Дунаєвецький районний суд Хмельницької області
Справа № 674/1563/18
Провадження № 2/674/76/19
24 жовтня 2019 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Шклярука В. М.
з участю секретаря судового засідання Проценко Л. В.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП (ціна позову 25786,00 грн.),
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 27 травня 2018 року в АДРЕСА_1 2 АДРЕСА_1 Хмельницької області відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Opel Astra, номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Chevrolet Niva, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням сина позивача ОСОБА_4 , в результаті чого належний позивачу транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області відповідача було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у страховій компанії ПрАТ "СК "Євроінс Україна", якою було виплачено позивачу 16700 грн. страхового відшкодування завданих збитків.
Однак, згідно акту виконаних робіт, рахунку, накладної та квитанції до прибуткового касового ордеру вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 18146 грн., а вартість матеріалів, використаних для ремонту, - 6960 грн. Всього позивачем було витрачено на ремонт автомобіля 37486 грн., які фактично є реальними збитками.
А тому звертається до суду і просить стягнути з відповідача на його користь 20786 грн. на відшкодування матеріальних збитків, заподіяних йому діями відповідача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, однак направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у визначений судом строк відзиву на позов до суду не подав, однак у судовому засіданні його представник ОСОБА_5 Г проти задоволення позову заперечив та вказав, мотивуючи тим, що позивачу були відшкодовані завдані збитки у погодженому з страховою компанією розмірі, оскільки в матеріалах справи наявна відповідна заява ОСОБА_2 , відповідно до якої він погодився на виплату йому 16700 грн., а тому вимагати кошти з винуватця ДТП не має сенсу. Крім того вказав, що не було проведено експертизу для встановлення розміру збитків, оскільки наявний протокол огляду до оцінки суми збитків ніяким чином не відноситься, страховий ліміт при виплаті відшкодувань перевищено не було, а тому просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення учасників провадження та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27 травня 2018 року о 14 год. 00 хв. в с.Ставище по АДРЕСА_2 Дружби АДРЕСА_1 2, Дунаєвецького АДРЕСА_3 ОСОБА_3 керуючи автомобілем Opel Astra, номерний знак KR365МХ (Республіка Польща), рухаючись у бік с.Ставище, не врахував дорожньої обстановки, безпечної швидкості руху, виїхав на суму зустрічного руху, де допустив зіткнення із зустрічним автомобілем Chevrolet Niva, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням сина позивача ОСОБА_4 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 липня 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Також встановлено, що згідно акту виконаних робіт №38 від 15.07.2018 року, рахунку №48 від 15.07.2018 року, накладної №67 від 15.07.2018 року та квитанції до прибуткового касового ордеру №38 від 15.07.2018 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 18146 грн., а вартість матеріалів, використаних для ремонту, - 6960 грн. Всього позивачем ОСОБА_2 було витрачено на ремонт автомобіля 37486 грн., які фактично є реальними збитками. Вказане підтверджується копіями вказаних розрахункових документів.
Встановлено, що ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у страховій компанії ПрАТ "СК "Євроінс Україна".
02 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ "СК "Євроінс Україна" із заявою на виплату страхового відшкодування, у якій також було узгоджено розмір страхового відшкодування, який склав 16700 грн. при цьому позивачем було погоджено, що у разі перерахування узгодженої суми страхового відшкодування, останній не матиме будь-яких претензій до Страховика стосовно розміру страхового відшкодування та суми його виплати. Вказане підтверджується листом ПрАТ "СК "Євроінс Україна" та копією вказаної заяви.
23.07.2018 року ОСОБА_2 було виплачено 16700 грн. страхового відшкодування завданих збитків, що підтверджується випискою з рахунку АТ КБ "Приватбанк".
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою,яка її завдала.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: п.1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст.1194 ЦК України - особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу , якою передбачено одної з підстав виникнення зобов'язання: заподіяння шкоди (деліктне/позадоговірне зобов'язання).
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені постановою у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, не підлягають повторному встановленню при розгляді справи між тими самим сторонами. Також не підлягає доказуванню вина особи, яка вже встановлена постановою у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, відповідач, як особа, яка своїми протиправними діями завдала шкоди позивачу, зобов'язаний відшкодувати завдану ним шкоду у повному розмірі, якщо не доведе, що шкоду завдано не з його вини.
У даному випадку судовим рішенням (постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП) встановлено вину ОСОБА_3 в ДТП і, відповідно, заподіяння шкоди майну позивача внаслідок неправомірним (винних) дій. Таким чином, відповідач є відповідальним за шкоду, завдану його протиправними діями.
Згідно ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно ч.3 - збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно приписів ст. 1166 та ст.1192 ЦК України потерпілий має право на повне відшкодування завданої йому шкоди внаслідок протиправних дій особи. зокрема, має право на відшкодування шкоди, визначеної в розмірі вартості необхідного для відновлення пошкодженого майна ремонту.
При чому розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи.
У справі № 6-954цс16 Верховний Суд України надав такі висновки:
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов'язанні ним є страховик.Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком виключно в межах страхової суми і виключно у відповідності до умов договору. Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав. Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.1166,1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між такими діями і шкодою є безпосередній причинний зв'язок. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду) лише у випадку , якщо він доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Натомість обов'язок доказувати відсутність підстав для покладення відповідальності по відшкодуванню шкоди закон покладає на її завдавача.
Відповідно до правового висновку Верховного суду України, викладеного в постанові від 20 січня 2016 року по справі №6-2808цс15: право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути обмежено або припинено наявністю у останнього обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, деліктне зобов'язання заподіювача шкоди виникло з факту завдання шкоди й буде припинено належним виконанням відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі.
Щодо визначення розміру шкоди, на отримання якої позивач має право, і яка підлягає відшкодуванню відповідачем, то суд виходить з наступного:
Відповідач не заявив клопотання про залучення третьою особою його страховика цивільно-правової відповідальності; не подав відзиву, в якому висловив би свою незгоду з розміром страхового відшкодування (зокрема щодо його заниження), не оспорив надані позивачем докази на підтвердження дійсного розміру завданої шкоди (вартості відновлювального ремонту) і не надав інших доказів, які б свідчили про недійсність наданих розрахункових документів (прибуткового касового ордера, квитанції, накладної, акту виконаних робіт), клопотання про призначення оціночної експертизи ні відповідач, ні його представник не заявляли, в зв'язку з чим суд критично відноситься до заперечень представника відповідача
Також суд виходить з того, що позивач має право на повне відшкодування завданої йому шкоди, яка полягає в пошкодженні майна (автомобіля).
Розмір шкоди визначається за дійсною вартістю відновлювального ремонту, і якщо для його проведення необхідна заміна певних деталей, які відновити у інший спосіб неможливо чи недоцільно чи які не можуть бути відремонтовані, - то потерпілий має право і на відшкодування таких витрат (без урахування зносу окремих деталей), що в цілому відповідає принципу повного відшкодування і захисту прав власника пошкодженої речі.
Відповідач не довів, що вартість ремонту завищена або що до ремонту включено пошкодження, не пов'язані з ДТП, або що до ремонту включено зайві роботи , матеріали та деталі, чи що їх вартість та обсяг завищую дійсне.
Щодо різної оцінки шкоди страховиком і особою, яка здійснювала ремонтні роботи, і яка здійснює вказану діяльність на підставі ліцензії, то суд не вбачає підстав не брати до уваги надані позивачем акт виконаних робіт та розрахункові документи, оскільки ремонтні роботи були здійснені на підставі протоколу огляду транспортного засобу, який зроблений у час, що відноситься до часу ДТП, що виключає можливість включення до протоколу інших пошкоджень, які б могли бути отримані пізніше. Даний акт виконаних робіт та розрахункові документи відповідачем не оспорений і не спростований.
Встановлено, що позивач отримав страхове відшкодування в сумі 16700 грн. з погодженням, що не матиме ніяких претензій саме до Страховика, а не до винуватця ДТП.
Страховиком шкоду визначено і страхове відшкодування виплачено у відповідності до вимог Закону Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким передбачено відшкодування шкоди страховиком з урахуванням зносу автомобіля, без урахування втрати товарного вигляду, не передбачено відшкодування моральної шкоди у випадку заподіяння пошкоджень майну.
Разом з тим, право потерпілого на повне відшкодування завданої йому шкоди є абсолютним і виникло з заподіяння йому шкоди, а не з договору, і таке право не може бути обмежене законом про страхування та/або умовами договору про страхування, оскільки потерпілий не є стороною такого договору і не є безпосереднім учасником вказаних правовідносин, хоча і наділений у таких правовідносинах певними правами щодо отримання відшкодування, тому він має право вимагати від заподіювача шкоди повного відшкодування.
З другої сторони заподіювач шкоди має деліктне зобов'язання по повному відшкодуванню шкоди потерпілому, незалежно від того, чи виконав страховик свої зобов'язання по відшкодуванню. І деліктне зобов'язання заподіювача шкоди залишається у нього до повного і остаточного відшкодування завданої шкоди та не може бути зменшене внаслідок того, що страховик за вимогами спеціального закону та за умовами договору страхування виплатив відшкодування у меншому розмірі.
За приписами статті 1194 ЦК України різницю між виплаченою сумою на відшкодування шкоди і дійсним розміром завданої шкоди має сплатити заподіювач шкоди (відповідач).
Оскільки отриманою позивачем страховою виплатою шкоду йому відшкодовано не у повному розмірі, то деліктне зобов'язання відповідача перед позивачем не припинилось, існує і відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму, не покриту страховим відшкодуванням.
При оцінці шкоди в 37486 грн. і сумі страхового відшкодування 16700 грн., стягненню з відповідача підлягає різниця в розмірі 20786 грн.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Ч.2.Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. ч. 3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Ч. 4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Ч.5.Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Протиправними діями відповідача пошкоджено майно позивача, тому є передбачені законом (ст.1167 та п.3 ч.2 ст.23 ЦК України) підстави для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку із суттєвим (враховуючи розмір пошкоджень і вартість ремонту) пошкодженням майна. Очевидним і таким, що не підлягає окремому доказуванню (крім підтвердження і встановлення самого факту заподіяння майнової шкоди та її розміру і характеру), є факт заподіяння позивачу суттєвих побутових незручностей і необхідності додаткових зусиль, пов'язаних з неможливістю використовувати автомобіль за призначенням, і дані обставини мають істотне значення. Разом з тим, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд розмір відшкодування моральної шкоди визначає в сумі 1500 грн. Суд, виходячи з обґрунтувань позивачем даних вимог, не вбачає підстав для відшкодування в більшому розмірі.
Таким чином, стягненню з відповідача за даним позовом підлягає 20786 грн. на відшкодування майнової шкоди внаслідок пошкодження автомобіля та 1500грн. на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 86,42 % (22286 х 100 : 25786), судовий збір слід стягнути в розмірі 609,08 грн. (704,80 х 86,42 : 100).
Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1188, 1192,1194, 1202 ЦК України, ст.ст.77, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП (ціна позову 25786,00 грн.)задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відшкодування заподіяного матеріального збитку в розмірі 20786,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 1500,00 грн., а всього 22286,00 грн. (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят шість гривень).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 609,08 грн. (шістсот дев'ять гривень 08 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Дунаєвецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники провадження:
позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Дата складання повного судового рішення 04 листопада 2019 року.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Голова Дунаєвецького районного суду В. М. Шклярук