Справа № 309/3660/18
Іменем України
22 жовтня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А.,
з участю секретаря Терпай С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Дубчак Наталії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 19 березня 2019 року (у складі судді Волощук О.Я.) за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
АТ КБ «ПриватБанк» (надалі - Банк) звернувся до суду з позовом у грудні 2018 р.
Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 01.07.2014 р. у розмірі 28 149,60 грн., яка станом на 19.10.2018 р. складається із:
-7 268,83 грн. - заборгованості за кредитом;
-3,18 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом;
-13 956 грн. - заборгованості за пенею і комісією;
-6 921,59 грн. - штрафу відповідно до п.2.2.Генеральної угоди;
-1 762 грн. - у відшкодування судового збору.
На обґрунтування позовних вимог указав, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт від 01.07.2014 р. відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8 768,81 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості разом із Умовами та правилами, Тарифами, складають між ним і Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, натомість відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відтак у відповідача станом на 19.10.2018 р. утворилася заборгованість усього в розмірі 28 149,60 грн.
Рішення Хустського районного суду від 19 березня 2019 р. позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 01 липня 2014 р. у розмірі 10473,01 грн. і 1762 грн. у відшкодування судового збору.
Адвокат Дубчак Н.С. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити і вирішити питання розподілу судових витрат.
Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи скарги зводяться до такого:
-із матеріалів справи не вбачається, із яких письмових доказів судом було встановлено факт отримання відповідачем кредиту;
-відповідач не звертався до Банку із заявою про надання йому кредиту;
-доданий до матеріалів справи розрахунок заборгованості не є належним і допустимим доказом у контексті спірних правовідносин;
-у дебеті картки відсутня сума 8 768,81 грн., відтак зазначення такої суми в розрахунку заборгованості є безпідставним;
-Банком пропущено строки позовної давності, про що відповідачем було заявлено в суді першої інстанції;
-у наданій Банком анкеті-заяві вказаний А-Банк, який є зовсім іншою юридичною особою аніж позивач, відтак не можна вважати, що між сторонами був укладений кредитний договір.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення - скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, із таких мотивів.
Суд констатував, що позивачем проведено нарахування пені за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості від 01.07.2014 р., укладеною між сторонами за весь період кредитних відносин. Розмір заборгованості по пені, яка підлягає стягненню із відповідача на користь Банку по кредитному договору відповідно до вимог ст. 258 ЦПК України за один рік становить 3201 грн. Натомість, відповідачем не спростовано існування заборгованості за кредитним договором б/н від 01.07.2014 р.
Із матеріалів справи вбачається, що станом на 19.10.2018 р. у відповідача наявна заборгованість перед Банком усього в розмірі 28 149,60 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.7-8).
Також у матеріалах справи наявна анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, згідно з якою ОСОБА_1 отримав 07.11.2011 р. платіжну картку кредитка «Універсальна» GOLD (а.с.9).
01.07.2014 р. між сторонами було підписано Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту банківських карт (а.с.10).
Сторони погодили зменшити розмір заборгованості, а саме пеню на 5556,08 грн., штраф на 562,89 грн., відтак заборгованість із дати підписання Генеральної угоди склала 7380,86 грн. Кінцевою датою погашення заборгованості по цьому договору встановлено до 31.01.2015 р.
Відповідно до Розділу 2 п.2.1. Генеральної угоди Банк надав позичальнику терміновий кредит у сумі 8768,83 грн. на строк 6 місяців із 01.07.2014 р. по 31.01.2015 р. шляхом установлення кредитної лінії на платіжну карту в споживчих цілях.
ОСОБА_1 22.01.2018 р. подав відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати до позовних вимог наслідки спливу строків позовної давності (а.с.54-59).
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як видно з матеріалів справи, Генеральна угода, відповідно до якої у Банка виникло право звернутися до суду за захистом свого права щодо повернення грошових коштів, була укладена 01.07.2014 р. із установленням кінцевого терміну повернення кредитних коштів по договору до 31.01.2015 р.
Таким чином, останнім днем для звернення до суду за захистом свого права в Банку було 31.01.2018 р., однак Банк звернувся до суду з позовом у грудні 2018 р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем.
Суд першої інстанції залишив цю обставину поза увагою, не дослідив належним чином матеріали справи, що призвело до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог Банку.
При цьому виникнення між сторонами правовідносин, пов'язаних із наданням Банком позичальнику грошових коштів у вигляді встановлення кредитної лінії на платіжну картку, доведено позивачем належними та допустимим доказами і жодним чином не спростовано відповідачем, однак через пропуск строків для звернення до суду за захистом свого права у задоволенні позовних вимог належить відмовити саме за цією підставою.
У контексті наведеного колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як суперечне положенням ст. 263 ЦПК України, а у задоволенні позову належить відмовити через пропуск позивачем строку позовної давності.
Також сторона відповідача в апеляційній скарзі просить стягнути з Банку на свою користь судові витрати, які складається із спаченого судового збору та послуг адвоката, із цього приводу колегія суддів зауважує наступне.
Судові витрати в сумі 2643 грн. (сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги) відповідно до вимог ст.141 ЦПК України належить присудити відповідачу за рахунок позивача. Однак судові витрати пов'язані з наданням відповідачеві послуг адвоката не підлягають стягненню із позивача на користь відповідача через те, що такі є недоведеними. Матеріали справи, крім ордеру на представництво інтересів відповідача в суді та довіреності, не місять жодних належних доказів у підтвердження витрат на послуги адвоката.
Керуючись ст.ст. 256, 253, 261, 257 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, п.2 ч.1 ст. 374, п.п.1,4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, -
1.Апеляційну скаргу адвоката Дубчак Наталії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
2.Рішення Хустського районного суду від 19 березня 2019 р. скасувати.
3.У позові акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.
4.Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. у відшкодування судового збору.
5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
6.Повне судове рішення складено 01 листопада 2019 р.
Судді: