника, які вважала, що ухвала є законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, ухвала постановлена судом першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, окрім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положенням ст.413 КПК України передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є в тому числі і застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.
Так, в основу рішення суду було покладена та обставина, що ОСОБА_7 (усне клопотання захисника) на момент розгляду провадження відбув покарання у виді громадських робіт за вироком Бердянського міськрайонного суду від 20.04.2017. Ця обставина на переконання суду свідчила, що ОСОБА_7 перестав бути суспільно небезпечною особою і вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільне небезпечною.
Вказана норма містить пряму вказівку, що звільнення особи від кримінальної відповідальності здійснюється якщо особа вчинила злочин.
Питання щодо вчинення чи не вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України ОСОБА_7 не було предметом розгляду судом першої інстанції. Крім того аналіз положень ст.48 КК України дає підстави стверджувати, що у такому випадку звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється з нереабілітуючої підстави, в разі визнання вини обвинуваченим. З матеріалів провадження випливає, що ОСОБА_7 не визнавав вину у вчиненні цього кримінального правопорушення (що зокрема підтверджується ухвалою апеляційного суду і поясненнями обвинуваченого в судовому засіданні до моменту заявлення захисником клопотання), хоча він формально підтримав клопотання захисника.
Положення ст.48 КК України може бути застосовано щодо особи, яка вперше вчинила злочин, однак ОСОБА_7 раніше був засуджений за ч.1 ст.186 КК України вироком Бердянського міськрайонного суду від 20.04.2017, і на момент вчинення злочину (якщо виходити з положення ст.48 КК України і вважати, що ОСОБА_7 таки вчинив злочин), останній не відбув покарання, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.389 КК України вчинив не вперше.
Крім цього, ст.48 КК України передбачає дві самостійні матеріально-правові підстави звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності. Таке звільнення може мати місце, коли внаслідок зміни обстановки: 1) вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність; або 2) особа перестала бути суспільно небезпечною.
Зміна обстановки внаслідок якої вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність, означає передусім істотну зміну соціально-економічних. політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи внаслідок чого втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від військового часу до мирного).
Зміна обстановки може стосуватись як всієї країни, так і окремих територій, населених пунктів, підприємств, установ, організацій.
Положення вказаної норми може бути застосовано, наприклад, у випадках: незаконної порубки лісу на ділянці, яка підлягала розчищенню з метою проведення меліоративних робіт; полювання у забороненому місці, в якому незабаром було офіційно дозволено займатися полюванням; завдання шкоди підприємству, яке у подальшому було ліквідоване; викрадення з поля сільськогосподарської продукції, яка згодом, до збирання врожаю, була повністю втрачена внаслідок захворювання рослин або безгосподарності.
Відтак відбуття покарання ОСОБА_7 за попереднім вироком, на переконання колегії суддів, не можна розцінювати як зміну обстановки внаслідок якої вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність.
Під зміною обстановки, внаслідок якої особа, яка вчинила злочин, перестає бути суспільна небезпечною, слід розуміти об'єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому. Фактами об'єктивної зміни зовнішньої обстановки, яка оточує винного, можуть визнаватися зокрема: призов на строкову військову службу; зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків з "кримінальним" оточенням; працевлаштування раніше не працюючого; тяжка хвороба або нещасний випадок, внаслідок чого особа стала Інвалідом; залучення особи до конфіденційної співпраці з правоохоронними органами; закінчення терміну строкової служби військовослужбовця, який вчинив самовільне залишення частини або місця служби; створення сім'ї з жертвою злочину тощо.
Збереження на момент розслідування і розгляду справи у суді суспільної небезпечності вчиненого злочину не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною. Однак такі зміни в умовах життя і діяльності винного повинні мати об'єктивний характер та знайти втілення в матеріалах кримінального провадження.
Разом з тим, зазначені в клопотанні захисника обставини, на які суд послався в обґрунтування ухвали, не вказують, що ОСОБА_7 перестав бути суспільно небезпечним.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржувана ухвала суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а, відтак, відповідно до положень ст.ст. 409, 412, 415 КПК України, підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Бердянської місцевої прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2019 року, якою задоволено клопотання захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.389 КК України у зв'язку із зміною обстановки. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 в частині скоєння ним вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.389 КК України закрито у зв'язку із зміною обстановки, скасувати.
Матеріали провадження навити до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області на новий судовий розгляд.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3