1 листопада 2019 року
м. Харків
Справа № 638/16401/18
Провадження № 22-ц/818/3960/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Тичкової О.Ю.,
суддів - Котелевець А.В., Овсяннікової А.І.,
сторони справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
інші учасники справи:
треті особи - Десята Харківська державна нотаріальна контора, Територіальний центр надання соціальних послуг Шевченківського району м. Харкова,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова, постановлену 21 червня 2019 року у складі судді Омельченко К.О.,
5 листопада 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати недійсним складений ОСОБА_4 заповіт на користь ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Десятої Харківської державної нотаріальної контори реєстровий номер 3-1239 від 20 грудня 2017 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був забезпечений шляхом заборони державним нотаріусом Десятої Харківської державної нотаріальної контори вчиняти будь - які дії щодо оформлення спадкових прав на квартиру АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 Квартира), на ім'я ОСОБА_3 . Також накладений арешт на Квартиру до моменту винесення судового рішення по суті справи.
Ухвалою того ж суду від 22 травня 2019 року відкрите провадження у справі № 638/14877/18.
20.06.2019 ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 шляхом зобов'язання позивачів внести грошові кошти у розмірі 50000 грн на депозитний рахунок Дзержинського районного суду м. Харкова й заборони позивачам та іншим особам користуватись (в т.ч. проживати, знаходитись) у Квартирі до моменту винесення судового рішення по суті справи.
Заява обґрунтована тим, що на Квартиру накладений арешт на підставі ухвали суду від 26.10.2018 за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову. Вказана ухвала дозволила ОСОБА_1 вселитися у Квартиру, перешкоджаючи ОСОБА_3 у її використанні. За вказаним фактом було порушене кримінальне провадження, у якому ОСОБА_3 визнана потерпілою. До серпня 2018 року у відповідача був вільний доступ до Квартири, у якій відповідач прибирала, слідкувала за справністю всіх приладів. Після появи на роботі ОСОБА_3 позивачів у справі замки у Квартирі були змінені та потрапити до неї відповідач не змогла. У Квартирі знаходились грошові кошти відповідача на ремонт.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2019 року заява ОСОБА_3 була задоволена частково. Застосовано зустрічне забезпечення позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шляхом внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 50000 грн. Строк внесення коштів визначений судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.
Суд виходив з того, що оскільки на Кватиру накладений арешт, ОСОБА_1 у якості зустрічного забезпечення має внести на рахунок суду 50000 грн. При цьому вимоги про заборону ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншим особам користуватися (в тому числі проживати, знаходитись) Квартирою до моменту винесення судового рішення по суті справи, мають заявлятися в заяві про забезпечення позову.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися із апеляційною скаргою на ухвалу суду віл 21 червня 2019 року, у якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просять ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивачі посилаються на те, що ОСОБА_3 не є власником Квартири. Вона не довела можливості спричинення їй збитків забезпеченням позову, не вказала які саме ці можливі збитки. Оскільки відповідач не є власником Квартири, вона не може зазнати внаслідок забезпечення позову ні реальних збитків, ні упущеної вигоди.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали з цивільної справи № 638/16401/18, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як убачається із виділених матеріалів цивільної справи № 638/16401/18, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту № 3-1239 від 20.12.2017, складеного на ім'я останньої ОСОБА_4 (аркуші 3-8 виділених матеріалів).
Заявлений позов був забезпечений ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2018 року шляхом заборони державним нотаріусом Десятої Харківської державної нотаріальної контори вчиняти будь - які дії щодо оформлення спадкових прав на Квартиру, на ім'я ОСОБА_3 та накладення арешт на Квартиру до моменту винесення судового рішення по суті справи (аркуші 51-53 виділених матеріалів).
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків. Він має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути у результаті застосування судом забезпечувальних заходів.
Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Згідно із ч. 5 ст. 154 ЦПК України розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Звертаючись до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову у вигляді внесення на депозитний рахунок суду 50000 грн, ОСОБА_3 не зазначила які саме збитки вона зазнала чи може зазнати внаслідок накладення арешту на Квартиру та заборони державному нотаріусу проводити нотаріальні дії по оформленню спадщини за заповітом на Квартиру.
Заборона державним нотаріусам Десятої Харківської державної нотаріальної контори вчиняти будь - які дії щодо оформлення спадкових прав на Квартиру на ім'я ОСОБА_3 тільки унеможливлює оформлення останньою своїх спадкових прав, але не позбавляє ОСОБА_3 майнових прав на Квартиру, що виникли після відкриття спадщини.
За змістом ст. 1268 Цивільного кодексу України спадщина відкривається з моменту відкриття спадщини і тому спадкоємець не може бути позбавлений права користуватися спадковим майном.
Накладення арешту на Квартиру до моменту винесення судового рішення по суті справи не може бути підставою для вселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартирою та не надає їм права перешкоджати ОСОБА_3 у користуванні нею.
Згідно ст. 56 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Тобто, арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.
Таким чином, накладення арешту може перешкоди ОСОБА_3 користуватися Квартирою. Однак подаючи заяву про зустрічне забезпечення, ОСОБА_3 в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не довела з чого складається заявлена нею сума 50000 грн.
Посилання відповідача на протиправні дії позивачів щодо усунення її від користування Квартирою є підставою для подачі самостійного позову.
Тому колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про недоведеність завдання чи можливості завдання ОСОБА_3 збитків забезпеченням позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту.
Відповідно до п.п. 2,4 ч.1 ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга позивачів підлягає задоволенню, ухвала суду від 21.06.2019 - скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про зустрічне забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 червня 2019 року про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову скасувати.
Ухвалити нову постанову.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про вжиття заходу зустрічного забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Десята Харківська державна нотаріальна контора, Територіальний центр надання соціальних послуг Шевченківського району м. Харкова про визнання заповіту недійсним відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повний текст постанови складений 1 листопада 2019 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді А.В. Котелевець
А.І. Овсяннікова