Єдиний унікальний номер 243/6902/18 Номер провадження 22-ц/804/107/19
4 листопада 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Азевича В.Б., Кішкіної І.В.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (у письмо-вому провадженні) у приміщенні суду у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 243/6902/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товарист-ва "Концерн Стирол" про стягнення заборгованості по заробітній платі з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2018 року ( суддя першої інстанції Хаустова Т.А.), -
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (далі - ПрАТ "Концерн Стирол") про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Позов мотивований тим, що працював у ПрАТ "Концерн Стирол" монтажником. 04 грудня 2017 року був звільнений на підставі пункту 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату.
З січня 2017 року відповідач заробітну плату йому не виплачує, заборгованість по заробітній платі складає 30 199 грн. 35 коп., а саме: за січень 2017 року у сумі 3 608 грн. 63 коп., за лютий 2017 року у сумі 4 082 грн. 97 коп., за березень 2017 року у сумі 3 377 грн. 86 коп., за квітень 2017 року у сумі 3 169 грн. 92 коп., за травень 2017 року у сумі 3 089 грн. 54 коп., за червень 2017 року у сумі 3 013 грн. 73 коп.., за серпень 2017 року у сумі 3 317 грн. 00 коп., за вересень 2017 року у сумі 3 184 грн. 32 коп., за грудень 2017 року у сумі 3 355 грн. 38 коп.
До теперішнього часу відповідач розрахунок з ним не провів, просив стягнути зазначену за-боргованість з відповідача на його користь.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у порушенні вимог статті 115 КЗпП України щодо позивача відсутня. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" розпочато проведення антитерористичної операції на сході України, у зв'язку з чим відповідач, місцезнаходженням якого є місто Горлівка Донецької області, не може здійснювати свою господарську діяльність. Наказом ПАТ "Концерн Стирол" № 134/1 від 15 квітня 2014 року прийнято рішення про повну зупинку виробництва, завершення розпочатих технологічних процесів за умови зменшення до мінімуму виходів на роботу співробітників підприємства. Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018050510000891 від 15 травня 2018 року підтверджується, що за фактом захоплення у червні 2014 року невстановленими озброєними особами приміщень та майна ПрАТ "Концерн Стирол" відкрито кримінальне провадження. Висновком Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року №3799/2/21-10.2 засвідчено настання для ПрАТ "Концерн Стирол" обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та проведення у зв'язку з цим антитерористичної операції) з квітня 2014 року. Внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) ПрАТ "Концерн Стирол" втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися нарахування заробітної плати та які необхідні для з'ясування факту наявності зобов'язань перед працівниками, в тому числі перед позивачем. Отримати у порядку, визначеному процесуальним законом, докази про вихід позивача на роботу, про кількість відпрацьованих ним днів (годин) за період з січня 2017 року по 04 грудня 2017 року, про розмір та складові нарахованої позивачу заробітної плати неможливо. Така ситуація виникла внаслідок незаконних та злочинних дій проти відповідача та не залежить від його волі. Наявні в матеріалах справи дані Індивідуальних відомостей про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 07 червня 2018 року містять дані щодо нарахованої позивачу заробітної плати з січня 2017 року по 04 грудня 2017 року, однак такі відомості не є належними доказами щодо розміру заборгованості по заробітній платі, оскільки, як вбачається із висновку Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року № 3799/2/21-10.2, з втратою контролю і доступу до своїх виробничих потужностей відповідач втратив доступ до примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, в тому числі до Пенсійного фонду України. Через відсутність у розпорядженні відповідача табелів обліку робочого часу за 2017 рік, які фіксують факт виконання працівником роботи, нарахування заробітної плати позивачу технічно та юридично неможливо. Позивач не надав суду належних доказів та не зазначив правових підстав виплати йому заробітної плати. Представник відповідача факт роботи позивача на підприємстві та виконання ним у спірний період трудових обов'язків не підтвердив. Сам по собі факт звільнення позивача не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Відсутність вини відповідача у порушенні вимог ст. 115 КЗпП України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасу-вати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Зазначає, що настання для відповідача обставин непереборної сили, що засвідчено висновком Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року № 3799/2/21-10.2, не звільняє відповідача від виплати заробітної плати та прирівняних до неї виплат, зокрема, оплати часу простою, які здійснюються незалежно від наявності вини роботодавця. Крім того, суд не врахував, що зазначений висновок Торгово-промислової палати України в розумінні ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" не є сертифікатом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.
Посилання відповідача на те, що з дати захоплення підприємства позивач свої трудові обов'язки не виконував, а тому підстави для нарахування позивачу у 2017 році заробітної плати відсутні, є безпідставними, оскільки відповідач приховує той факт, що ним у лютому або у березні 2017 року був виданий наказ про простій з оплатою згідно чинного законодавства, у зв'язку з чим позивачу щомісячно нараховувалася заробітна плата, яка відображена в Індивідуальних відомос-тях про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5) саме на підставі щомісячних звітів відповідача до Пенсійного фонду України. Надані ним Індивідуальні відомості про нього, як застраховану особу, з системи персоніфікованого обліку Пе-нсійного фонду України (форма ОК-5) про нараховану йому у 2017 році заробітну плату в спірний період є належним доказом нарахованої йому оплати простою, доказів виплати якої відповідачем суду не надано. Вказані відомості системи персоніфікованого обліку відповідачем в судовому по-рядку недійсними не визнавалися.
Відповідно до Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 "Про ліквіда-цію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах", ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку із припи-ненням з 03 жовтня 2018 року здійснення правосуддя апеляційним судом Донецької області циві-льна справа № 243/6902/18 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Концерн Стирол" про стягнення заборгованості по заробітній платі з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2018 року підсудна Донець-кому апеляційному суду, який створено в апеляційному окрузі, що включає Донецьку область, юрисдикція якого поширюється на територію, на яку поширювалася юрисдикції ліквідованого апеляційного суду Донецької області.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2018 року у справі відкри-то апеляційне провадження (а.с. 136).
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ПрАТ «Концерн Стирол» про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження від 12 листопада 2018 року були повідомлені відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розмі-щення 20 листопада 2018 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 140).
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Концерн Стирол" проти доводів апеля-ційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Зазначає, що як офісні приміщення, так і виробничі потужності підприємства розташовані у м. Горлівка Донецької області. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невід-кладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" на сході України розпочато антитерористичну операцію, що впливає на можливість від-повідача здійснювати свою діяльність, у тому числі забезпечувати трудові відносини з працівни-ками, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року № 3799/2/21-10.2. Враховуючи небезпечну ситуацію, яка склалася внаслідок проведення бо-йових дій на території м. Горлівки Донецької області, неможливість забезпечити безпеку техноло-гічних процесів, пов'язаних з використанням особливо небезпечних речовин, а також з метою збереження життя та здоров'я як працівників концерну, так і мешканців міста, наказом ПАТ "Кон-церн Стирол" № 1341/1 від 15 квітня 2014 року прийнято рішення про повну зупинку виробницт-ва, завершення розпочатих технологічних процесів за умови зменшення до мінімуму виходів на роботу співробітників підприємства. Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018050510000891 від 15 травня 2018 року підтверджується факт захоплення невстановленими озброєними особами приміщень та майна ПрАТ "Концерн Стирол".
З травня 2014 року по січень 2017 року працівникам, які знаходилися у м. Горлівка та не ма-ли можливості працювати на зупиненому виробництві, виплачувалася допомога, але у зв'язку із погіршенням фінансового стану підприємства з січня 2017 року відсутня можливість виплачувати таку допомогу працівникам, які не переїхали на підконтрольну територію та залишилися у м. Гор-лівці. Це пов'язано і з остаточною втратою наприкінці січня 2017 року керівництвом концерну контролю над раніше незахопленими залишками майна підприємства, його фактичним привласненням з боку самопроголошеної незаконно влади, а також із тим, що деякі працівники, не звільнившись зі штату ПрАТ "Концерн Стирол", стали працювати у незаконно створеному ДП "Стирол". Продовження здійснення виплат таким працівникам мало би свідчити про сприяння у фінансуванні терористичної діяльності установ та угрупувань самопроголошеної "ДНР".
Під час судових процесів про стягнення з ПрАТ "Концерн Стирол" заборгованості по заробі-тній платі відповідачу стало відомо, що деякі невідомі особи, які залишилися працювати на тери-торії їх підприємства у м. Горлівка, скориставшись наявністю доступу до електронного докумен-тообігу захопленого підприємства, незаконно надсилали до органів Пенсійного фонду України відомості про нібито нараховану заробітну плату працівникам концерну, які фактично не могли виконувати роботу на підприємстві у зв'язку із повною зупинкою виробництва та подальшим захопленням майна підприємства незаконними збройними угрупуваннями, про що свідчать надані позивачем Індивідуальні відомості за формою ОК-5, які не відповідають дійсним обставинам справи. У зв'язку з цим адміністрацією ПрАТ "Концерн Стирол" видано наказ №38/5 від 21 травня 2018 року, згідно з яким розпочато інвентаризацію фактично відпрацьованого часу працівниками з 01 січня 2017 року по 31 липня 2018 року. Проведення інвентаризації було частково закінчено наприкінці серпня 2018 року (оброблено період з січня по серпень 2017 року). Наказом ПрАТ "Концерн Стирол" № 64 від 22 серпня 2018 року строк проведення інвентаризації було продовжено до 31 жовтня 2018 року. В результаті проведеної інвентаризації встановлено, що позивач у спірний період трудові обов'язки на зупиненому підприємстві не виконував. За наслідками проведеної інвентаризації відповідачем відповідно до "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року, здійснено коригування відомостей про заробітну плату та згідно виправлених даних заборгованість по заробітній платі перед позивачем за період з січня по серпень 2017 року відсутня, що відображено у довідці Пенсійного фонду України за формою ОК-7. Коригування відомостей щодо доходів позивача за період з вересня по грудень 2017 року на час подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачем ще не завершено.
Оскільки позивач не виконував у спірний період з січня 2017 року по день звільнення трудові обов'язки, відповідно до ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України "Про оплату праці" підстави для отримання ним заробітної плати відсутні.
Доводи позивача про те, що у лютому-березні 2017 року відповідачем був виданий наказ про встановлення простою, є припущенням, оскільки все виробництво на ПрАТ "Концерн Стирол" було зупинено ще у травні 2014 року згідно наказу ПАТ "Концерн Стирол" № 1341/1 від 15 квітня 2014 року.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційне провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верхов-ного Суду справи № 582/1001/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Публічного ак-ціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року (а.с. 211).
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційне провадження у справі поновлено (а.с. 223).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною 1 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З позовної заяви вбачається, що ціна позову у даній справі становить 30 199 грн. 35 коп.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеля-ційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рі-шення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував з відповідачем у трудових відно-синах, з 22 жовтня 2010 року працював у ПрАТ «Концерн Стирол», був звільнений 04 грудня 2017 року за скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України згідно наказу № 950к від 04 грудня 2017 року, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с. 7-9).
Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької та Луганської областей розпочато антитерористичну операцію.
15 квітня 2014 року головою правління ПАТ "Концерн Стирол" видано наказ № 1341/1 "Про зупинення виробництва на усіх структурних підрозділах концерну", згідно якого внаслідок неста-більної та небезпечної ситуації, яка склалася в результаті проведення бойових дій на території міс-та Горлівки Донецької області, прийнято рішення здійснити повну зупинку виробництва, завершити розпочаті технологічні процеси за умови зменшення до мінімуму виходів на роботу співробітників підприємства (а.с. 76).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12018050510000891 від 15 травня 2018 року за повідомленням ПрАТ "Концерн Стирол" від 28 квітня 2018 року правоохоронними органами відкрито кримінальне провадження за фактом захоплення у червні 2014 року невстановленими озброєними особами приміщень та майна ПрАТ "Концерн Стирол" (а.с. 77).
Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасо-во окупованими територіями" та № 252-VIII "Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самовря-дування" місто Горлівка Донецької області визнано тимчасово окупованою територією України.
Висновком Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року № 3799/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили для ПрАТ "Концерн Стирол" (наявність во-єнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з квітня 2014 року невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей ПрАТ "Концерн Стирол" фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум за-робітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників, як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати.
Втратою можливості ведення нормальної господарської діяльності на виробничих потужнос-тях ПрАТ "Концерн Стирол", що знаходиться у м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10, внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) фактично позбавлено можливості виконати обов'язок, передбачений законодавством України про працю, зокрема ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83, ст. 116 КЗпП України, а саме, провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення (а.с. 82 - 94).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у порушенні вимог ст. 115 КЗпП України перед позивачем, який був звільнений у період дії обставин непереборної сили, відсутня, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що такого висновку суд дійшов неправильно застосувавши норми матеріального права та неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи.
Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство "Концерн Стирол" (ідентифікаційний код 05761614) розташоване за адресою: Донецька область, місто Горлівка, вул. Горлівської дивізії , будинок 10 (а.с. 221 - 222).
Дійсно, Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької та Луганської областей розпочато антитерористичну операцію.
Термін "антитерористична операція" визначено в ст. 1 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV "Про боротьбу з тероризмом", згідно якої антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності (у редакції Закону України від 05.06.2014 р. № 1313-VII).
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові за-ходи на період проведення антитерористичної операції":
період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територі-альної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;
територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
На теперішній час Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції не видавався.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична опе-рація, місто Горлівка Донецької області належить до населених пунктів, в яких здійснювалася ан-титерористична операція.
Місто Горлівка Донецької області згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р віднесено до населених пунктів, на території яких органи держав-ної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Внаслідок нестабільної та небезпечної ситуації, яка склалася в результаті проведення бойо-вих дій на території міста Горлівки Донецької області, головою правління ПАТ "Концерн Стирол" 15 квітня 2014 року видано наказ № 1341/1 "Про зупинення виробництва на усіх структурних під-розділах концерну", згідно якого прийнято рішення здійснити повну зупинку виробництва, завер-шити розпочаті технологічні процеси за умови зменшення до мінімуму виходів на роботу співро-бітників підприємства (а.с. 49).
Згідно Статуту Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (нова редакція), який затверджений рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Концерн Стирол" протокол № 32 від 30 серпня 2018 року, найменування Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" змінено на Приватне акціонерне товариство "Концерн Стирол" у зв'язку із зміною типу товариства з публічне акціонерне товариство на приватне акціонерне товариство (а.с. 197 - 201).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 15 травня 2018 року Слов'янським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області за повідомленням ПрАТ "Концерн Стирол" від 28 квітня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 12018050510000891 за фактом вчинення у червні 2014 року невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України, а саме: захоплення приміщень та майна ПрАТ "Концерн Стирол" у червні 2014 року нев-становленими озброєними особами (а.с. 77).
Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам націона-льній безпеці України" від 15 березня 2017 року № 62/2017 введено в дію рішення Ради націона-льної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", згідно якого тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського "Комплексу заходів" від 12 лютого 2015 року, а також до повернення за-хоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинено перемі-щення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.
Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 3799/2/21-10.2 від 28 листопада 2017 року щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обста-вин (обставин непереборної сили), засвідчено настання для ПрАТ "Концерн Стирол" обставин непереборної сили - терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі території міста Горлівка Донецької області, що супроводжується актами тероризму, на подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році, та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання сторонами обов'язків, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.
Зупинення господарської діяльності ПрАТ "Концерн Стирол" є вимушеним заходом, зумов-леним запобіганням виникненню техногенної та екологічної катастрофи через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Донецької області, у тому числі міста Горлівка, а та-кож фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через перебування під контролем не-законних збройних формувань його виробничих потужностей з квітня 2014 року і по цей час.
Втратою можливості ведення нормальної господарської діяльності на виробничих потужнос-тях ПрАТ "Концерн Стирол" внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин неперебор-ної сили) фактично ПрАТ "Концерн Стирол" позбавлено можливості викона-ти обов'язок, передбачений законодавством України про працю, зокрема: ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 і ст. 116 КЗпП України, а саме: провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення (а.с. 82 - 94).
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обста-вини (обставини непереборної сили), за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізич-них осіб (абзац третій ч. 3 ст. 14 у редакції Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII).
Відповідно до ст. 141 цього Закону торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непере-борної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єк-та господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджений рішенням Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Отже, матеріалами справи доведено, що ПрАТ "Концерн Стирол" з квітня 2014 року госпо-дарську діяльність не здійснює у зв'язку із дією обставин непереборної сили, які встановлені для ПрАТ "Концерн Стирол" компетентним суб'єктом та у спосіб, передбачений законом.
Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Стаття 4 КЗпП України кореспондується з ч. 1 ст. 9 ЦК України щодо застосування ЦК Укра-їни до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслі-док випадку або непереборної сили.
У пункті 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що не-переборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звіль-няє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її пе-редбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
За ст. 622 ЦК України боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані пору-шенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період про-ведення антитерористичної операції" встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (стаття 10).
Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), не є відповідальні-стю за порушення строків виплати заробітної плати.
Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена ст. 117 КЗпП України, згідно якої підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звіль-ненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
Отже настання обставин непереборної сили звільняє від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, якою у спірних правовідносинах є ст. 117 КЗпП України, проте не є підс-тавою звільнення від виконання зобов'язання в натурі - виплати заробітної плати за фактично ви-конану роботу.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
Зазначене судом першої інстанції не враховано, не враховано, що форс-мажорні обставини, які для ПрАТ "Концерн Стирол" засвідчені Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 3799/2/21-10.2 від 28 листопада 2017 року, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Проте жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення ро-ботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі, про що обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі. Отже, відсутність вини відповідача у порушенні строків виплати позивачу заробітної плати та строків розрахунку при звільненні не звільняє відповідача від виконання обов'язку щодо виплати позивачу всіх сум, що належать йому від підприємства на день звільнен-ня.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі ст. 117 КЗпП України середнього за-робітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачем у цій справі не заявлялися.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошово-му виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним робо-ту. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що на-лежать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо праців-ник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розра-хунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період прове-дення антитерористичної операції" обов'язків роботодавця, визначених ст.ст. 115, 116 КЗпП Укра-їни, не скасовує.
За змістом пункту 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 ро-ку, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європей-ської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.
На підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по заробіт-ній платі позивачем суду першої інстанції надано Індивідуальні відомості про застраховану особу з системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України за формою ОК-5 від 07 червня 2018 року, згідно яких заробітна плата позивача ОСОБА_1 , страхувальником якого був ПрАТ "Концерн Стирол", для нарахування пенсії за 2017 рік складала: січень 2017 року - 6 608,63 грн., лютий 2017 року - 4 082,97 грн., березень 2017 року - 3 377,86 грн., квітень 2017 року - 3 169,92 грн., травень 2017 року - 3 089,54 грн., червень 2017 року - 3 013,73 грн., липень 2017 року - 0,00 грн., серпень 2017 року - 3 317,00 грн., вересень 2017 року - 3 184,32 грн., жовтень 2017 року - 0,00 грн., листопад 2017 року - 0,00 грн., грудень 2017 року - 3 355, 38 грн. (а.с. 12-13).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що надана позивачем на підтвердження позовних вимог довідка за формою ОК-5 від 07 червня 2018 року не є належним доказом щодо розміру заборгованості по заробітній платі, оскільки згідно висновку Торгово-промислової палати України № 3799/2/21-10.2 від 28 листопада 2017 року з втратою контролю і доступу до своїх виробничих потужностей відповідач втратив доступ до примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, в тому числі до Пенсійного фонду України; заробітна плата нараховується на підставі первинних документів, які у відповідача відсутні, у зв'язку з чим нарахування заробітної плати позивачу є технічно та юридично неможливим.
З таким висновком суду першої інстанції також погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Ко-дексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не під-лягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої дово-ди чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст.ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо пре-дмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухва-ленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержан-ня страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страху-вання.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, ком-пенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомо-сті подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компен-сацію відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 розділу I "Загальні положення" Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, який за-тверджений постановою Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, Реєстр за-страхованих осіб забезпечує, в тому числі, облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язко-вого державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автома-тизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових ви-плат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 розділу IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" зазначеного Положення до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціа-льному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового держав-ного соціального страхування, а саме:
персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пен-сійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внес-ків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, прохо-дження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;
відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпе-чення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Отже, відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями до Реєстру за-страхованих осіб, є офіційними відомостями, а тому є належним доказом, що містить інформацію щодо предмету доказування у цій справі - розміру нарахованої позивачу заробітної плати. Втрата відповідачем доступу до примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, в тому чис-лі до Пенсійного фонду України, на що послався суд першої інстанції, не позбавляє відповідача можливості отримати інформацію щодо таких звітів безпосередньо в органі, до якого був поданий звіт, та не змінює офіційний статус відомостей, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб на підс-таві звітів, поданих роботодавцем.
Згідно правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця.
Заперечуючи проти наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог Індивідуаль-них відомостей про застраховану особу, які сформовані станом на 01 червня 2018 року, відповідач 12 вересня 2018 року направив до суду першої інстанції клопотання про долучення доказів до ма-теріалів справи, в якому посилався на те, що ним до органів Державної фіскальної служби України направлено відкориговані відомості про нарахування заробітної плати застрахованій особі ОСОБА_1 , згідно яких нарахування заробітної плати у спірний період відсутні, на підтвердження цих обставин просив прийняти виписку з Таблиці № 6 "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам" та квитанцію № 2 від 26 серпня 2018 року, яка підтверджує прийняття Бахмутською ОДПІ ГУ ДФС України у Донецькій області даних відомостей (а.с. 97, 101-102).
Згідно виписки з таблиці № 6 "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошо-вого забезпечення) застрахованим особам", яка сформована 25 серпня 2018 року, відповідачем здійснено коригування нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за період з лютого по вере-сень 2017 року та сум нарахованого ЄСВ за цей період, а саме, сторнування сум заробітної плати (а.с. 101; на таблиці є відмітка "документ прийнято" та до неї додано квитанцію № 2, згідно якої документ доставлено до Бахмутської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Калінінський район м. Горлівки), пакет прийнято 26 серпня 2018 року (а.с. 102).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що під час судових процесів про стягнення з ПрАТ "Концерн Стирол" заборгованості по заробітній платі, йому стало відомо, що невідомі особи, які залишилися працювати на території підприємства у м. Горлівці, скориставшись наявністю доступу до електронного документообігу захопленого підприємства, незаконно надсилали до органів Пенсійного фонду України відомості про нібито нараховану заробітну плату працівникам концерну, які фактично не могли виконувати роботу на підприємстві у зв'язку із повною зупинкою виробництва та подальшим захопленням майна підприємства незаконними збройними угрупуваннями, про що свідчать надані позивачем Індивідуальні відомості за формою ОК-5, які не відповідають дійсним обставинам справи. У зв'язку з цим адміністрацією ПрАТ "Концерн Стирол" видано наказ № 38/5 від 21 травня 2018 року, згідно з яким розпочато інвентаризацію фактично відпрацьованого часу працівниками з 01 січня 2017 року по 31 липня 2018 року. Проведення інвентаризації було частково закінчено у кінці серпня 2018 року. При проведенні інвентаризації встановлено, що позивач у спірний період трудові обов'язки не виконував і не міг їх виконувати на зупиненому та незаконно відібраному у відповідача виробництві. На підставі цих даних було здійснено коригування відомостей про заробітну плату та відповідно до "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року, відповідачем були скасовані дані, внесені невідомими особами в Індивідуальні відомості, та виставлені виправлені дані, що відображено у довідці Пенсійного фонду України за формою ОК-7.
Зазначені обставини підтверджуються доданими відповідачем до відзиву на апеляційну скар-гу Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-7), які сфор-мовані станом на 03 жовтня 2018 року; копіями наказів ПрАТ "Концерн Стирол" № 38/5 від 21 травня 2018 року та № 64 від 22 серпня 2018 року.
Згідно наказу ПрАТ "Концерн Стирол" від 21 травня 2018 року № 38/5 "Про проведення ін-вентаризації" з метою актуалізації фактичних витрат по розрахункам з працівниками була призна-чена робоча інвентаризаційна комісія для проведення інвентаризації, на яку було покладено обов'язок:
- в період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року провести повну інвентаризацію: фактично ві-дпрацьованого часу за період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року, на підставі якого нараховува-лася заробітна плата; нарахованих витрат по заробітній платі за період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року; звітів ЄСВ, зданих до ПФУ за період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року;
- підготувати результати інвентаризації у формі порівняльних таблиць у розрізі періодів на-рахування, місця виникнення витрат та шифру виробничих затрат, вивести різницю між нарахованими в період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року та відображеними у фінансовій звітності витратами по заробітній платі та фактичними витратам, які визначені в результаті інвентаризації;
- результати інвентаризації надати до бухгалтерії до 10.09.2018 року (а.с. 193).
Наказом ПрАТ "Концерн Стирол" від 22 серпня 2018 року № 64 "Про внесення змін до нака-зу № 38/5 від 21.05.2018 року" строки проведення інвентаризації змінено, зобов'язано комісію ре-зультати інвентаризації надати до бухгалтерії до 31.10.2018 року (а.с. 194).
Згідно доданих відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу Індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-7, які сформовані станом на 03 жовтня 2018 року, заробіток ОСОБА_1 , з якого сплачується єдиний внесок, страхувальником якого був ПрАТ "Концерн Стирол", за 2017 рік складає: січень 2017 року - 3 608,63 грн., лютий 2017 року - 0,00 грн., березень 2017 року - 0,00 грн., квітень 2017 року - 0,00 грн., травень 2017 року - 0,00 грн., червень 2017 року - 0,00 грн., ли-пень 2017 року - 0,00 грн., серпень 2017 року - 0,00 грн., вересень 2017 року - "-3 184,32" (від'ємне значення) грн., жовтень 2017 року - 0,00 грн., листопад 2017 року - 0,00 грн., грудень 2017 року - 3 355,38 грн. (а.с. 192).
Враховуючи, що проведення інвентаризації фактично відпрацьованого часу робіт працівни-ків в період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року відповідачем було призначено та проведено до 31 жовтня 2018 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення, що відповідач звертався до суду першої інстанції з заявою від 18 червня 2018 року про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 41-42), у задоволенні якої ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2018 року позивачу було відмовлено (а.с. 51 - 52), справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційним судом, після поновлення 17 жовтня 2019 року апеляційного провадження у справі, ухвалою від 24 жовтня 2019 року витребувано у Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-7, ОК-5) за трудовими відносинами із страхувальником ПрАТ "Концерн Стирол" (а.с. 228-229), оскільки надані раніше відповідачем Індивідуальні відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-7, сформовані станом на 03 жовтня 2018 року, не відображали всіх змін, які були внесені відповідачем за наслідками проведеної інвентаризації робочого часу, яка була повністю закінчена лише 31 жовтня 2018 року.
Згідно наданих на виконання ухвали Донецького апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року Індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб за формами ОК-5 та ОК-7, які сформовані станом на 28 жовтня 2019 року, заробіток ОСОБА_1 , страхувальником якого був ПрАТ "Концерн Стирол", за 2017 рік складає: січень 2017 року - 1 890,57 грн., лютий 2017 року - 0,00 грн., бере-зень 2017 року - 0,00 грн., квітень 2017 року - 0,00 грн., травень 2017 року - 0,00 грн., червень 2017 року - 0,00 грн., липень 2017 року - 0,00 грн., серпень 2017 року - 0,00 грн., вересень 2017 року - "- 3 184,32" грн. (від'ємне значення), жовтень 2017 року - 0,00 грн., листопад 2017 року - 0,00 грн., грудень 2017 року - 0,00 грн. (а.с. 234,235).
Відповідно до статті 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зміни та уточнення вно-сяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної по-літики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 3 розділу IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообо-в'язкового державного соціального страхування, який затверджений постановою Пенсійного фон-ду України від 18.06.2014 року № 10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подаєть-ся страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, централь-ного органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміні-стрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 4 розділу V "Надання та формування інформації з Реєстру застрахова-них осіб" зазначеного Положення інформація з Реєстру застрахованих осіб містить актуальні на дату та час її формування відомості, що обробляються в Реєстрі, або відомості про відсутність ін-формації за визначеними параметрами пошуку.
Отже, законодавством передбачено внесення роботодавцем (страхувальником) змін та уточ-нень до відомостей Реєстру застрахованих осіб.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлено, що після отримання позивачем 01 червня 2018 року Індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 відповіда-чем, який у спірний період був роботодавцем позивача, внесено зміни до Реєстру застрахованих осіб, а тому актуальними на час розгляду справи апеляційним судом є Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за формами ОК-5 та ОК-7, які сформовані 28 жовтня 2019 року (а.с. 234, 235), які узгоджуються між собою та згідно яких у спірний період з січня 2017 року по грудень 2017 року заробітна плата ОСОБА_1 за 2017 рік для нарахування пенсії/сума факти-чного заробітку складає: січень 2017 року - 1 890,57 грн., лютий 2017 року - 0,00 грн., березень 2017 року - 0,00 грн., квітень 2017 року - 0,00 грн., травень 2017 року - 0,00 грн., червень 2017 ро-ку - 0,00 грн., липень 2017 року - 0,00 грн., серпень 2017 року - 0,00 грн., вересень 2017 року - "- 3 184,32" грн. (від'ємне значення), жовтень 2017 року - 0,00 грн., листопад 2017 року - 0,00 грн., грудень 2017 року - 0,00 грн. Тобто, згідно скоригованих відомостей, які є актуальними на тепе-рішній час, в період з лютого по грудень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалася.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Враховуючи, що зміни до Реєстру застрахованих осіб були внесені на підставі звітності стра-хувальника (ПрАТ "Концерн Стирол") за наслідками проведеної ним у період з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року інвентаризації робочого часу, надані позивачем Індивідуальні відомості про за-страховану особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5, які були сформовані станом на 07 червня 2018 року, на теперішній час не є актуальними, тобто не містять достовірної інформації щодо нарахованої позивачу заробітної плати за 2017 рік, а тому не є достовірним доказом по справі та не можуть бути застосовані судом, як достовірний до-каз нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати.
Апеляційний суд вважає, що врахуванню при вирішенні спору щодо заборгованості по заро-бітній платі підлягають саме уточнені відомості з Реєстру застрахованих осіб, які сформовані ста-ном на 28 жовтня 2019 року після закінчення відповідачем інвентаризації робочого часу та вне-сення відповідачем змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем Індивідуальні відомості про застра-ховану особу з Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5 відповідачем до суду не оскаржені, не ґрунтуються на законі. Не погодившись з наданим позивачем доказом, відповідач провів відповід-ну інвентаризацію відпрацьованого протягом 2017 року, в тому числі позивачем, часу та за результатами такої інвентаризації в порядку передбаченому законом вніс відповідні зміни до системи персоніфікованого обліку.
Отже, згідно уточнених відомостей з Реєстру застрахованих осіб, які сформовані 228 жовтня 2019 року за формами ОК-5 та ОК-7, доведено, що згідно наданих відповідачем до Реєстру застра-хованих осіб відомостей позивачу у 2017 році була нарахована заробітна плата: січень 2017 року - 1 890,57 грн., лютий 2017 року - 0,00 грн., березень 2017 року - 0,00 грн., квітень 2017 року - 0,00 грн., травень 2017 року - 0,00 грн., червень 2017 року - 0,00 грн., липень 2017 року - 0,00 грн., сер-пень 2017 року - 0,00 грн., вересень 2017 року - «-3184,32» грн., жовтень 2017 року - 0,00 грн., листопад 2017 року - 0,00 грн. (а.с. 234, 235).
Будь-яких інших доказів про нараховану позивачу оплату праці в період з січня 2017 року по грудень 2017 року, крім відомостей з Реєстру застрахованих осіб, ні позивачем, ні відповідачем суду не надано.
Позивачем не надано суду доказів і про те, що у спірний період з лютого 2017 року по гру-день 2017 року він виконував трудові обов'язки. Відповідач такий факт не визнає та посилається на те, що у цей період позивач не міг виконувати трудові обов'язки у зв'язку із повною ще у квітні 2014 року зупинкою виробництва та подальшим у червні 2014 року захопленням підприємства незаконними збройними угрупуваннями. Згідно апеляційної скарги позивач визнає той факт, що протягом 2017 року він фактично не працював.
Доводи позивача про те, що підприємством у лютому-березні 2017 року був встановлений простій, за який йому має бути нарахована оплата, є недоведеними.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивачем докази встановлення простою не надані.
До апеляційної скарги позивача було додано клопотання про витребування у відповідача ко-пії наказу за 2017 рік про встановлення простою (а.с. 129).
Ухвалою колегії суддів Донецького апеляційного суду від 05 грудня 2018 року про призна-чення справи до розгляду у задоволенні клопотання позивача було відмовлено, оскільки ні номер, ні дату наказу про встановлення простою позивач не зазначив, а відповідач у запереченнях щодо клопотання посилався на те, що ніякого наказу про встановлення простою у 2017 році відповідач не видавав, оскільки усе виробництво на ПрАТ "Концерн Стирол" у зв'язку із небезпечною ситуа-цією у м. Горлівка було зупинено ще у травні 2014 року на підставі наказу №1341/1 від 15 квітня 2014 року, копія якого є в матеріалах справи (а.с. 177 - 178).
Отже, судом факт видання відповідачем наказу про встановлення простою не встановлено.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, матеріалами справи доведено, що відповідачем позивачу за січень 2017 року була на-рахована заробітна плата у сумі 1 890,57 грн. Тобто заборгованість відповідача по заробітній платі позивача за січень 2017 року складає 1 890 грн. 57 коп.
04 листопада 2019 року до апеляційного суду надійшли доповнення до відзиву на апеляцій-ну скаргу, до яких відповідач додав «виписки із платіжних відомостей для зарахування грошових сум на карткові рахунки», згідно яких на картковий рахунок ОСОБА_1 . відповідачем 21 лю-того 2017 року було перераховано 430 грн., 1 березня 2017 року перераховано 604 грн., 02 березня 2017 року перераховано 275 грн., 13 квітня 2017 року перераховано 194 грн. (т. 2, а.с. 12-15). Із наданих документів не вбачається яка саме заборгованість сплачена позивачу цими платежами.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність заборгованості по заробітній платі позива-ча, зокрема за січень 2017 року, є недоведеними.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємст-ві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової осо-би) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухга-лтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встано-вленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобо-в'язується виплачувати працівникові заробітну плату (ч. 1 ст. 21 КЗпП України), що обов'язок ор-ганізувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Враховуючи, що згідно уточнених відомостей з Реєстру застрахованих осіб, які сформовані 28 жовтня 2019 року за формами ОК-5 та ОК-7 (а.с. 234, 235) та які є актуальними на теперішній час, в період з лютого по грудень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалася, апеля-ційний суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача за-боргованості по заробітній платі за період з лютого 2017 року по грудень 2017 року відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відо-бражає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших орга-нів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ух-валення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Отже, рішення суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог пі-длягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а са-ме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у сумі 1 890,57 грн., яка є заборгованістю за січень 2017 року.
Зазначена сума підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної ін-станції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судо-вих витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлю-ються законом.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , він має вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи як у суді першої інстанції, так і понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За подання як позовної заяви, так і апеляційної скарги позивач судовий збір не сплачував. Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" як позивач у справі про стягнення заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, зві-льнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсу-ється за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п/п 1 пункту 1 ч. 2, ч.1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною осо-бою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожитко-вого мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працез-датних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 07 грудня 2017року №2246-VIII "Про Державний бю-джет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року, в якому позивач звернувся до суду, встановлено у розмірі 1 762 гривні.
Відповідно до п/п 6 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і ска-рги.
Тобто, з позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з січня 2017 року по грудень 2017 року у розмірі 30 199,35 грн. підлягав сплаті судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у розмірі 1890 грн. 57 коп., тобто на 6,26 % (1890,57 х 100 : 30 199,35).
Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пов'язаний з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 44,12 грн. (704,80 х 6,26 х 100) та судовий збір, пов'язаний з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 66,18 грн. (44,12 х 150%), всього 110,30 грн.
Відомості про інші судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи, сторонами не нада-ні.
Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2018 року ска-сувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (код ЄДРПОУ 05761614, юридична адреса: 84610, Донецька область, місто Горлівка, вулиця Горлівської Дивізії, будинок 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість по заробітній платі у сумі 1 890 (одна тисяча вісімсот дев'яносто) гривень 57 коп., з яких заборгованість по заробітній платі за січень 2017 року - 1 890 грн. 57 грн.
Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Концерн Стирол" при виплаті ОСОБА_1 доходу у сумі 1 890 грн. 57 коп. утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (код ЄДРПОУ 05761614, юридична адреса: 84610, Донецька область, місто Горлівка, вулиця Горлівсь-кої Дивизії, будинок 10) на користь держави судовий збір у розмірі 110 (сто десять) гривень 30 коп. за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106; код отри-мувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2019 року.
Головуючий суддя: Ю.М. Мальований
Судді: В.Б. Азевич
І.В. Кішкіна