30 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 280/3200/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участю представника позивача - Слєсаря О .В., представників відповідача - Маменко К.С . та Рихлова Є.І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу
громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_4 в особі адвоката Слєсаря Олексія Вікторовича
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2019 року в адміністративній справі №280/3200/19 (головуючий суддя у 1 інстанції Татаринова Д.В.)
за позовом Громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_5
до Головного спеціаліста Олександрівського РВ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області Рихлова Євгена Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6
про визнання протиправним та скасування рішення,-
Громадянин Республіки Гамбія ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Головного спеціаліста Олександрівського РВ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області Рихлова Євгена Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 , в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення головного спеціаліста Олександрівського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області Рихлова Євгена Ігоровича від 07 грудня 2016 року про заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_4 у зв'язку з примусовим видворенням за межі України.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2019 року у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Позовну заяву громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_5 в особі адвоката Слєсаря Олексія Вікторовича залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, громадянин Республіки Гамбія ОСОБА_5 в особі адвоката Слєсаря Олексія Вікторовича подав апеляційну скаргу, згідно з якою просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду, оскільки позивачем не було пропущено строк на звернення до суду. Так, позивач не був ознайомлений з оскаржуваним рішенням та наявний в цьому рішенні підпис позивача заперечується громадянином Республіки Гамбія ОСОБА_4.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволені апеляційної скарги, оскільки позивачем пропущено строк звернення з адміністративним судом та не надано доказів поважності причин пропуску строку.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволені апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Предметом цього позову є правомірність рішення головного спеціаліста Олександрівського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області Рихлова Євгена Ігоровича від 07 грудня 2016 року про заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_4 у зв'язку з примусовим видворенням за межі України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, установлений КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Залишаючи без розгляду позовну заяву громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач був обізнаний про оскаржуване рішення 07 грудня 2016 року - з дати його отримання, що підтвердив відповідач, який був допитаний судом в якості свідка та який зазначив, що особисто був присутній при отриманні ОСОБА_4 рішення від 07 грудня 20196 року та бачив проставлення позивачем підпису на рішенні.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх передчасними, з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів справи, позивач заперечує, що останнім будо отримано спірне рішення та підпис, який міститься в цьому рішенні, зроблений не позивачем.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надав перевагу доводам відповідача про отримання позивачем спірного рішення, в той час як в протоколі про адміністративне затримання ОСОБА_4 від 07.12.2016 року зазначено двох понятих, які не були викликані судом першої інстанції для допиту у якості свідків, а допитано відповідача, який заінтересований у залишені в силі оскаржуваного рішення. При цьому, в вказаному протоколі наявні чотири різні підписи позивача, що ставить під сумнів в їх достовірності.
Інших доказів, що позивач дійсно отримав спірне рішення, матеріали справи не містять.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Положеннями ч.5 ст.5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
В рішенні у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, колегія суддів приходить до висновку, що залишення без розгляду позовної заяви унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про залишення без розгляду позовної заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 320, 321, 325 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_4 в особі адвоката Слєсаря Олексія Вікторовича - задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2019 року в адміністративній справі №280/3200/19 - скасувати та справу направити для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 30.10.2019 року, в повному обсязі постанова складена 04.11.2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Н.І. Малиш
суддя В.А. Шальєва