Справа № 302/137/18
Закарпатський апеляційний суд
29.10.2019 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду : прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного
ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/251/19, за апеляційною скаргою, яку подав підозрюваний ОСОБА_6 ,
ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 про скасування повідомлення ОСОБА_6 про підозру від 04.12.2017у скоєнні передбачених ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України кримінальних порушень, відомості про які 03.03.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12017070000000038.
З матеріалів за клопотанням убачається, що 06 липня 2018 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області в порядку ст. 303 КПК України надійшла скарга ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру в кримінальному провадженні № 12017070000000038. У клопотанні ОСОБА_6 вказує на те, що 04.12.2017 прокурором Закарпатської області ОСОБА_8 йому вручено повідомлення про підозру в скоєнні передбачених ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України кримінальних правопорушень, і з указаного моменту пройшло більше шести місяців, а досудове розслідування не завершено, обвинувальний акт прокурором не складений та не скерований до суду. Зазначає, що відповідно до врученого повідомлення, органом досудового розслідування він підозрюється в тому, що будучи державним службовцем 9-го рангу, обіймаючи посаду сільського голови Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, зловживаючи службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, вчинив злочинні дії для забезпечення незаконного переходу права власності на земельні ділянки, а також у тому, що з метою забезпечення незаконного переходу права власності на земельні ділянки загальною площею 0,5771 га. на території Пилипецької сільської ради у квітні 2016 року в неустановлений досудовим розслідуванням день та час, вчинив службове підроблення шляхом скріплення своїми підписами та відтиском печатки Пилипецької сільської ради актів приймання-передачі (встановлення (відновлення) межових знаків та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами, які згідно Земельного кодексу України є невід'ємною частиною кадастрової зйомки, що включена до обов'язкових елементів Державного земельного кадастру і що є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт, спрямованих на виникнення права власності на земельну ділянку, в які були внесені неправдиві відомості про наявність зазначених земельних ділянок та місця їх розташування. Стверджує, що не згідний із указаним повідомленням про підозру й просить таке скасувати та зобов'язати слідчого або процесуального прокурора вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей у кримінальному провадженню за № 12017070000000038 про оголошення йому підозри в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
В ухвалі слідчого судді вказується на те, що оскарження повідомлення особі про підозру стало можливим із 16.03.2018, тобто із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147- VIII від 03.10.2017, відповідно до п. 4 § 2 розд. 4 Прикінцевих положень якого статті КПК України щодо оскарження підозри вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом і не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін, однак, кримінальне провадження № 12017070000000038 у рамках якого оголошено (повідомлено) ОСОБА_6 про підозру зареєстровано 03.03.2017, тобто до набрання чинності цим Законом і ОСОБА_6 звернувся зі скаргою про скасування повідомлення про підозру лише 06.07.2018. З урахуванням наведеного, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що ОСОБА_6 не має права не звернення до слідчого судді з вищевказаною скаргою й тому відмовив у задоволенні скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною. Стверджує, що висновок слідчого судді про те, що він не має права на звернення зі скаргою про скасування повідомлення про підозру, є помилковим, оскільки норми КПК України щодо можливості оскарження повідомлення про підозру в учиненні кримінального правопорушення на даний момент є чинними, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 5 КПК України будь-яка процесуальна дія повинна проводитися, а процесуальне рішення прийматися згідно з такими положеннями, що в свою чергу свідчить про те, що п. 4 § 2 розд. 4 Закону № 2147- VIII суперечить ст. 5 КПК України. При цьому, зазначає, що в даному випадку існує ситуація, коли фактично наявні дві чинні редакції КПК України (одна застосовується до проваджень, в яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР до 15.03.2018, а інша - після цієї дати), які передбачають різний обсяг прав сторони захисту, що в свою чергу є порушенням принципу верховенства права, невід'ємною складовою якого є принцип правової визначеності та передбачуваності законодавства, на що також вказується у рішеннях Європейського суду з прав людини від 02.08.84 у справі «Malone v. United Kingdom», від 1602.2000 у справі «Amann v. Switzerland» та від 21.10.2010 у справі «Дія-97 проти України». Посилається на те, що повідомлена йому підозра є необґрунтованою, оскільки оголошена за відсутності будь-яких доказів, які б давали підстави для такої підозри. При цьому, зазначає, що повідомлення про підозру не містить відомостей про те, що саме він порушив і всупереч яким саме нормам законодавства чи своїх посадових обов'язків діяв при вчиненні нібито кримінального правопорушення. Також стверджує, що оформлення технічної документації для отримання державних актів на право власності на земельні ділянки, згідно чинного законодавства, вимагає вчинення ряду певних дій як особами, які бажають отримати у власність земельну ділянку, так і посадовими особами сільської ради, і при цьому, підпис головою сільської ради та завірення печаткою актів приймання передачі (встановлення (відновлення) межових знаків та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами, є лише одним із етапів отримання державних актів на право власності на земельну ділянку та відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» входить до кола повноважень голови сільської ради, а перевірка достовірності внесених у вказані акти відомостей та іншої документації, необхідної для виникнення права власності на земельну ділянку, згідно з цим Законом та його посадовою інструкцією, не входить до його кола повноважень як голови сільської ради. Крім того, посилається на те, що викладені в повідомленні про підозру доводи про його обізнаність щодо внесення в надані йому для підпису документи завідомо неправдивих відомостей та про належність земельної ділянки в урочищі «Пасіка» іншій особі, ніж тій, яка внесена до офіційних документів, є надуманими й не знаходять свого підтвердження ні в повідомленні про підозру, ні в інших матеріалах кримінального провадження. Разом із тим, посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя не надав жодної оцінки вищезазначеним обставинам, на які він також посилався і в скарзі, що в свою чергу свідчить про неповноту та однобічність дослідження слідчим суддею обставин справи. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою скасувати повідомлення йому про підозру від 04.12.2017 та зобов'язати слідчого або процесуального прокурора вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про оголошення йому підозри в учиненні передбачених ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 120170700000000038.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_5 , яка судове рішення вважає законним та обґрунтованим і заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Так, пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником. При цьому, у вказаному пункті зазначено таке: Частину першу статті 303 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - див. пункт 4 § 2 розділу 4 Закону.
Наведене свідчить про те, що частину 1 статті 303 КПК України доповнено пунктом 10 відповідно до п. п. 23 п. 7 § 1 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147- VIII від 03.10.2017 (далі - Закон).
Пунктом 4 § 2 розділу 4 Прикінцевих положень даного Закону передбачено, що підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу, в тому числі й стосовно оскарження підозри, вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.
Відповідно до розд. 6 Прикінцевих положень Закон № 2147-VIII набирає чинності з початку роботи Верховного Суду України, тобто з 15.12.2017.
Зміни до Закону набули чинності з 16.03.2018.
Вищезгадані положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України узгоджуються і з положеннями ч. 2 ст. 309 КПК України, відповідно до якої під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. Частина друга статті 309 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2147-VIII від 03.10.2017 - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - див. пункт 4 § 2 розділу 4 Закону; № 2548-VIII від 18.09.2018.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду скарги ОСОБА_6 на повідомлення про підозру слідчий суддя обґрунтовано врахував наведені вище норми, а також дав належну оцінку тим фактом, що кримінальне провадження № 12017070000000038, у рамках якого ОСОБА_6 повідомлено про підозру, зареєстровано 03.03.2017, тобто до набрання чинності вищевказаним Законом, а з вищевказаною скаргою ОСОБА_6 звернувся 06.07.2018.
За таких обставин, висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_6 не має і не мав права на звернення до слідчого судді з вищезгаданою скаргою у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим і належним чином вмотивованим.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що висновок слідчого судді про те, що: він не має права на звернення зі скаргою про скасування повідомлення про підозру, є помилковим, оскільки норми КПК України щодо можливості оскарження повідомлення про підозру в учиненні кримінального правопорушення на даний момент є чинними, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 5 КПК України будь-яка процесуальна дія повинна проводитися, а процесуальне рішення прийматися згідно з такими положеннями, що в свою чергу свідчить про те, що п. 4 § 2 розд. 4 Закону № 2147- VIII суперечить ст. 5 КПК України; в даному випадку існує ситуація, коли фактично наявні дві чинні редакції КПК України (одна застосовується до проваджень, в яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР до 15.03.2018, а інша - після цієї дати), які передбачають різний обсяг прав сторони захисту, що в свою чергу є порушенням принципу верховенства права, невід'ємною складовою якого є принцип правової визначеності та передбачуваності законодавства, на що також вказується у рішеннях Європейського суду з прав людини від 02.08.84 у справі «Malone v. United Kingdom», від 1602.2000 у справі «Amann v. Switzerland» та від 21.01.2000 у справі «Дія-97 проти України», - апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують висновків слідчого й не узгоджуються з вищенаведеними нормами та обставинами, які слідчий суддя врахував, належним чином оцінивши їх у своїй сукупності та прийшовши до обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_6 права на звернення зі скаргою про скасування повідомлення про підозру в даному кримінальному провадженні, із чим також погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо необґрунтованості повідомленої йому підозри, - апеляційний суд до уваги не приймає, визнаючи їх такими, що у зв'язку з вищенаведеним не підлягають до будь-якої оцінки.
Із цих підстав, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя не надав жодної оцінки наведеним у скарзі обставинам щодо необґрунтованості підозри, на які він також посилався і в скарзі, що в свою чергу свідчить про неповноту та однобічність дослідження слідчим суддею обставин справи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує і те, що такі жодним чином не впливають на висновки слідчого судді й, у свою чергу, не свідчать про неповноту чи однобічність дослідження слідчим суддею обставин справи.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Тому, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга як безпідставна задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована на підставі ч. 3 ст. 407 КПК України підлягає залишенню без зміни.
В ході розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, не перешкоджала учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.
При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги ; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників судового процесу - сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи, а також те, що сторона захисту під час розгляду апеляційної скарги не посилалася на обставини чи докази, які спростовували висновки слідчого судді, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявляла.
Керуючись ст. ст. 309, 310, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу, яка подав підозрюваний ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2019 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 про скасування повідомлення ОСОБА_6 про підозру в учиненні передбачених ч.2 ст.28 - ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України кримінальних порушень від 04.12.2017, відомості про які 03.03.2017 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070000000038, - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: