Справа № 303/3993/18
Іменем України
31 жовтня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.,
за участі секретаря - Терпай С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської обласної кредитної спілки «Калиновий Міст» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 31 січня 2019 року (головуючий Монич В.О.) у справі за позовом Закарпатської обласної кредитної спілки «Калиновий Міст» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У липні 2018 року Закарпатська обласна кредитна спілка «Калиновий Міст» (далі: ЗОКС «Калиновий Міст») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що між ЗОКС «Калиновий Міст» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 457 від 12.11.2012, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 7500 грн. на строк 36 місяців (до 12.11.2015) зі сплатою 60% річних.
Для забезпечення виконання зобов'язання боржника за цим кредитним договором між ЗОКС «Калиновий Міст» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки від 12.11.2012 № 487.
Позичальник своїх зобов'язань не виконав, унаслідок чого позивач нарахував йому заборгованість станом на 25.06.2018 у розмірі 57941,47 гривень, з якої: 6781,57 грн. - за тілом кредиту; 19954,53 грн. - за відсоткам; 27814,59 грн. - пеня згідно п. 7.3 договору; 3390,78 грн. - штраф згідно п. 7.4 договору.
При цьому, позивачем нараховано заборгованість за тілом кредиту та відсотками за період із 12.11.2012 по 25.06.2018, а заборгованість за пенею за період із 12.12.2012 по 03.10.2015 (в сумі 27814,59 грн.).
Посилаючись на дані обставини, уточнивши позовні вимоги (а.с. 132-133), ЗОКС «Калиновий Міст» остаточно просила стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 57941,47 гривень та судові витрати.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 31 січня 2019 року у задоволенні позову ЗОКС «Калиновий Міст» відмовлено.
На це рішення подала апеляційну скаргу ЗОКС «Калиновий Міст». Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позов подано з дотриманням строку позовної давності та в межах строку дії поруки; сторони кредитного договору визначили у п. 10.9 Кредитного договору, що строк позовної давності становить 5 років; сторони договору поруки узгодили строк дії поруки протягом 5 років з дня настання строку виконання зобов'язання (п. 3.1 Договору поруки); останнє погашення боржником заборгованості здійснено 31.07.2013, а не 30.06.2013.
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с.174-176). Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності відповідачів.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що останню сплату за кредитом боржником здійснено 30.06.2013, а позов подано 04.07.2018 - з пропуском позовної давності та поза межами шестимісячного строку дії поруки, яка припинилася.
Однак із таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Встановлено та вбачається із матеріалів справи, що між ЗОКС «Калиновий Міст» та ОСОБА_1 , було укладено Кредитний договір № 457 від 12.11.2012, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 7500 грн. на строк 36 місяців (до 12.11.2015) зі сплатою 60% річних.
Для забезпечення виконання зобов'язання боржника за цим кредитним договором між ЗОКС «Калиновий Міст» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки від 12.11.2012 № 487.
Позичальник своїх зобов'язань не виконував, останнє погашення заборгованості здійснив 31.07.2013 (а.с. 12).
Внаслідок цього позивач нарахував йому заборгованість станом на 25.06.2018 у розмірі 57941,47 гривень, з якої: 6781,57 грн. - за тілом кредиту; 19954,53 грн. - за відсоткам; 27814,59 грн. - пеня згідно п. 7.3 договору; 3390,78 грн. - штраф згідно п. 7.4 договору.
Досліджуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 2 ст. 154 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п.п. 2.3, 3.1, 3.5, 3.6, 5.1.7 Кредитного договору № 457 позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1 цього договору; плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою у становить 60 % річних від суми залишу кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення; сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється згідно графіка розрахунків, що є невід'ємною частиною договору; прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіка розрахунків) не зупиняє нарахування процентів як протягом строку надання кредиту, визначеного п. 2.1. цього договору, так і після закінчення цього строку протягом подальшого користування Позичальником грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це Кредитодавцем; позичальник зобов'язаний у випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.
Виходячи з системного аналізу зазначених положень Кредитного договору № 457, сторони, відповідно до положень ст. 1048 ЦК України, узгодили порядок нарахування процентів за користування кредитом як протягом строку дії договору, так і після закінчення цього строку - виходячи з фактичного строку користування кредитом - 60 % річних.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Відповідачем було заявлено про застосування позовної давності у письмовій заяві від 22.11.2018 (а.с. 129).
Відповідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Сторони кредитного договору домовилися у п. 10.9 договору, що строк позовної давності становить 5 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки.
Сторони договору поруки узгодили строк дії поруки протягом 5 років з дня настання строку виконання зобов'язання (п. 3.1 договору поруки).
Строк виконання основного зобов'язання настав 12.11.2015 (строк кредитування).
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, та підтверджено інформацією з Касової книги (а.с.179, зворот) позичальником було здійснено останню оплату по частковому погашенню тіла кредиту та процентів 31.07.2013, а не 30.06.2013, як помилково вважав суд першої інстанції.
Позов у справі подано банком 04.07.2018.
Таким чином, позов було подано в межах позовної давності, про яку домовились сторони договору.
Отже, заборгованість за кредитним договором, що нарахована до 04.07.2013 (5 років перед зверненням до суду) - не підлягає стягненню у зв'язку з пропуском позовної давності.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість позичальника за тілом кредиту в сумі 6781,57 грн. виникла ще з серпня 2013 року та залишалась незмінною до 25.06.2018, тому вона підлягає стягненню у повному обсязі.
Заборгованість за відсотками підлягає стягненню у межах 5-річного строку позовної давності - з 04.07.2013 до 25.06.2018 - яка, виходячи з наданого позивачем розрахунку, становлять 17198,29 грн.
Відповідно до п. 7.3 Кредитного договору № 457, у разі своєчасного ненадходження (прострочення) повністю або частково планового платежу, встановленого Графіком розрахунків, Кредитодавець нараховує, а Позичальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення від суми несплаченого в строк платежу.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, пеню нараховано із 12.12.2012 до 03.10.2015. У межах 5-річного строку позовної давності - із 04.07.2013 - до стягнення підлягає пеня в розмірі 27600,75 грн. (27814,59 - 143,32 - 70,52 = 27600,75).
Відповідно до п. 7.4 Кредитного договору № 457, у разі прийняття Кредитодавцем рішення про стягнення процентів за користування кредитом та суми кредиту в судовому порядку внаслідок невиконання Позичальником зобов'язань, встановлених п. 2.3, до Позичальника застосовується штраф у розмірі 50 % від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття Кредитодавцем рішення про стягнення простроченої заборгованості в судому порядку, що у даному випадку становить 3390,78 грн.
Відповідачем у встановленому процесуальному порядку не спростовано належними та допустимими доказами, що сума заборгованості перед кредитором за вищевказаний період є іншою, ніж та, що зазначена у розрахунку позивача; відповідачем не надано контррозрахунку; не надано будь-яких відомостей щодо погашень боргу, у більшому розмірі ніж зазначено позивачем.
Згідно з п.2.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитодавцем за порушення боржником зобов'язань у повному обсязі.
Висновок місцевого суду про те, що порука припинилася є необґрунтованим оскільки пунктом 3.1 Договору поруки встановлено строк дії поруки - порука припиняється коли кредитор протягом 5 років з дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явив позову до поручителя.
Позичальник повинен був сплачувати кредит щомісяця до 12 числа, тому з часу несплати платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого договором 5-річного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
Відтак, заборгованість за кредитом, відсотками та пенею підлягає стягненню у межах 5-річного строку дії поруки у солідарному порядку із позичальника та поручителя.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, слід скасувати з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При пред'явленні позову було сплачено 1762,00 грн. судового збору (а.с. 1), а за подачу апеляційної скарги - 2643,00 грн. (а.с. 158). Відтак, на користь позивача з відповідачів слід стягнути пропорційно задоволеним вимогам (94,80%) - 4175,95 грн. у відшкодування сплаченого судового збору, з яких 1670,38 грн. - за розгляд справи судом першої інстанції, та 2505,57 грн. - за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Закарпатської обласної кредитної спілки «Калиновий Міст»- задовольнити частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 31 січня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Закарпатської обласної кредитної спілки «Калиновий Міст» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Калиновий Міст» (89600, Закарпатська обл., м.Мукачево, площа Миру буд. 26 кв. 9, код ЄДРПОУ 35685100) заборгованість за кредитним договором № 457 від 12.11.2012 у розмірі 54971,39 грн., з якої: 6781,57 грн. - за тілом кредиту; 17198,29 грн. - за відсоткам; 27600,75 грн. - пеня; 3390,78 - штраф.
Стягнути на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Калиновий Міст» із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 2087,97 грн. з кожного на відшкодування сплаченого судового збору, з яких: по 835,19 грн. - у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та 1252,78 грн. - у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2019 року.
Головуюча:
Судді: