П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/3704/19
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовом до управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просило суд:
- визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум Вікторії Сергіївни ВП № 59087185 від 13.05.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692 грн. та ВП № 59087185 від 06.06.2019 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 13.05.2019 року винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № 59087185 за виконавчим листом № 420/6166/18, виданим 15.04.2019 року, та про стягнення виконавчого збору у розмірі 16 692 грн.
Листом від 29.05.2019 року позивач повідомив відповідача, що на виконання рішення суду від 18.02.2019 року, яке набрало законної сили 21.03.2019 року, Головним управлінням ОСОБА_1 21.03.2019 року було проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року з урахуванням розміру 80% відповідних сум грошового забезпечення. Внаслідок проведеного згідно з рішенням суду перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року становить 5 645,65 грн. Також, за період з 01.01.2018 року по 31.03.2019 виникла доплата у розмірі 6 286,50 грн.
Враховуючи, що 28.08.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду»(далі - Постанова №649) виплата розрахованої доплати у розмірі 6286.50 грн. проводиться у такому порядку:
- доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 21.03.2019 року по 31.03.2019 року в сумі 202,79 грн. зарахована на поточний рахунок ОСОБА_1 04.04.2019 року;
- залишок доплати пенсії за період з 01.01.2018 року по 20.03.2019 року в сумі 6083,71 грн. буде виплачено згідно з Порядком затвердженим Постановою №649 та розробленому відповідно до постанови Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1.
В подальшому на адресу Головного управління надійшла постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 59087185 від 06.06.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання у повному обсязі вимог виконавчого листа № 420/6166/18, якою зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.
Позивач вважає, що рішення ним виконано у повному обсязі, а тому постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум Вікторії Сергіївни ВП № 59087185 від 13.05.2019 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 16 692 грн. та ВП № 59087185 від 06.06.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. належать до скасування.
18.07.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 13.05.2019 року перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 420/6166/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом 18.04.2019 року про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103), виходячи з розрахунку 80% від розміру грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
13.05.2019 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ГУ ПФУ.
03.06.2019 року до відповідача надійшов лист ГУ ПФУ в Одеській області про часткове виконання рішення суду, проведений перерахунок. Так, розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року становить 5 645,65 грн. Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 21.03.2019 року по 31.03.2019 року в сумі 202,79 грн. зарахована на його поточний рахунок. Доплата пенсії за період з 01.01.2018 року по 20.03.2019 року в сумі 6083,71 грн. буде виплачена згідно з Порядком затвердженим Постановою №649 та розробленому відповідно до постанови Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року № 20-1.
З наведених підстав відповідач вважає, що рішення суду боржником не виконано у повному обсязі, оскільки сума заборгованість була нарахована, проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не вчинено жодних дій на виконання Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.
Таким чином відповідач вважає, що рішення виконано частково (не в повній мірі) та боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду у повному обсязі, а тому оскаржувані постанови є правомірними.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року в задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65091, м. Одеса,вул. Розумовська, 37 код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум Вікторії Сергіївни ВП № 59087185 від 13.05.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16 692 грн. та ВП № 59087185 від 06.06.2019 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн. - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та прийняття нового про задоволення адміністративного позову. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а висновки суду прямо суперечать обставинам справи.
Згідно до вимог ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року по справі №420/6166/18, яке набрало законної сили 11.04.2019 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеський обласний військовий комісаріат. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2018 року при проведенні перерахунку пенсії (на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103) основного розміру пенсії за вислугу років з 80% до 70% від розміру грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській провести з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103), виходячи з розрахунку 80% від розміру грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 13.05.2019 року перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 420/6166/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом 18.04.2019 року про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103), виходячи з розрахунку 80% від розміру грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 13.05.2019 року винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № 59087185 за виконавчим листом № 420/6166/18, виданим 18.04.2019 року, та про стягнення виконавчого збору у розмірі 16 692 грн.
29.05.2019 року ГУ ПФУ в Одеській області направило відповідачу лист в якому зазначило, що на виконання рішення суду від 18.02.2019 року, Головним управлінням ОСОБА_1 21.03.2019 року було проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року з урахуванням розміру 80% відповідних сум грошового забезпечення. Внаслідок проведеного згідно з рішенням суду перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року становить 5645,65 грн. Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 21.03.2019 року по 31.03.2019 року в сумі 202,79 грн. зарахована на поточний рахунок ОСОБА_1 04.04.2019 року. Доплата пенсії за період з 01.01.2018 року по 20.03.2019 року в сумі 6083,71 грн. буде виплачена згідно з Порядком затвердженим Постановою №649 та розробленому відповідно до постанови Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року № 20-1.
Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 59087185 від 06.06.2019 року накладено штраф на ГУ ПФУ в Одеській області у розмірі 5 100 грн. за невиконання у повному обсязі вимог виконавчого листа № 420/6166/18, якою зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно ч.5ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
В той же час, на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з п. 8 Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802 (далі Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на вищезазначені норми законодавства суд апеляційної інстанції зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.
Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Отже, оскільки судом першої інстанції було встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена на підставі виконавчого листа № 420/6166/18, згідно якого зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити різницю у недотриманій пенсії ОСОБА_1 , а не тільки нарахувати та виплатити частково, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність вищевказаної постанови.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що судове рішення у адміністративній справі №420/6166/18 було виконано добровільно у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, оскільки доказів виплати повної суми недоотриманої пенсії до винесення постанови державним виконавцем 13 травня 2019 року про відкриття виконавчого провадження позивачем не надано, тобто рішення суду виконано не в повному обсязі.
Виконавчий лист у справі №420/6166/18 виданий на виконання рішення зобов'язального характеру. Такий виконавчий лист передбачає одноразовий характер виконання шляхом прийняття, реєстрації розрахункового листа та подачі органам Державного казначейства відповідних платіжних документів, а не стягнення періодичних платежів.
Враховуючи, що у встановлений законом строк для добровільного виконання рішення, підтвердження повного його виконання позивачем не надано, державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та стягнуто виконавчий збір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №751/1387/17 від 24 січня 2019 року.
Частиною 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ прямо передбачено обов'язок боржника сплати виконавчого збору при примусовому виконанні рішення немайнового характеру.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.03.2018 року у справі №750/7624/17.
Згідно із ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Таким чином, постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частиною 1 ст.75 Закону України № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Колегія суддів звертає увагу, що за своєю природою штраф - це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому, штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проведено індивідуальний перерахунок пенсії за період з 01.01.2018 р., що підтверджується перерахунком пенсії від 21.03.2019 року та відповідним розрахунком на доплату пенсії.
Втім, вказані доводи позивача щодо виконання управлінням ПФУ судового рішення не підтверджуються жодним належним доказом, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, вимоги виконавчого листа № 420/6166/18 виданого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду, в добровільному порядку та належним чином боржником не виконано.
Отже, станом на дату винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.
З огляду на це колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що здійснення перерахунку пенсії не свідчить про її виплату.
Крім цього, матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів апелянта про часткову доплату пенсії за період з 21.03.2019 року по 31.03.2019 року в сумі 202,79 грн.
Апелянт в апеляційній скарзі вказує, що виплата за період з 01.01.2018 року по 20.03.2019 року в сумі 6083,71 грн. буде проведена у відповідності до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабміну України від 22 серпня 2018 року № 649.
Відповідно до п. 2 Порядку № 649 боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення.
Згідно з п. 5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Пункт 6 Порядку № 649 встановлює, що перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).
Відповідно до п. 8 Порядку № 649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п'ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.
У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.
З наведених норм права вбачається, що ГУ ПФУ в Одеській області мало провести розрахунок суми виплати відповідно до рішення суду, направити відповідний пакет документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія після перевірки обґрунтованості розрахованої суми прийняла б одне з можливих рішень.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять підтвердження направлення відповідачем відповідних документів до ПФУ для забезпечення фінансування виплат Зотову В.В.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянтом реєстр судових рішень за 2019 рік до ПФУ не направлявся, оскільки відсутній відповідний запит Пенсійного фонду України. Вказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про недоведеність обставин виконання відповідачем рішення в частині здійснення доплати за період з 01.01.2018 року по 20.03.2019 року в сумі 6083,71 грн., яка мала б бути проведена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Посилання апелянта на відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичну відсутність коштів, як поважну причину невиконання рішення суду, також не знайшли свого підтвердження.
За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судом обставин справи, судова колегія вважає, що дії державного виконавця на час винесення постанови про накладення штрафу відповідали вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та були здійснені у межах наданих йому повноважень.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.