30 жовтня 2019 року
м. Чернівці
cправа № 727/8421/19
провадження № 822/1023/19-ц
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.
суддів Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.
секретар Ковальчук Н.О.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
апеляційна скарга ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 серпня 2019 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Слободян Г.М.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на Ѕ частину квартири.
ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву в якій просила, в порядку забезпечення позову, заборонити ОСОБА_3 відчужувати квартиру АДРЕСА_1 .
Свою заяву мотивувала тим, що спірна квартира була придбана сторонами за спільні кошти у липні 2005 року, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ..
14 листопада 2018 року ОСОБА_2 , без згоди позивача, відчужив квартиру ОСОБА_3 , яка є відповідачем по справі.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 серпня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено.
В порядку забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на Ѕ частину квартири заборонено ОСОБА_3 відчужувати квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення даного позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є необгрунтованою.
Зокрема, вказував на те, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач вказував тільки на потенційну можливість вчинення дій по відчуженню спірної квартири, що не може бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Інших доказів, що відповідач має намір відчужити спірне нерухоме майно суду не надав.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на Ѕ частину квартири.
Зі змісту позову вбачається, що позивач просить суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з травня 2004 року до липня 2011 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумаком А.М. і зареєстрований в реєстрі за № 8487.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2019 року відкрито провадження у вказаній справі.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для її задоволення.
Проте, апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим та немотивованим, з огляду на наступне.
Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1. вказувала на те, що спірна квартира була придбана сторонами за спільні кошти у липні 2005 року, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення даного позову.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову було вирішено з порушенням норм процесуального права.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 жовтня 2018 по справі №183/5864/17-ц.
Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач до заяви долучив копії: свідоцтва про одруження; розірвання шлюбу; паспорта ОСОБА_11 ; договору купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2018 року; сімейні фотографії; попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на правничу допомогу; витяг з договору про надання правничої допомоги; ордер; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; оригінал квитанції про сплату судового збору.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається у письмовій формі, підписується заявником та, окрім іншого, повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову в ній містяться лише мотиви, що підтверджують наявність спору між сторонами щодо права власності на спірну квартиру. Однак, заява не містить посилань на докази, що підтверджують неможливість чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, слід відмітити, що предметом заявленого позову є встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на Ѕ частину квартири, тобто позов має немайновий характер, а тому заявлений позивачем вид забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 відчужувати спірну квартиру, не відповідає заявленим позовним вимогам, оскільки рішення суду у разі задоволення позову не передбачатиме вчинення будь-яких дій щодо його виконання, а буде встановлювати лише певний факт.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проте, суд першої інстанції наведених обставин та положень закону не врахував, не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та жодним чином не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права, якими регламентовано порядок вирішення питання про забезпечення позову.
Судом першої інстанції також залишено поза увагою, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. У ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження ОСОБА_3 спірної квартири на користь третіх осіб.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а ухвалу суду немотивованою.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник не навів обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, та не надав на їх підтвердження належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що питання забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин справи, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та постановлення нової про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 серпня 2019 року скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови 04 листопада 2019 року.
Головуючий (підпис) М.І. Кулянда
Судді (підпис) О.О. Одинак
(підпис) Н.Ю. Половінкіна
З оригіналом згідно: