Справа № 615/158/18 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/1168/19 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.185 КК України
24 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_7 на вирок Валківського районного суду Харківської області від 12 березня 2018 року стосовно ОСОБА_8 , -
Вироком Валківського районного суду Харківської області від 12 березня 2018 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Валки Харківської області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, неодруженого, що офіційно не працює, в силу ст.89 КК України судимостей не має, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч ч.1 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1700 грн.
Речові докази - металевий двотавр та 5 алюмінієвих бідонів, що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_7 - залишено в його розпорядженні.
Вказаним вироком встановлено, що 08.01.2018 року близько 15-00 год. ОСОБА_8 перебував у приміщенні господарської будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 з дозволу власника ОСОБА_7 , де допомагав останньому у догляді за худобою.
Побачивши металевий двотавр та 5 алюмінієвих бідонів, які знаходились на підлозі вказаного приміщення, у ОСОБА_8 виник умисел, направлений на їх викрадення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, користуючись тим, що господар домоволодіння ОСОБА_7 відсутній та що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_8 умисно, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, здійснив крадіжку 5 алюмінієвих бідонів об'ємом 40 л кожен та одного металевого двотавра, висотою 10 см, довжиною 4,45 м.
Після чого ОСОБА_8 з місця злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальних збитків на загальну суму 1746,93 грн.
Не погодившись з рішенням районного суду потерпілий ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить вирок районного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свою вимогу потерпілий вказує на те, що органом досудового розслідування та судом невірно встановлено розмір завданої йому шкоди від вчиненого ОСОБА_8 злочину. Судом першої інстанції не враховано, що повернуте йому викрадене майно на даний час непридатне для використання за своїм безпосереднім призначенням, адже після злочинних дій обвинуваченого вони перетворилися на металобрухт. Наявна в матеріалах кримінального провадження експертна оцінка бідонів та двотавра здійснювалась виходячи з вартості цих речей як металобрухту, а не за ринковою вартістю, що не було взято до уваги судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді; заперечення прокурора щодо обґрунтованості та законності оскаржуваного судового рішення; перевіривши матеріали кримінального провадження; оскаржуваний вирок суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи , які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє.
Перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_7 щодо невірного встановлення судом першої інстанції завданої від вчиненого ОСОБА_8 злочину , колегія суддів вважає, що ці апеляційні доводи потерпілого є суб'єктивними та безпідставними.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення за ч.1 ст.185 КК України, а саме у вчиненні ним крадіжки 5 алюмінієвих бідонів об'ємом 40 л кожен та одного металевого двотавра, висотою 10 см, довжиною 4,45 м, що належать потерпілому ОСОБА_7 .
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 681 від 12.01.2018 року, обвинувачений ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальні збитки на загальну суму 1746 грн. 93 коп.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження (т.1 арк.41-43), у судовому засіданні від 07.02.2018 року судом першої інстанції, враховуючи думку усіх учасників кримінального провадження, в тому числі і думку потерпілого ОСОБА_7 , було встановлено спрощений порядок дослідження доказів в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Згідно звукозапису цього судового засідання від 07.02.2018 року (т.1 арк.57), під час судового розгляду було допитано потерпілого ОСОБА_7 , який надав пояснення про те, що розмір завданих йому збитків є більшим, ніж той, що встановлений висновком судово-товарознавчої експертизи № 681 від 12.01.2018 року, але він не подавав до суду першої інстанції цивільний позов про стягнення з обвинуваченого завданої йому від злочину матеріальної чи моральної шкоди.
Крім того, потерпілий під час судового розгляду не надав обґрунтованих доказів на спростування висновку судово-товарознавчої експертизи № 681 від 12.01.2018 року та не заявляв будь-яких клопотань про необхідність призначення додаткової судово-товарознавчої експертизи для визначення розміру матеріальних збитків від вчиненого ОСОБА_8 злочину.
У наступне судове засідання від 12.03.2018 року потерпілий ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомлений про дату, місце та час судового розгляду, не з'явився, будь-яких заяв про відкладення судового засідання до суду не надав, у зв'язку з чим судом першої інстанції, з урахуванням думки прокурора та обвинуваченого, обґрунтовано було визнано за можливе провадити та закінчити судовий розгляд за відсутністю потерпілого (т.1 арк.44, 51-52).
За таких обставин, апеляційні доводи потерпілого про неправильне встановлення органом досудового розслідування та судом першої інстанції про спричинення ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_7 матеріальних збитків на загальну суму 1746,93 грн., на думку колегії суддів, - є суб'єктивними та безпідставними.
Колегія суддів також не погоджується з апеляційними доводами потерпілого про те, що судом першої інстанції були порушенні його процесуальні права, так як судом безпосередньо не роз'яснено йому право на пред'явлення цивільного позову про стягнення з обвинуваченого завданої шкоди, з наступних підстав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до початку судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 було вручено пам'ятку про права та обов'язки, що передбачені ст.ст.56, 57 КПК України (т.1 арк.15).
Пунктом 10 частини 1 статті 56 КПК України передбачено, що протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Матеріали судового провадження стосовно ОСОБА_8 не містять цивільного позову потерпілого про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_7 майнової та/або моральної шкоди.
Згідно журналу та звукозапису судового засідання від 07.02.2018 року, під час якого був присутній потерпілий ОСОБА_7 , судом з'ясовано у останнього, чи було вручено йому пам'ятку потерпілого та чи зрозумілі йому права та обов'язки, передбаченні чинним КПК України (т.1 арк.41-43, 57). Потерпілий не заявляв клопотань щодо необхідності додаткового роз'яснення судом його процесуальних прав та обов'язків.
Крім цього, у цьому судовому засіданні потерпілий вважав за можливе розпочати розгляд справи і не заявляв клопотань про відкладення судового розгляду у зв'язку з необхідністю до його початку пред'явити до обвинуваченого цивільний позов щодо стягнення з ОСОБА_8 майнової чи моральної шкоди, що завдані від вчиненого злочину.
З огляду на викладене, апеляційні доводи потерпілого ОСОБА_7 про те, що суд невірно встановив в оскаржуваному вироку розмір матеріальних збитків, спричинених обвинуваченим потерпілому ОСОБА_7 , а також щодо порушення судом процесуальних прав ОСОБА_7 , - є суб'єктивними та необґрунтованими, у зв'язку з чим подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного вироку, не вбачається. Тому судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки відповідає вимогам ст.ст.370, 374 КПК України.
Разом з цим, потерпілому ОСОБА_7 належить роз'яснити, що він не позбавлений процесуальних прав та можливості, з урахуванням наявності обвинувального вироку у цьому кримінальному провадженні, звернутися до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства із цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_8 на його користь майнової та/або моральної шкоди, що завдана йому внаслідок вчиненого стосовно нього злочину.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Валківського районного суду Харківської області від 12 березня 2018 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді -