ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 листопада 2019 року м. Київ № 826/10782/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі
головуючої судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
провизнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в місті Києві про відмову в перерахунку державної пенсії №2476-/02/П-2188 від 28.06.2018;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві провести з 01.10.2017 перерахунок, виплату та нарахування ОСОБА_1 державно пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що як особа, яка є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії, який брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в статусі військовослужбовця, є інвалідом другої групи має право на перерахування пенсії по інвалідності, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач у письмовому відзиві, що надійшов до суду, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, стверджував про відсутність підстав для перерахунку позивачу розміру його пенсії.
За результатами розгляду справи по суті рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві відмовлено повністю.
Під час розгляду справи судом були встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , виданим Київською міською державною адміністрацією 26.11.2003.
Згідно з довідкою МВС України від 11.12.2003 №10/9-84дов. Панчук В.Ф., працюючи в 7-му управлінні МВС УРСР в званні старшого лейтенанта міліції, брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В зоні відчуження знаходився з 15.09.1986 по 21.09.1986. Тобто, в указаний період на військовій службі, в тому числі на строковій військовій службі, не перебував.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 11.06.2007 серії №КБ-1 №016818 ОСОБА_1 з 04.06.2007 безстроково призначено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як пенсіонер позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір пенсійної виплати станом на 01.06.2018 складає 3 702,60 грн, де:
- 2 491,69 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку (70%);
- 580,80 грн - підвищення інваліду ІІ групи;
- 379,60 грн - додаткова пенсія інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- 50,00 грн - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інваліду війни;
- 200,00 грн - державна адресна допомога.
Вважаючи, що з 01.10.2017 йому неправильно визначено розмір виплачуваної пенсії, позивач 05.06.2018 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 28.06.2018 №2476-/02/П-2188 ГУ ПФУ в м. Києві позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку його пенсії із застосування п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Не погоджуючись із такою відповіддю, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи позивачу у задоволені позову суд виходив з того, що скільки на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу, то суд дійшов висновку про те, що він не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження дійсної строкової служби, у зв'язку з чим положення частини третьої статті 59 вищевказаного Закону на нього не поширюються.
14.05.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Дана заява обґрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25.04.2019 по справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастроф» від 28.02.1991 за №796-XII зі змінами.
У судовому засіданні позивач свою заяву підтримав і просив її задовольнити з підстав, наведених у ній.
Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, заяв / клопотань до суду не направляв, що стало підставою для оголошення у справі перерви.
На підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд, при вирішенні підстав щодо наявності підстав для її задоволення, враховує наступне.
Згідно з вказаним рішенням Конституційного Суду України словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 за №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Статтею 152 Конституції України передбачено: закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Крім того, відповідно статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Як слідує з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25.04.2019 по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII визнане неконституційним та втратило чинність 25.04.2019, як встановлено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), що також прямо встановлено даним рішенням.
Отже, наявність рішення Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25.04.2019 по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводять факту допущення судом помилки при розв'язанні спору.
Виходячи з наведеного, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення Окружним адміністративним судом міста Києва 29.01.2019 положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню. Рішення Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25.04.2019 по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, яке не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
Продовження існування стану порушення прав, свобод чи інтересів позивача й після ухвалення Конституційним Судом України Рішення №1-р(II)/2019 від 25.04.2019 по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом задля їх захисту, однак такі обставини в жодному разі не можуть слугувати підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами, оскільки спірні правовідносини в такий період часу не були предметом судового розгляду (постанова Верховного Суду від 25.07.2019 по справі № 804/3790/17).
При цьому, частиною першою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною п'ятою статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
Частиною шостою статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Згідно з частиною четвертою статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Із тексту імперативних приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.
У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, оскільки обставини прийняття Конституційним Судом України Рішення № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) не можуть бути підставою для перегляду рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 за виключними обставинами.
Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №820/2462/17, а також в ухвалах від 29.07.2019 у справі №818/1691/18, від 08.08.2019 у справі №811/1286/18, від 08.08.2019 у справі №811/1285/18, від 14.08.2019 у справі №818/1807/18, від 02.09.2019 у справі №1240/2356/18 та ін.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків Верховного Суду як найвищого суду, який забезпечує сталість та єдність судової практики, щодо застосування викладених норм права у подібних правовідносинах палата, об'єднана палата або Велика Палата Верховного Суду не відступала, а тому підстави для їх неврахування відсутні.
Згідно з частиною першою статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для його розподілу.
Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295, 361-369 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не належать.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя Н.А. Добрівська