29.10.2019 Справа №607/25266/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Мотиль Б.І.
перекладача Христюк Л.К.
представника позивача Гаврилюк З.Б.
відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) представника відповідача Кметика В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області до громадянина республіки Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про примусове видворення іноземця за межі України ,-
Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області звернулося в суд із адміністративним позовом до громадянина республіки Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), в якому просить суд примусово видворити його за межі території України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на те, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їхав на територію України 08.05.2019 р. через КПП ,,Бориспіль" по паспортному документу серії НОМЕР_1 , виданим 29.12.2012 р. терміном дії до 28.12.2022 р., з приватною метою. На підставі інформації, яка міститься у паспортному документі відповідача встановлено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після в'їзду в Україну її територію не покидав. Дана інформація підтверджується відомостями із міжвідомчої системи ,,ДМС-АРКАН" та особистими поясненнямиОСОБА_1 .Отже, на час виявлення відповідача посадовими особами Тернопільського МВ УДМС у Тернопільській області, а саме, 16.08.2019 року, дана особа перебувала в Україні понад дозволений термін, тобто більше 90 днів протягом 180 днів. Відповідач після закінчення дозволеного строку перебування на території України із заявою щодо продовження строку перебування на території України до територіальних органів та підрозділів ДМС України не звертався, продовжував знаходитись на території України без законних на те підстав, жодних заходів щодо виїзду за межі України не вживав, порушуючи вимоги законодавства, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства. 16.08.2019 року, за порушення правил перебування іноземців в Україні громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн., який сплачено в повному обсязі. 16.08.2019 року Тернопільським МВ УДМС у Тернопільській області прийнято рішення № 140 про примусове повернення до країни походження або третьої країнигромадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким останнього зобов'язано покинути територію України до 13.09.2019 року. Дане рішення було йому оголошено, один із примірників рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 особисто вручено відповідачу, йому роз'яснено його права та обов'язки, зобов'язано не пізніше 13.09.2019 р. самостійно залишити територію України, а також попереджено про наслідки невиконання рішення № 140 про примусове повернення від 16.08.2019 р., що підтверджується його підписом. Повідомленням від 16.08.2019 р. за № 6110.2-3249/6110.02-19 Тернопільським МВ УДМС у Тернопільській області повідомлено Прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Марцуна М.І. про прийняття рішення № 140 від 16.08.2019 року про примусове повернення. Дане рішення відповідачем не оскаржувалось. Однак, громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вищевказаного рішення № 140 про примусове повернення від 16.08.2019 р. не виконав.Враховуючи те, що відповідач протягом тривалого часу порушує правила перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, не має постійного місця проживання, близьких родичів, належного фінансового забезпечення, не навчається, не працює та не має законних джерел доходу, вважають, що в даному випадку наявні всі підстави для примусового видворення громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просить з мотивів, викладених у позовній заяві, їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) в судовому засіданні зазначив, що прибув на територію України у травні 2019 року з приватною метою. Однак, у зв'язку із відсутністю у нього коштів, не зміг своєчасно виїхати з території України. Погодився покинути територію України.
Представник відповідача Кметик В . С . в судовому засіданні підтримав думку ОСОБА_1 про добровільне залишення ним території України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив
Громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їхав на територію України 08.05.2019 р. через КПП ,,Бориспіль" по паспортному документу серії НОМЕР_1 , виданому 29.12.2012 р. терміном дії до 28.12.2022 р., з приватною метою.
Після в'їзду в Україну ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) територію України не покидав, що підтверджується відмітками в його паспортному документі та інформацією міжвідомчої системи ,,ДМС-АРКАН" та чого не заперечує і сам відповідач.
Згідно ч. 16 ст. 4 Закону України ,,Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Частина 3 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Підпунктом 2 пункту 2 ,,Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 15.02.2012 № 150, зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Узбекистан про умови взаємних поїздок громадян, затвердженою постановою Кабінету Міністрів № 11 від 10.01.2002, дозволено безвізові поїздки громадян Республіки Узбекистан та громадян України. Відповідно до ст. 1 Угоди: «…Громадяни держави однієї Сторони можуть в'їжджати, виїжджати, прямувати транзитом та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і прописки (реєстрації), що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди..». Одним з документів для в'їзду та виїзду за кордон для громадян Республіки Узбекистан є паспорт громадянина Республіки Узбекистан.
Згідно ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
Відповідно до відміток про перетин державного кордону в паспортному документі громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що на час виявлення посадовими особами Тернопільського МВ УДМС у Тернопільській області, а саме 16.08.2019 року, дана особа перебуває в Україні понад дозволений термін, тобто більше 90 днів протягом 180 днів.
Відповідач після закінчення дозволеного строку перебування на території України із заявою щодо продовження строку перебування на території України до територіальних органів та підрозділів ДМС України не звертався, продовжував знаходитись на території України без законних на те підстав, жодних заходів щодо виїзду за межі України не вживав, порушуючи вимоги законодавства, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
23.10.2019 року посадовими особами УДМС у Тернопільській області виявлено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після закінчення дозволеного строку перебування не виїхав за межі України.
За порушення правил перебування іноземців в Україні громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн.
Частиною першою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
16.08.2019 року Тернопільським МВ УДМС у Тернопільській області прийнято рішення №140 про примусове повернення до країни походження або третьої країнигромадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким останнього зобов'язано покинути територію України до 13.09.2019 року.
Дане рішення було оголошено та особисто вручено відповідачу, йому роз'яснено його права та обов'язки, зобов'язано не пізніше 13.09.2019 р. самостійно залишити територію України, а також попереджено про наслідки невиконання рішення № 140 про примусове повернення від 16.08.2019 року, що підтверджується його підписом.
Рішення Тернопільського МВ УДМС у Тернопільській області №140 від 16.08.2019 року про примусове повернення, відповідачем не оскаржувалось.
Громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вищевказаного рішення № 140 про примусове повернення від 16.08.2019 у встановлений строк не виконав.
Згідно ч.5 та ч.6 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передбачено, що іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.
Згідно п.14 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця і особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» роз'яснює, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:
-прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення;
-ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Встановлені судом обставини, а саме те, що відповідач не має близьких родичів, належного фінансового забезпечення, не навчається, не працює та не має законних джерел доходу, не вживає будь-яких заходів щодо легалізації перебування в Україні, свідчать про те, що останній порушив вимоги п.15 ст. 4, ст. 9, ст. 26 згаданого вище Закону і відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 цього ж Закону підлягає примусовому видворенню, оскільки відповідач ухиляється від добровільного залишення території України, а тому є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що буде ухилятися і в майбутньому від самостійного та добровільного залишення території України.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи, або з власної ініціативи, може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні,звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Зважаючи на те, що відповідачем порушуються правила перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, небажання останнього залишати територію України та повертатися до країни громадянської належності, з метою забезпечення виконання судового рішення, суд вважає за можливе звернути судове рішення до негайного виконання.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 241-246, 272, 288, 371 КАС України, суд, -
Позов Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області до громадянина республіки Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про примусове видворення іноземця за межі України - задовольнити.
Примусово видворити громадянина Республіки Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України.
В порядку п.3 ч.2 ст.371 КАС України допустити негайне виконання рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан