Дата документу 30.10.2019 Справа № 317/3249/19
Єдиний унікальний № 317/3249/19 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/1084/19 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 183 КПК України
30 жовтня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному проваджені - прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Широке Запорізького району Запорізької області, українця, громадянина України, не одруженого, працюючого на посаді овочівника в ТОВ «РЕАЛТІ ІСТЕЙТ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби до 14 грудня 2019 року включно, з покладанням на підозрюваного певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, -
Слідчий СВ Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 за погодженням з прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
За матеріалами провадження ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він у вересні 2019 року, маючи умисел на незаконне виготовлення, придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів, з метою збуту, перебуваючи на території с. Миколай-Поле Запорізького району Запорізької області, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору, після чого шляхом висушування незаконно виготовив та за місцем свого проживання став незаконно її зберігати.
10 жовтня 2019 року в період часу з 9 год. 24 хв. до 11 год. 42 хв. проведено обшук земельної ділянки, житлових та господарсько-побутових будівель, гаражів та інших споруд за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено поліетиленові пакети та паперові згортки з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, маса якого в перерахунку на суху речовину складає 113,559 г.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється в незаконному виготовленні, придбанні та зберіганні особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
13 вересня 2019 року відомості про вказане кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080230001130, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
10 жовтня 2019 року о 15 год. 30 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
11 жовтня 2019 року о 15 год. 15 хв. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя зазначив, що слідчим не доведено наявність тих ризиків, на які він посилається в клопотанні для обґрунтування обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також не надано доказів про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним у клопотанні ризикам, оскільки підозрюваний має постійне місце проживання та реєстрації, офіційно працевлаштований, розкаюється у вчиненому, не переховується та не ухиляється від органів досудового розслідування.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя пришов до висновку про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_7 такого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, як домашній арешт.
В апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням вимог КПК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 6 до 10 років позбавлення волі.
Також зазначає, що слідчий суддя не обґрунтував свої доводи про те, що ОСОБА_7 розкаюється у вчиненому злочині, не переховується та не ухиляється від органів досудового розслідування, а дані про визнання ним вини та щире каяття відсутні.
Звертає увагу, що показання свідка ОСОБА_11 з приводу того, що вона є його співмешканкою, з яким у ОСОБА_7 є неповнолітня дитина, документально не підтверджені.
Крім того, суд проігнорував доводи про те, що ОСОБА_7 є раніше судимою особою, судимість якої не знята та не погашена у встановленому законом порядку.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про обрання у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, зазначив, що ОСОБА_7 є раніше судимою особою, на підтвердження чого надав копію витягу з ОСК МВС. Разом з тим не заперечував того, після застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, ОСОБА_7 дій, направлених на перешкоджання досудовому розслідуванню не вчиняє, умови домашнього арешту не порушує.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді просив залишити без змін, в обґрунтування своїх доводів зазначив, що ОСОБА_7 від участі у проведення слідчих дій не ухиляється, надав копію повістки з відміткою слідчого про своєчасну явку.
Підозрюваний ОСОБА_7 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, ухвалу слідчого судді просив залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих матеріалів та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за вчинення якого передбачено покарання до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна..
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зроблено з посиланням на матеріали провадження, що їх підтверджують.
Разом з тим, врахувавши зазначені вище вимоги закону, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність даних, які б давали йому підстави обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, що враховуються при обрані запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення, встановивши обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину.
При цьому, слідчий суддя вказав на відсутність доказів на підтвердження наявності ризиків, зазначених у клопотання, а також доказів, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання можливим ризикам.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання прокурор не доведе обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку колегії суддів, з урахуванням даних про особу підозрюваного та його фактичної процесуальної поведінки, прокурор не довів наявність обставин, які б свідчили про неможливість застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Отже, за недоведеністю неможливості застосування до даної особи альтернативного запобіжного заходу, розв'язання відповідного клопотання у відношенні ОСОБА_7 було виваженим та із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, з яким пов'язано вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу.
Зокрема, слідчий суддя взяв до уваги, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання та реєстрації, офіційно працевлаштований, розкаюється у вчиненому, не переховується та не ухиляється від органів досудового розслідування.
Також колегія суддів враховує інші наявні в матеріалах провадження дані про особу підозрюваного, який на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, проживає разом зі співмешканкою та неповнолітньою дитиною, яка перебуває на його утриманні, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи (а.с. 57-59).
На час розгляду клопотання слідчим суддею матеріали провадження не містили документальних відомостей на підтвердження наявності судимостей ОСОБА_7 і такі відомості надані прокурором вже апеляційному суду, разом з тим враховуючи сукупність інших обставин провадження та даних про особу підозрюваного, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку висновки слідчого судді про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного менш суворим запобіжним заходом, ніж тримання під вартою, є вірними та цілком обґрунтованими.
Доводи прокурора щодо тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, наявності обґрунтованої підозри, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, жодним чином не впливають у даному випадку на обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_7 , оскільки така міра запобіжного заходу в силу існуючих обставин, що мали місце як під час розгляду клопотання слідчого, так і в суді апеляційної інстанції, не дають законних підстав для її застосування.
Відомостей про те, що підозрюваний після обрання у відношенні нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту: переховувався від органу досудового розслідування або суду; намагався знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що можуть бути використані як докази його вини; здійснював незаконний вплив на свідків; вчинив інше кримінальне правопорушення - прокурором не надано.
В судовому засіданні апеляційної інстанції не надано даних на підтвердження порушення підозрюваним умов перебування під домашнім арештом.
Колегія суддів також враховує фактичну поведінку підозрюваного після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який за викликом апеляційного суду самостійно з'явився до судового засідання для розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставилось питання про застосування у відношенні нього найсуворішого запобіжного заходу.
З огляду на зазначене, фактична поведінка підозрюваного на час розгляду апеляційної скарги свідчить, що заявлені в клопотанні слідчого ризики є мінімальними.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні в судовому засіданні свого об'єктивного підтвердження не знайшли, а прокурором не доведено неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, що істотно вплинуло на правильність прийнятого рішення та тягне за собою його скасування.
Так, статтею 113 КПК України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 114 КПК України, будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
З огляду на положення ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений в передбаченому цим Кодексом порядку, але не може перевищувати шести місяців у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості та дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 було повідомлено про підозру 11 жовтня 2019 року (а.с. 42-43), даних про те, строк досудового слідства було продовжено прокурором або слідчим суддею матеріали провадження не містять.
Оскаржуваною ухвалою від 13 жовтня 2019 року слідчий суддя застосував у відношенні ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк 2 місяці до 14 грудня 2019 року, чим порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки застосував до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який закінчується поза межами строку досудового розслідування, що вочевидь не узгоджують з вищевказаними вимогами КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
З огляду на викладене колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга прокурора з урахуванням приписів ч. 2 ст. 404 КПК України підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом про застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в межах строків досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, тобто до 9 грудня 2019 року включно.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному проваджені - прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_9 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, скасувати.
Постановити нову ухвалу апеляційного суду, якою клопотання слідчого СВ Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 про застосування у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 12019080230001130 від 13 вересня 2019 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту протягом певного часу, а саме з 19 години до 7 години наступного дня із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 9 грудня 2019 року включно.
Покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик до слідчого, в провадженні якого знаходяться матеріали кримінального провадження, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Строк дії ухвали апеляційного суду встановити до 9 грудня 2019 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції України за місцем проживанням підозрюваного.
Ухвала набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4