Справа № 303/2642/18
Іменем України
22 жовтня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,
за участі секретаря - Терпай С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 9 липня 2018 року (головуючий суддя Монич В.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку, -
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ будинку в натурі.
Вимоги мотивовано тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 07.06.2011 у справі №2-1284/11 за позивачкою ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частки спадкового майна - домоволодіння її батька ОСОБА_3 , яке знаходиться в АДРЕСА_1 . Цим же рішенням суду за братом позивачки ОСОБА_4 , визнано право власності на 3/4 частки домоволодіння в АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 (брат позивачки) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а власником 3/4 часток домоволодіння в АДРЕСА_1 стала його дружина ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину від 30.08.2016.
Позивачка вказувала, що хоче проживати в даному будинку, бажає виділу її частки в натурі, компенсація вартості частки їй не потрібна, а відповідачка чинить їй перешкоди та своїми неправомірними діями позбавила позивача права власності на частку будинковолодіння.
Згідно розробленого на замовлення позивача висновку експертного дослідження № 02-01/18 від 10.01.2018 її ідеальна частка становить 44,50 кв.м. (178,00х 1/4 = 44,50 кв.м.).
Просила поділити житловий будинок в натурі між власниками і виділити в натурі у власність ОСОБА_1 1/4 частки в даному будинку:
Перший поверх: - житлову кімнату: 1-5 /20,20 кв.м./, кухня: 1-6 /10,70 кв.м./, комора: 1-7 /7,30кв.м./, коридор: 1-2/9,80кв.м./
Також до частки ОСОБА_1 виділити: - сарай літ. «Д» - 1/4 частину сараю по площі; - літню кухню літ. «Ж» - 1/4 частину літньої кухні по площі.
В спільному користуванні залишити: - вбиральню літ. «Г»; - колодязь літ. «К»; - ворота №1; - огорожу №2.
Крім цього, просила для державної реєстрації її частки в житловому будинку визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 часку домоволодіння АДРЕСА_1 .
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 09.07.2018 у задоволенні позову вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
На це судове рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким її позов - задовольнити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у висновку експертного дослідження № 02-01/18 від 10.01.2018 помилково зазначено, що приміщення 1-5 (20,20 кв.м.) є коморою, а насправді це приміщення житлова кімната, що стверджується поправкою експерта без дати, наданою до справи після ухвалення рішення суду; місцевий суд не сприяв учасникам справи та не роз'яснив право заявляти клопотання щодо проведення експертизи, суд не запропонував проведення експертизи на замовлення учасників справи; вказує, що згідно п. 4.22 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, висновок спеціаліста складається за структурою та змістом висновку експерта, за таким винятком, зокрема, що опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку; у зв'язку з цим місцевий суд помилково вважав, що висновок експертного дослідження № 02-01/18 є недопустимим доказом з тих підстав, що експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Носова Г.В., просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Зокрема вказує, що позивачем не було надано поправку судового експерта до початку розгляду справи у суді першої інстанції; такий доказ є недопустимим, оскільки експертне дослідження ґрунтувалося на дослідженні технічного паспорту домоволодіння від 21.10.2014, згідно якого приміщення на першому поверсі 1-5 (20,20 кв.м.) є саме коморою, а не житловою кімнатою; загальна площа будинку 178,00 кв.м., а житлова площа 67,90 кв.м.; всю житлову площу будинку - 67,90 кв.м. складають виключно житлові кімнати на другому поверсі (1-9 житлова кімната 18,50 кв.м.; 1-10 житлова кімната 18,50 кв.м.; 1-11 житлова кімната 20,20 кв.м. 1-12 житлова кімната 10,70 кв.м.); відтак суд не може брати до уваги висновок № 02-01/18 від 10.01.2018 і поправку до нього, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, є недостовірними та на підставі них не можна встановити дійсні обставини справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 07.06.2011 у справі №2-1284/11, зокрема, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку спадкового майна домоволодіння її батька ОСОБА_3 , яке знаходиться в АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частки цього житлового будинку (а.с. 37-41).
На підставі цього рішення суду у справі №2-1284/11 від 07.06.2011 за ОСОБА_1 було зареєстровано 02.08.2011 право приватної власності на 1/4 частини домоволодіння, а за ОСОБА_4 право приватної власності на ѕ частини домоволодіння, що стверджується відомостями із Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Витягом про державну реєстрацію прав від 02.08.2011 (а.с. 35, 42).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а власником 3/4 часток спірного домоволодіння стала його дружина ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.08.2016 (а.с. 72, 33).
Таким чином, актуальними співвласниками домоволодіння в АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній частковій власності, є ОСОБА_1 (1/4 частки) та ОСОБА_2 (3/4 частки), що стверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 33-36). Із даної довідки також слідує, що домоволодіння складається із житлового будинку А, літньої кухні Б, сараю В, вбиральні Г, споруди 1-2, колодязь К. При цьому загальна площа житлового будинку становить 178 кв.м., а житлова площа - 67,9 кв.м.
Відповідно до частини першої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (частина друга статті 364 ЦК України).
Частиною другою статті 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.
Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (частина перша статті 183 ЦК України).
Системний аналіз статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін, може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, тому суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі N 1622/16834/12 (касаційне провадження N 61-4936св18).
Згідно ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч. 1 ст. 106 ЦПК України)
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Аналогічне положення міститься в пункті третьому Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.1997 № 8 “Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах”, яким визначено, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
Згідно вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
На обґрунтування своїх вимог про поділ домоволодіння позивач надала розроблений на замовлення ОСОБА_1 висновок експертного дослідження № 02-01/18 від 10.01.2018, яким у варіанті № 1 запропоновано до частки ОСОБА_1 (№ НОМЕР_1 ) віднести наступні приміщення житлового будинку літ.А: коридор 1-2 (9,80кв.м.), комора 1-5 (20,20 кв.м.), кухня 1-6 (10,70 кв.м.), комора: 1-7 (7,30кв.м.), загалом 48,00 кв.м., що на 3,50 кв.м. більше за її частку (44,50 кв.м.).
Також цим висновком запропоновано до частки № 2 ОСОБА_4 (який на момент складення експертного дослідження від 10.01.2018 не був співвласником домоволодіння, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) віднести приміщення житлового будинку літ.А загалом площею 130,00 кв.м. (у тому числі всі житлові приміщення).
У вказаному висновку експертного дослідження № 02-01/18 від 10.01.2018, зазначено другий варіант розподілу, при якому запропоновано виділення приміщень частки № 1 ( ОСОБА_1 ) на другому поверсі (над відповідними приміщеннями варіанту № 1), а інші приміщення - виділити в частку № 2. При цьому варіанті площі часток відповідають площам часток варіанту №1. Але при варіанті № 2 майже не можливо забезпечити автономність часток (треба або передбачати сходи спільного користування - тоді автономність часток обмежена, або добудувати зовнішні сходи до частки № НОМЕР_1 , що потребує складних і досить дорогих витрат на переобладнання). У зв'язку з цим у висновку зазначено, що варіант № 2 доцільно відкинути і прийняти варіант № 1.
Також у висновку № 02-01/18 від 10.01.2018 зазначено, що до частки ОСОБА_1 пропонується віднести такі господарські будівлі: сарай літ. «Д» - 1/4 частину сараю по площі; літню кухню літ. «Ж» - 1/4 частину літньої кухні по площі. При цьому до частки ОСОБА_4 пропонується віднести такі господарські будівлі: сарай літ. «Д» - 3/4 частину сараю по площі; літню кухню літ. «Ж» - 3/4 частину літньої кухні по площі. В спільному користуванні запропоновано залишити вбиральню літ. «Г»; колодязь літ. «К»; ворота №1; огорожу №2.
Крім цього, у дослідницькій частині висновку № 02-01/18 від 10.01.2018 вказано, що площа присадибної земельної ділянки становить 0,37 га, крім цієї ділянки в користуванні співвласників знаходиться 0,13 га в межах села ОСОБА_5 (зі слів заявниці). Документів на право власності або право користування земельними ділянками у співвласників домоволодіння немає (їх не виготовляли).
Не зважаючи на відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, у заключній частині висновку зазначено варіант поділу присадибної земельної ділянки площею 0,37 га (0,0759 га залишити у спільному користуванні; 1/4 частки ОСОБА_1 має становити 0,073525 га присадибної земельної ділянки, 3/4 частки ОСОБА_4 має становити 0,220575 га), а також варіант поділу земельної ділянки за межами домоволодіння площею 0,13 га (1/4 частки ОСОБА_1 має становити 0,0325 га, 3/4 частки ОСОБА_4 має становити 0,0975 га).
До суду апеляційної інстанції як додаток до апеляційної скарги ОСОБА_1 надано поправку спеціаліста (інженера-будівельника, судового експерта) ОСОБА_6 .А. до висновку експертного дослідження № 02-01/18 від 10.01.2018 про те, що у тексті вказаного висновку приміщення 1-5 помилково показано як комора. Насправді вказане приміщення згідно наданих правовстановлюючих документів являється житловим приміщенням. При цьому в додатках до висновку (кресленнях, варіантах розподілу ), на думку експерта, таке приміщення вказано правильно, як житлове приміщення (а.с. 88).
Суд першої інстанції вважав недопустимим доказом висновок експертного дослідження № 02-01/18 від 10.01.2018, так як експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Колегія суддів також вважає, що висновок експертного дослідження № 02-01/18 від 10.01.2018 є недопустимим, а також недостовірним доказом, виходячи з наступного.
Так, у вказаному висновку експертного дослідження зазначено мета дослідження - виділ в натурі реальних часток домоволодіння та подання заявницею ОСОБА_1 позов в Мукачівський міськрайонний суд про поділ домоволодіння натурі відповідно до часток співвласників (а.с.3), проте не зазначено, як це передбачено ч. 5 ст. 106 ЦПК України (в редакції, яка уже діяла на час складання такого висновку), що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа житлового будинку в АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 ., а житлова площа - 67,9 кв.м. (а.с.32).
Натомість у висновку експертного дослідження № 02-01/18 від 10.01.2018, попри зазначення у дослідницькій частині житлової площі 67,9 кв.м., при пропонуванні варіантів розподілу будинку житлова площа цього будинку не відповідає дійсній житловій площі у правовстановлюючих документах та технічному паспорті від 21.10.2014, який досліджувався експертом (а.с. 4). Так, згідно технічного паспорту домоволодіння від 21.10.2014, приміщення на першому поверсі 1-5 (20,20 кв.м.) є саме коморою, а не житловою кімнатою. Всю житлову площу будинку - 67,90 кв.м. - складають житлові кімнати, які знаходяться на другому поверсі, а саме: 1-9 житлова кімната 18,50 кв.м.; 1-10 житлова кімната 18,50 кв.м.; 1-11 житлова кімната 20,20 кв.м. 1-12 житлова кімната 10,70 кв.м., які запропоновано виділити ОСОБА_4 (а.с. 19,20, 103-106).
Таким чином, твердження експерта про те, що у тексті складеного ним висновку приміщення 1-5 (20,20 кв.м.) є житловою кімнатою, а не коморою - є необґрунтованим, оскільки разом із приміщенням на першому поверсі 1-5 житлова площа будинку збільшується на 20,20 кв.м. та становить 88,10 кв.м., що не відповідає технічному паспорту та відомостям про право власності на нерухоме майно, щодо якого здійснено державну реєстрацію.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що у додатках до висновку таке приміщення 1-5 експертом також зазначено як комора, а не житлова кімната, як стверджує експерт у своїй поправці.
Також у висновку експертного дослідження № 02-01/18 від 10.01.2018 помилково визначено власників спірного домоволодіння, невірно встановлено, що 3/4 частки домолодіння належать ОСОБА_4 (який на момент складення експертного дослідження від 10.01.2018 не був співвласником домоволодіння, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), помилково запропоновано виділити частку іншому співвласнику ОСОБА_4 , проте 3/4 спірного домоволодіння належать ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину від 30.08.2016; у висновку не встановлено площі господарських будівель і споруд, які на думку експерта підлягають розподілу.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року N 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».
Із запропонованого експертом варіанту розподілу будинку слідує, що експерт пропонує виділити позивачу ОСОБА_1 в натурі виключно нежитлові приміщення у житловому будинку.
Зважаючи на це висновок експерта суперечить чинному законодавству, позаяк виділений позивачу об'єкт нерухомого майна не може складатися виключно з нежитлових приміщень, оскільки у силу ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Також колегія зазначає, що у висновку експертного дослідження № 02-01/18 від 10.01.2018 необгрунтовано та безпідставно зазначено, що поділу підлягають дві земельні ділянки («присадибна земельна ділянка» та «за межами домоволодіння»), оскільки документів про право користування чи право власності на земельні ділянки експерту надано не було. Як зазначає експерт у дослідженні таких документів у співвласників немає (їх не виготовляли), а інформацію про них вказано зі слів заявниці.
Відтак, суд не може брати до уваги висновок № 02-01/18 від 10.01.2018 і поправку до нього, як такі, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, є недостовірними, не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать іншим матеріалам справи.
До суду апеляційної інстанції надано клопотання ОСОБА_1 , у якому вона просить врахувати ту обставину, що спірний будинок за рішенням виконавчого комітету Великолучківської сільської ради за №60 від 13.11.2009 було оформлено за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , та видано їм свідоцтво про право власності від 16.02.2010 кожному на 1/2 частину будинку.
До цього клопотання ОСОБА_1 долучено рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29.09.2010 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , де треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: виконком Великолучківської сільської ради Мукачівського району та ТзОВ « Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».
Цим рішенням позов ОСОБА_1 - задоволено. Рішення виконкому Великолучківської сільської ради №60 від 13.11.2009 та свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - визнано недійсними.
Дане рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29.09.2010 залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09.12.2010 (а.с. 142).
Посилаючись на вказане ОСОБА_1 вважає, що їй належить 1/2 частки спірного домоволодіння та просить врахувати таку обставину при вирішенні спору.
Однак, таке твердження не стосується предмету доказування у даній справі про поділ домоволодіння в натурі. Посилання не відповідає фактичним обставинам, які виникли після ухвалення рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29.09.2010 та постановлення ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 09.12.2010. Встановленою є та обставина, що право власності на 1/4 частку домоволодіння у АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 зареєстровано 02.08.2011 на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 07.06.2011 у справі №2-1284/11.
З наявної у справі відповіді директора ТОВ «Мукачівське РБТІ та ЕО» від 08.07.2015, наданої заступнику прокурора Мукачівського району, вбачається, що за технічними показниками 1/4 частка домоволодіння у АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , згідно матеріалів інвентарної справи станом на 16.12.2011 не виділена, не має окремий вхід і не може бути виділена в натурі (а.с. 75).
У суді першої інстанції позивач не скористалась своїм правом заявити клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, а також не надала належного і допустимого висновку експерта, підготовленого на замовлення учасника справи, в якому було б зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що місцевий суд не сприяв учасникам справи та не роз'яснив право заявляти клопотання щодо проведення експертизи, суд не запропонував проведення експертизи на замовлення учасників справи.
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 було подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, однак у судовому засіданні позивач відмовилась від даного клопотання.
Апеляційним судом, з метою сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, було роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи, та відкладено розгляд справи для формування остаточної позиції апелянта з цього питання. Проте в подальшому клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи заявлено не було, апелянт та її представник просили розглядати справу на підставі наявних у ній доказів та наданого висновку № 02-01/18 від 10.01.2018, вважаючи такий висновок достатнім для задоволення її позову.
Таким чином, позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, не доведено наявність технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, можливості присудження його відповідно до часток співвласників та вимог нормативно-правових актів, а також варіантів розподілу домоволодіння.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 9 липня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 листопада 2019 року.
Головуюча:
Судді: