Провадження № 11-сс/821/54/19 Справа № 711/5276/19 Категорія: ст.ст.181, 193 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
30 жовтня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддів за участю: при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
прокурораОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_8 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.07.2019 року, якою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Черкаси, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці із забороною покидати місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 з 22.00 год. до 07.00 год. наступної доби, з покладенням обов'язків: прибувати за кожною вимогою до суду та органу розслідування; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватись від спілкування у будь-який спосіб, крім як під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017250000000121 із потерпілим ОСОБА_9 , свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а також іншими свідками про залучення яких у даному кримінальному провадженні буде повідомлено слідчим або прокурором,
Слідчий СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_13 01.07.2019 р. звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42017250000000121 від 05.07.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України. Клопотання погоджено прокурором відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 .
Клопотання мотивує тим, що слідчим відділом прокуратури Черкаської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017250000000121 від 05.07.2017 року за ч. 2 ст. 365 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 27.03.2017 відповідно до наказу № 56 о/с від 24.03.2016 перебував на посаді інспектора роти № 3 батальйону УПП в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23.12.1993 зі змінами та доповненнями, - до правоохоронних органів відносяться органи Національної поліції України.
Таким чином, ОСОБА_7 , займаючи посаду інспектора роти № З батальйону Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, з моменту призначення на зазначену посаду був працівником правоохоронного органу, представником влади, та відповідно до Примітки 1 ст. 364 КК України - службовою особою.
Так, згідно до розстановки нарядів роти № 3 батальйону УПП в м. Черкаси від 27.03.2017, у період з 08 год. по 20 год. 27.03.2017 ОСОБА_14 разом із командиром даної роти ОСОБА_15 , оператором прес-центру ОСОБА_12 у складі екіпажу Отава № 0151 на службовому транспортному засобі марки „TOYOTA Prius", д.н.з. НОМЕР_1 та інспектором цієї роти ОСОБА_7 , який ніс службу цього дня у складі екіпажу № 118 на службовому автомобілі „TOYOTA Prius", д.н.з. НОМЕР_2 , спільно виконували свої службові обов'язки.
Близько 12 год. 40 хв. цього дня екіпажем патрульної поліції № 0151 було помічено транспортний засіб марки „MITSUBISHI" моделі „L 400", д.н.з. НОМЕР_3 на зеленому фоні, який рухався по вул. І.Франка в напрямку вул. Шевченка в м. Черкаси та не подавши сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку здійснив поворот на вул. Благовісну в м. Черкаси, чим порушив п. 9.2 ПДР України, у зв'язку з чим відповідно до п. 1.1 ст. 35 Закону України „Про Національну поліцію" вказаним екіпажем прийнято рішення про зупинення даного транспортного засобу.
Виконуючи вимогу екіпажу поліції № 0151, водій транспортного засобу «MITSUBISHI» моделі «L 400», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_10 , діючи відповідно до вимог п. 15.2. «Правил дорожнього руху України», зупинив автомобіль біля правого краю проїзної частини дороги, навпроти будинку № 81 по вул. Благовісній в м. Черкаси.
Після цього ОСОБА_14 підійшов до водія ОСОБА_10 , представився, назвавши своє прізвище, посаду, спеціальне звання, пояснив причину зупинки транспортного засобу, однак всупереч ч. 2 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» не повідомив, що здійснюється відео фіксація розмови, під час якої до автомобіля підійшов ОСОБА_12 , та за допомогою відеокамери здійснював відеозйомку дій працівників патрульної поліції, фіксуючи вказаний транспортний засіб і осіб, які знаходилися у ньому, а саме: водія ОСОБА_10 та пасажира ОСОБА_9 . Перебуваючи у салоні автомобіля та відкривши передні пасажирські двері, ОСОБА_9 словесно намагався відігнати ОСОБА_12 , використовуючи при цьому нецензурну лексику. Після почутого до транспортного засобу зі сторони пасажира підійшли ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , які зробили зауваження ОСОБА_9 та повідомили, що ОСОБА_12 є представником прес-служби Управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, після чого ОСОБА_9 зачинив двері автомобіля.
У подальшому ОСОБА_7 , який стояв позаду вказаного автомобіля, підійшов до водійських дверцят та приєднавшись до розмови через відкрите скло почав вести розмову з пасажиром ОСОБА_9 , який неодноразово прохав ОСОБА_7 представитись, однак останній всупереч ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» цього не зробив та розпочав поводити себе зухвало, тим самим провокуючи конфлікт.
Враховуючи дану ситуацію та поведінку працівників поліції, ОСОБА_10 вийшов з автомобіля та попрохав усіх заспокоїтись, проводячи з працівниками поліції спокійну розмову, до якої приєднався ОСОБА_9 , також вийшовши з автомобіля.
У подальшому, на ґрунті провокативної та зухвалої поведінки ОСОБА_7 , між ним та ОСОБА_9 виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_9 словесно образив ОСОБА_7 , назвавши його «мраззю». Одразу ж після почутого у свою адресу ОСОБА_7 , будучи обізнаним у галузі права, як працівник правоохоронного органу, достовірно знаючи, що за словесну образу законодавством не передбачено ні кримінальної ні адміністративної відповідальності, маючи реальну можливість захистити свою честь і гідність шляхом подання позовної заяви до суду, діючи з мотивів помсти за нанесену йому образу, умисно, розуміючи, що ОСОБА_9 , тримаючи руки в кишенях, не вчиняє активних дій, направлених на порушення громадського порядку та безпеки, не становить загрози життю та здоров'ю працівників поліції, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, всупереч ст. ст. 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 260 КУпАП, з метою незаконного адміністративного затримання ОСОБА_9 , порушуючи службові обов'язки поліцейського, у тому числі щодо попередження про затримання ОСОБА_9 , одразу повідомив його про затримання, на що останній запитав про підстави.
У цей момент у ОСОБА_15 , як керівника екіпажу Отава № 0151 згідно розстановки нарядів роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м.Черкаси від 27.03.2017, а також у ОСОБА_14 виник з ОСОБА_7 єдиний спільний умисел на завідомо незаконне затримання ОСОБА_9 та застосування до нього фізичного насильства.
Так, після того як ОСОБА_7 вигукнув ОСОБА_14 про необхідність затримання ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які діяли узгоджено, жодного пояснення та будь-яких відповідей на запитання ОСОБА_9 з даного приводу не надали, а ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне затримання ОСОБА_9 , наказав останньому витягнути руки з кишень штанів та завести їх за спину, на що ОСОБА_9 , не розуміючи підстав затримання, відмовився виконувати незаконну вимогу працівника поліції. Надалі ОСОБА_7 , не роз'яснивши підстав затримання та не надавши ОСОБА_9 достатнього часу для виконання його вимоги, із умисним застосуванням фізичної сили вчинив спробу завести руки ОСОБА_9 за спину, однак в силу своїх фізичних даних самостійно не зміг це зробити та вигукнув ОСОБА_14 щоб той тримав ОСОБА_9 .
Після чого ОСОБА_14 , діючи умисно, явно перевищуючи надані йому повноваження, усвідомлюючи відсутність для ОСОБА_14 небезпеки його життю та здоров'ю зі сторони ОСОБА_9 , розуміючи незаконність дій ОСОБА_7 щодо затримання ОСОБА_9 спільно з останнім із застосуванням неправомірної фізичної сили намагався завести руки ОСОБА_9 за спину, при цьому ОСОБА_7 , усвідомлюючи явну кількісну та фізичну перевагу над ОСОБА_9 , умисно, з метою подолання опору потерпілого, перевищуючи надану йому владу, наніс декілька ударів ОСОБА_9 коліном правої ноги в пах та живіт, чому не перешкоджали ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які умисно діяли узгоджено з ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер незаконних дій останнього, які виразились у явному перевищенні наданої йому влади шляхом незаконного затримання ОСОБА_9 із необгрунтованим застосуванням фізичної сили до потерпілого, який не становив загрози для життя та здоров'я вказаних працівників поліції.
У подальшому, ОСОБА_14 та ОСОБА_7 , діючи умисно, узгоджено та цілеспрямовано, продовжуючи виконання спільного умислу, спрямованого на незаконне адміністративне затримання ОСОБА_9 , явно перевищуючи свої службові повноваження, із застосуванням необґрунтованої фізичної сили повалили ОСОБА_9 на асфальтне покриття обличчям до низу та продовжували активні фізичні дії, направлені на заламування рук ОСОБА_9 за спину з метою подолання його опору. При цьому, ОСОБА_7 різкими рухами коліна притискав голову ОСОБА_9 до асфальту, чим заважав потерпілому нормально дихати та спричиняв йому фізичну біль, але усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи різке погіршення стану здоров'я потерпілого, не зупинив свої незаконні дії, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця.
В цей час, ОСОБА_9 повідомив працівникам поліції, що він є інвалідом, у нього хвороба серця та ускладнилось дихання, однак ОСОБА_14 та ОСОБА_7 на його слова не реагували, а ОСОБА_15 , в свою чергу, маючи спільний із ОСОБА_14 та ОСОБА_7 умисел на незаконне затримання ОСОБА_9 , приниження його честі та гідності, діючи умисно та узгоджено з останніми, явно перевищуючи надану їй владу, без попередження, з метою подолання опору потерпілого, незважаючи на отриману інформацію щодо інвалідності останнього, зневажливо ставлячись до подальшого можливого погіршення його здоров'я, застосувала щодо ОСОБА_9 спеціальний засіб - кайданки та лише по закінченню затримання повідомила, що ОСОБА_9 вчинив адміністративне правопорушення, в результаті чого його затримано.
Після фізичного затримання ОСОБА_9 ОСОБА_15 викликала на місце події карету швидкої допомоги, яка в подальшому доставила ОСОБА_9 до КЗ «Третя міська лікарня швидкої медичної допомоги Черкаської міської ради» для надання медичної допомоги.
У подальшому, ОСОБА_14 , продовжуючи виконання спільного з ОСОБА_7 та ОСОБА_15 умислу, спрямованого на явне перевищення наданої їм влади, незаконне затримання та притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності, в приміщенні вищевказаного медичного закладу, склав протоколи АА № 009957 від 27.03.2017, АА № 196541 від 27.03.2017 про вчинення ОСОБА_9 адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП, які скеровано до Соснівського районного суду м. Черкаси для розгляду по суті, провадження по яких зазначеним судом 13.06.2017 та 16.06.2017 закрито за відсутністю в діях ОСОБА_9 складу зазначених адміністративних правопорушень, рішення у яких апеляційним судом Черкаської області залишено без змін.
В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 завдано істотної шкоди державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органу державної влади в особі управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а потерпілому ОСОБА_9 завдано шкоди у вигляді його незаконного адміністративного затримання, складення стосовно нього протоколів про адміністративне правопорушення та спричинення при цьому фізичного насильства у вигляді завдання фізичного болю, що супроводжувалось образою особистої гідності ОСОБА_9 , та виразилось у завданні останньому моральних страждань, що підтверджується висновком експерта № 12663/18-61 від 27.03.2019.
За вказаних обставин ОСОБА_7 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.
Для вручення ОСОБА_7 письмового повідомлення про підозру та виконання вимог ст. ст. 42, 95, 276 КПК України, а саме роз'яснення прав підозрюваного та допиту в якості підозрюваного, останній викликався до прокуратури області повідомленнями про виклик на 30.05.2019, 05.06.2019 та 13.06.2019.
Так, в порядку ст. 40 КПК України УВБ в Черкаській області ДВБ НП України 24.05.2019 надано доручення на вручення повістки ОСОБА_7 про виклик останнього на 30.05.2019 для вручення повідомлення про підозру, допиту в якості підозрюваного та вручення клопотання про обрання запобіжного заходу. На виконання вказаного доручення оперативним працівником УВБ в Черкаській області ДВБ НП України 24.05.2019 здійснено зустріч з ОСОБА_7 , який самостійно ознайомився із змістом повістки, після чого відмовився її отримувати і повернув працівнику поліції, після чого у визначений день та час до прокуратури області не з'явився. На виконання доручення слідчого від 27.05.2019, наданого в порядку ст. 40 КПК України, оперативним працівником УВБ в Черкаській області ДВБ НП України проведено опитування сусідки ОСОБА_7 , яка повідомила, що за адресою АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_7 зі своєю матір'ю. В порядку ст. 40 КПК України УВБ в Черкаській області ДВБ НП України 30.05.2019 повторно надано доручення на вручення повістки ОСОБА_7 про виклик останнього на 05.06.2019, вручити яку не представилось можливим через відсутність останнього за місцем свого проживання. Крім того, слідчим 29.05.2019 з метою виклику ОСОБА_7 до прокуратури області з метою вручення повідомлення про підозру, допиту в якості підозрюваного та вручення клопотання про обрання запобіжного заходу за допомогою месенджера «Viber» надіслано фото повістки про виклик останнього на 05.06.2019. У визначений день та час до прокуратури області ОСОБА_7 також не з'явився. У ході розслідування встановлено, що ОСОБА_7 08.06.2019 має знаходитись на добовому чергуванні та перебувати за місцем несення служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_3 . При виїзді у вказаний день за місцем служби останнього виявлено, що ОСОБА_7 на чергування не вийшов, про причини не з'явлення на службі керівництво не повідомив. Відповідно до вимог ст. 40 КПК України 11.06.2019 УВБ в Черкаській області ДВБ НП України повторно надано доручення на вручення повістки ОСОБА_7 про виклик останнього на 13.06.2019. У ході виконання вказаного доручення отримано оперативну інформацію про перебування ОСОБА_7 в приміщенні Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за адресою м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104. Отримавши вказану інформацію слідчий, прокурор та оперативний працівник УВБ в Черкаській області ДВБ НП України виїхали за вказаною адресою, однак на час прибуття ОСОБА_7 вже покинув приміщення Черкаського ВП, сів в маршрутний автобус №9 та поїхав у напрямку центра міста. Після виходу ОСОБА_7 на зупинці «Центральний ринок» оперативний працівник поліції намагався здійснити спробу вручити ОСОБА_7 повістку про виклик на 13.06.2019, однак побачивши його та працівників прокуратури, ОСОБА_7 втік. Ураховуючи вимоги п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України про наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, 13.06.2019 щодо ОСОБА_7 складено повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України. Ураховуючи, що за вищевказаних обставин письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручити неможливо, у порядку ч. 1 ст. 278, ст. 135 КПК України письмове повідомлення про підозру направлено за місцем проживання ОСОБА_7 - АДРЕСА_2 та за місцем несення служби - АДРЕСА_3 . Таким чином органом досудового розслідування та прокурором вжито всі можливі заходи для виклику ОСОБА_7 та вручення йому письмового повідомлення про підозру.
Разом із тим, через поведінку самого ОСОБА_16 вручити письмове повідомлення про підозру йому особисто - неможливо, і тому відповідно ч. 2 ст. 42 КПК України з 13.06.2019 ОСОБА_7 є підозрюваним, тобто особою щодо якої складено повідомлення про підозру однак його не вручено внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, неможливістю вручення письмового повідомлення про підозру, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Допитати ОСОБА_7 в якості підозрюваного не представилось за можливе через вищевказані обставини.
Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_13 . 18.06.2019 ОСОБА_7 , в порядку ст.ст. 40, 110, 281 КПК України, оголошено в державний розшук.
Слідчий вважає, що виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків неможливо без застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: - підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду шляхом виїзду з міста Черкаси з метою уникнення покарання, так як він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який Законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з урахуванням того, що ОСОБА_7 вже намагався ухилитись від явки до слідчого, шляхом неотримання повістки про виклик від працівника Черкаського управління ДБВ НП України, який діяв за дорученням слідчого, однак зі змістом повістки ОСОБА_7 ознайомився, має закордонний паспорт, що дає йому можливість виїзду за кордон, а також те, що ОСОБА_7 на даний час проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що дає можливість останньому здійснити виїзд до зони проведення операції об'єднаних сил, що негативно відобразиться на строках досудового розслідування кримінального провадження; - незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , інших підозрюваних, експерта, у цьому ж кримінальному провадженні; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; - може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тому, зважаючи на перелічені вище ризики просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», в межах досудового розслідування строком 2 місяці.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.07.2019 року клопотання слідчого задоволено частково та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 22.00 год. до 07.00 год. наступної доби з покладенням обов'язків: прибувати за кожною вимогою до суду та органу розслідування; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватись від спілкування у будь-який спосіб, крім як під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017250000000121 із потерпілим ОСОБА_9 , свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а також іншими свідками про залучення яких у даному кримінальному провадженні буде повідомлено слідчим або прокурором.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просив скасувати ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.07.2019 р. через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі фактичним обставинам кримінального провадження та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід - тримання під вартою з утриманням у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», в межах досудового розслідування строком 2 місяці.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що слідчим у клопотанні у повній мірі дотримано вимоги ст. 184 КПК України, наведено ризики, передбачені ст. 177 КПК України та належно їх обґрунтовано, проте, судом не взято до уваги, що підозрюваним ОСОБА_7 вчинено тяжкий злочин, за яким Законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а також те, що останній ігнорував повістки про виклики до слідчого та до прокуратури Черкаської області не являвся.
При цьому, під час розгляду клопотання слідчого, прокурором зазначалося, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного в силу існування ряду ризиків.
Таким чином, вказує прокурор, слідчий суддя, ухвалюючи рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, які перешкодили суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просив скасувати ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 квітня 2017 року та ухвалити нову, якою обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, постановлена з суттєвими порушеннями норм чинного законодавства України, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, а також слідчий суддя не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Зазначає, що згідно з приписами ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Тому, в даному випадку сторона обвинувачення не мала права навіть ініціювати застосування запобіжного заходу. Вказує, що клопотання слідчого не містило в собі жодного з перелічених ризиків, що дають підстави застосувати запобіжний захід щодо підозрюваного. В ухвалі слідчого судді також не наведено відповідних ризиків та відсутнє посилання на докази, які зобов'язаний був надати слідчий для задоволення його клопотання. Обґрунтований виклад обставин для застосування будь-якого запобіжного заходу в клопотанні відсутній.
В судовому засіданні підозрюваний підтримав апеляційну скаргу захисника, просив її задовольнити та відхилити апеляційну скаргу прокурора.
Прокурор підтримав подану апеляційну скаргу та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Заслухавши доповідача, думки прокурора, підозрюваного, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що слідчий суддя місцевого суду вірно встановив обставини провадження, які мають значення для належного розгляду клопотання. Колегія суддів погоджується з позицією слідчого судді стосовно обґрунтованості висунутої ОСОБА_7 підозри, а також наявності окремих ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183, 194, 200 КПК України та п. «е» ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 року), міра запобіжного заходу у виді взяття під варту обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя указаних вище вимог закону дотримався. Висновок слідчого судді про обґрунтованість висунутої підозри відповідає матеріалам провадження. Зокрема, відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 194 КПК України, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення. Колегія суддів, оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_7 злочину, вбачає, що обґрунтованість підозри в контексті її розуміння ЄСПЛ, присутня.
Колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, вбачаючи, що запобіжний захід у виді домашнього арешту здатний належно сприяти добросовісній процесуальній поведінці підозрюваного, враховуючи, що підтверджених даних про порушення ним умов цього запобіжного заходу без поважних причин немає.
У своїй ухвалі слідчий суддя слушно врахував, що посилання сторони обвинувачення на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду є необґрунтованим, адже такий ризик не підтверджуються об'єктивними доказами і спростовуються особистими даними підозрюваного та його належною поведінкою під час досудового розслідування.
Судова колегія також погоджується з позицією слідчого судді щодо врахування даних про особу підозрюваного, зокрема, що він має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні матір-інваліда, яка потребує стороннього догляду, працевлаштований, має достатньо забезпечене матеріальне становище, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання і не має негативної репутації.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає й обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, вбачаючи, що домашній арешт з покладенням тих обов'язків, які визначив слідчий суддя, є необхідним і достатнім запобіжним заходом для підозрюваного.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає застосування до ОСОБА_7 саме такого запобіжного заходу як домашній арешт в певний період часу зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 181, 193, 194, 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2019 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці із забороною покидати місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 з 22.00 год. до 07.00 год. наступної доби, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :