Єдиний унікальний номер 235/3101/18 Номер провадження 22-ц/804/2647/19
Номер провадження 22-ц/804/2647/19
30 жовтня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Ротар Я Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2019 року (ухваленого під головуванням судді Величко О.В.) у цивільній справі № 235/3101/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ФОП ОСОБА_3 , Головне Управління Держгеокадастру у Донецькій області, Покровська міська рада в особі відділу містобудування, архітектури та земельних відносин, про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні та володінні земельною ділянкою , -
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після чого вона як спадкоємиця першої черги звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.05.1998 року.
При зверненні до нотаріуса їй стало відомо, що відповідачка ОСОБА_2 , яка є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , приватизувала земельну ділянку розміром 0,0634 га, тоді як з інших документів ця ділянка дещо менша. Вона вважає, що це сталося під час підготовки документації для приватизації земельної ділянки,відповідачці на місцевості невірно відміряли землю.
На даний час вона займається оформленням житлового будинку, проте кадастровий номер земельної ділянки,на якій розташований будинок, відстуній. Вважає, що буде справедливим скасувати свідоцтво про право власності відповідачки на земельну ділянку та спільно з відповідачкою належним чином оформити право власності на земельні ділянки.
Просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 шляхом скасування свідоцтва про право власності № 22355874 , виданого 30.05.2014 року реєстраційною службою Красноармійського МУЮ на земельну ділянку площею 0,0634 га, кадастровий номер 1413200000:09:069:1262, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності відповідачці по справі ОСОБА_2 .
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 09 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Висновком експерта №4570-4576, складеного 27.03.2019 року підтверджено, що вся технічна документація по будинку №46 складена з порушеннями нормативно-правових
актів та не може бути визнана як така, що відповідає чинному земельному законодавству.
Судом встановлено, що її право на користування земельною ділянкою було порушено.
Вважає, що судом неповно досліджено висновок експерта про те, що фактичні межі земельних ділянок не відповідають межам, встановленим у правовстановлюючих документах.
Суд мав можливість сам обрати належний спосіб захисту її порушених прав та при необхідності вирішити питання про скасування рішення виконкому.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити оскаржуване рішення, виключивши з його мотивувальної частини посилання на те, що між родичами встановлено певний порядок користування земельною ділянкою; показання свідка ОСОБА_5 , висновок судової земельно-технічної експертизи №4570-4676, та також виключивши з мотивувальної частини суду висновок щодо вирішення цього спору шляхом встановлення земельного сервітуту, в якій зазначила, що не погоджується з рішенням з підстав неповного з'ясування обставин що мають значення для справи.
Зазначає, що при ухваленні рішення суд послався на показання свідка ОСОБА_5 щодо встановлення між родичами співвласників будинків АДРЕСА_1 певного порядку спільного користування. Зазначене не відповідає дійсності та підтвердження такої домовленості відсутні.
Під час розгляду справи та дослідження наявних у справі матеріалів було з'ясовано, що судовим експертом подавалося до суду клопотання про надання додаткових доказів від 03.12.2018 року. На цей час повноваження головуючого у справі судді Хмельової С.М., якої було призначено експертизу закінчились. 03.04.2019 року здійснено повторний авторозподіл судової справи. Проте в порушення законодавства, суддями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яких не було визначено у встановленому законом порядку для розгляду цієї справи, здійснювався збір додаткових матеріалів для надання судовому експерту.
Таким чином, висновок експерта, отриманий з порушенням норм процесуального закону не може бути доказом у зазначеній цивільній справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 ОСОБА_8 зазначила, що вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, з оскаржуваним рішенням погоджується, та просила залишити його без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_8 позивач ОСОБА_1 зазначила, що вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.
В судове засідання з'явилися позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_8 ..
Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надав заяву про слухання справи у його відсутність (а.с.207,226).
Представник третьої особи Покровської міської ради та ФОП ОСОБА_3
в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення повісток ( а.с.223,211).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно
з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що між родичами співвласників будинків № 46 та №48 був встановлений певний порядок спільного використання загального двору та що позивачкою не доведено, що передання відповідачці у власність земельної ділянки і отримання нею свідоцтва про право власності на землю порушило її права як сусіднього землекористувача, оскільки площа її земельної ділянки не зменшилась відповідно висновку експерта, а фактично збільшилась. Крім того, позивачкою неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, так як само по собі визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним без визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки не може бути способом захисту порушеного права.
Проте,таке рішення є суперечливим та не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
За змістом статей 92, 95 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.
Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом
поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.
Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно до вимог частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким
порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо
передбачено нормою матеріального права.
Предметом позову у цій справі є вимога про усуненя перешкод у користуванні земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку,розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права. Крім того, позивачем за цим позовом може бути і неволодіючий власник, а особа, законний інтерес або право якої порушено.
Свідоцтво на право власності на земельні ділянки є документом, що посвідчує право власності й видається на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Отже, позивачка наділена правом на звернення до суду з метою захисту порушеного на її думку права.
Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що позивач використала не той спосіб захисту порушеного права є помилковим.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконкому Красноармійської міської ради від 11.08.1965 року ОСОБА_9 надано право індивідуального будівництва на земельній ділянці за АДРЕСА_1 ..
Згідно рішення виконкому Красноармійської міської ради від 17.04.1974 року вирішено дорізати для розширення двора земельну ділянку площею 7 кв.м. ( довжиною 11,70 см шириною 0,65м до земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_9 , за рахунок земельної ділянки АДРЕСА_6 .
Після смерті батька позивачки ОСОБА_9 її мати - ОСОБА_4 15.05.1998 року прийняла спадщину за законом у вигляді жилого будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на землях Красноармійської міської ради.
Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 прийняла спадщину у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок з господарчими спорудами розташований на неприватизованій земельній ділянці, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18.06.2018 року.
Житловий будинок АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,634 га належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 ,
що підтверджується договором дарування від 22.10.2013 року між її матір'ю ОСОБА_10 та ОСОБА_2 ..
Рішенням Красноармійської міської ради від 05.03.2014 року № 6/35-78 ОСОБА_2 передано у власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,0634 га..
Згідно Свідоцтва про право власності № 22355874 серії САК № 86103 від 30.05.2014 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0634 га , кадастровий номер 1413200000:09:069:1262, що розташована по АДРЕСА_2 .
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13),
захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).
Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2018 року ОСОБА_1 прийняла спадщину у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний житловий будинок з господарчими спорудами розташований на неприватизованій земельній ділянці, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.
Житловий будинок АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,634 га належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 ,
згідно договору дарування від 22.10.2013 року.
Рішенням Красноармійської міської ради від 05.03.2014 року № 6/35-78 ОСОБА_2 передано у власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,0634 га..
Згідно Свідоцтва про право власності № 22355874 серії САК № 86103 від 30.05.2014 року відповідачці ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0634 га , кадастровий номер 1413200000:09:069:1262, що розташована по АДРЕСА_2 .
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка просила усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою шляхом скасування свідоцтва про право власності на землю від 30.05.2014 року, видане на ім'я відповідачки ОСОБА_2 , оскільки вважає, що заміри при встановленні меж земельної ділянки відповідачки виконані невірно, вся технічна документація при приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки,складена з порушенням нормативно-правових актів, мав місце захват її земельної ділянки. При скасуванні свідоцтва про право власності на землю вона буде мати можливість правильного встановлення меж між спірними земельними ділянками.
Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановлення твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
За змістом статті 198 ЗК України кадастрова зйомка включає, зокрема погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Непогодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками не може бути підставою для визнання рішення ради та свідоцтва про право власності недійсними.
Само по собі скасування свідоцтва про право власності на суміжну земельну ділянку не відновлює порушене право позивача.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надала рішення виконкому Красноармійської міської ради від 11.08.1965 року, яким ОСОБА_9 надано право індивідуального будівництва на земельній ділянці за АДРЕСА_1 ..
Згідно рішення виконкому Красноармійської міської ради від 17.04.1974 року вирішено дорізати для розширення двора земельну ділянку площею 7 кв.м. ( довжиною 11,70 см шириною 0,65м до земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_9 , за рахунок земельної ділянки АДРЕСА_6 .
Після смерті батька позивачки ОСОБА_9 її мати - ОСОБА_4 15.05.1998 року прийняла спадщину за законом у вигляді жилого будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на землях Красноармійської міської ради.
Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 прийняла спадщину у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок та господарчі споруди розташовані на неприватизованій земельній ділянці, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18.06.2018 року.
Також надано технічний паспорт на жилий будинок АДРЕСА_1 .
На підтвердження того, що позивачці ОСОБА_1 передавалися межові знаки та встановлювалися в натурі межі земельної ділянки, якою вона користується біля домоволодіння за АДРЕСА_1 ), будь-яких доказів не надано.
Сама позивач в апеляційній інстанції пояснила, що вона не зверталася до компетентних органів з приводу оформлення земельної ділянки та встановлення в натурі меж земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні.
Наявність неналежно оформленого дійсного права постійного користування земельною ділянкою виключає його оспорювання шляхом пред'явлення вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою іншими особами. Відповідно до статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Які конкретно перешкоди в користуванні її земельною ділянкою спричиняються наявністю свідоцтва про право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 , та яким чином повинно бути відновлене на її думку порушене право, позивач не вказує.
Посилання на те, що висновком експертизи встановлено, що технічна документація, виконана на замовлення відповідачки з метою оформлення права власності, не може бути визнана як така, що відповідає чинному земельному законодавству та іншим нормативним документам станом на 05.03.2014 року, що є підставою для скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, є безпідставним. Оскільки наявність самих порушень не є безумовним доказом порушення прав позивачки.
Експертиза технічної документації була проведена щодо її відповідності вимогам чинного законодавства, яка була розроблена під час приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки і не підтверджує наявність підстав для визнання свідоцтва про право власності недійсним.
З урахуванням підстав та змісту позову позивач не довела порушення її права оспорюваним свідоцтвом про право власності на суміжну земельну ділянку.
За встановлених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав, а саме з підстав недоведеності.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 09 серпня 2019 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ФОП ОСОБА_3 , Головне Управління Держгеокадастру у Донецькій області, Покровська міська рада в особі відділу містобудування, архітектури та земельних відносин про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні та володінні земельною ділянкою відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в
касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення
безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2019 року.
Судді: