Справа № 685/811/19
Провадження № 2/685/193/19
31 жовтня 2019 року
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого Бурлак Г.І.
з участю секретаря Ковальчука О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Теофіполь справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Теофіпольська районна державна адміністрація про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів
встановив:
представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, пояснив, що батьками малолітнього ОСОБА_2 , 2006 року народження є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Теофіпольського райсуду від 14.03.2011 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 в розмірі ? всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Малолітній ОСОБА_2 проживає з матір'ю та знаходиться на її повному утриманні, вихованням дитини займається мати. ОСОБА_3 від народження дитини не виконує батьківських обов'язків щодо свого малолітнього сина ОСОБА_2 , а саме: проживає окремо від дитини, не турбується про її життя та здоров'я, участі у вихованні не приймає, матеріально не допомагає, аліменти не сплачує, не цікавиться навчанням сина та його успіхами у школі. Оскільки відповідач аліментів не платить у нього утворилася заборгованість по сплаті аліментів, тому просить стягнути пеню. Крім того, з 2011 року значно зросли витрати на утримання сина у зв'язку із ростом цін на продукти, одяг та ліки, відповідач припинив займатися підприємницькою діяльністю, тому виникла необхідність у збільшенні розміру аліментів з ? всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 3000 грн. щомісяця. На підставі наведеного, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , стягнути пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 83365,86 грн. та збільшити розмір стягуваних аліментів на утримання сина ОСОБА_2 з ? всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 3000 грн. щомісяця.
Позивач позов підтримала.
Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до ст. 128 ЦПК України, в суд не з'явився, про причину неявки не повідомив, клопотань не подав. Суд вважає можливим проводити розгляд справи у його відсутності.
Представник органу опіки та піклування проти задоволення позовних вимог не заперечила, пояснила, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 відповідає інтересам дитини.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
В судовому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу. Заборгованість відповідача з виплати аліментів станом на 01.03.2019 року за виконавчим листом №2-33 від 28.03.2011 року виданого Теофіпольським райсудом становить 83458,39 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості Олександрівського РВ ДВС Кіровоградської області. Відповідно до довідок Новоставецької сільради малолітній ОСОБА_2 проживає з матір'ю за адресою АДРЕСА_1 , син знаходиться на повному утриманні матері, батько дитини ОСОБА_3 із дитиною не проживає, вихованням сина не займається. Позивач характеризується позитивно, працює, що підтверджується характеристиками з місця роботи та проживання. Згідно з характеристикою Човгузівської ЗОШ І-ІІ ступенів ОСОБА_2 є учнем 6 класу, характеризується позитивно. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 12.03.2019 року та висновком органу опіки та піклування від 27.03.2019 року малолітній ОСОБА_2 проживає з матір'ю ОСОБА_1 та знаходиться на її повному утриманні, вихованням займається мати, з батьком, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відносин не підтримує, батько проживає в смт Олександрівка Кіровоградської області, його життям та здоров'ям не цікавиться, участі у його вихованні та розвитку не бере, матеріально не допомагає, аліментів не сплачує, враховуючи інтереси дитини орган опіки та піклування пропонує позбавити батьківських прав відповідача відносно сина ОСОБА_2 .
В судовому засіданні малолітній ОСОБА_2 пояснив, що він свого батька ОСОБА_3 ніколи не бачив, батько взагалі ніколи не цікавився його життям, здоров?ям, навчанням, жодного разу не привітав з Днем Народження, не подарував йому жодного подарунку. Вважає, що у нього батько є лише на папері, тому бажає, щоб відповідача позбавили батьківських прав.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина, не цікавиться його здоров'ям, навчанням та духовним розвитком, не спілкується з сином, не проявляє батьківської турботи, хоча жодних об'єктивних обставин, які б перешкоджали відповідачу здійснювати свої батьківські обов'язки по відношенню до сина судом не встановлено, тому позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 буде відповідати інтересам дитини.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів суд зазначає наступне:
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Верховний Суд України у постанові № 6-94цс15 від 01.07.2015 року, зазначив, що з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому, сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.
Оскільки відповідач жодного разу не сплачував аліменти, призначені рішенням Теофіпольського райсуду від 14.03.2011, то його заборгованість по сплаті аліментів становить 83458 грн, що підтверджується довідкою Олександрівського районного відділу ДВС. Таким чином, розмір пені становить 83365,86 грн : 65385,64 (пеня станом на травень 2018 року) + 16162 (пеня за червень-грудень 2018, січень-лютий 2019) + 1881,22 (пеня за березень-травень 2019)
На підставі наведеного, враховуючи, що відповідач не надав доказів на підтвердження поважних причин несплати аліментів, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про збільшення розміру стягуваних з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_2 аліментів з ? всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 3000 грн. щомісяця, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного:
Відповідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Ч.3 ст.181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Суд вважає, що у позивача змінився матеріальний стан, оскільки зросли витрати на утримання сина у зв'язку із ростом цін на продукти, ліки, одяг, шкільне приладдя, підвищенням прожиткового рівня на дитину відповідного віку , відповідач доказів, які б спростовували докази позивача, суду не надав.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком матері і батька. Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік», прожитковий мінімум на дитину віком від 6 років становить 2118 грн., тому суд вважає можливим збільшити розмір стягуваних аліментів та стягнути з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_2 аліменти в розмірі 2500 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття.
Оскільки позивачем заявлено три позовних вимоги, то з відповідача необхідно стягнути судовий збір за кожну вимогу (768,40 грн.х3=2305,20 грн).
Виходячи з наведеного, керуючись ст.164,192, 196 СК України, 12, 81, 89, 259-265 ЦПК України, районний суд,
ухвалив:
позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Теофіпольська районна державна адміністрація про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_3 , 1983 року народження, батьківських прав стосовно сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 83365 (вісімдесят три тисячі триста шістдесят пять) грн. 86 коп. пені за прострочення сплати аліментів.
Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 1983 року народження на користь ОСОБА_1 1986 року народження на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ? всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 2500 грн щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 2305,20 грн. судового збору (отримувач коштів:ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду через районний суд.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.
Головуючий