ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 листопада 2019 року № 826/13661/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до третя особаУповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "АВАНТ-БАНК" Ларченко Ірина Миколаївна Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Авант-банк" Кічук Олег Іванович Фонд гарантування вкладів фізичних осіб Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк"
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Авант-Банк» Кічук Олега Івановича (далі по тексту - відповідачі), треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк», в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене повідомленням №887/7 від 25 лютого 2016 року уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни щодо віднесення до нікчемних правочинів договору банківського рахунку фізичної особи №Д-Ф/16/1019-01250, укладеного 26 січня 2016 року, а також операції щодо перерахування коштів з рахунку фізичної особи на рахунок у Публічному акціонерному товаристві «Авант-Банк» (код банку 380708), відкритого на підставі договору банківського рахунку фізичної особи №Д - Ф/16/1019-01250, укладеного 26 січня 2016 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Авант-Банк», яка була проведена 29 січня 2016 року на суму 8000,00 доларів США;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Кічука Олега Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Авант-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які були розміщені на рахунку № НОМЕР_3 в іноземній валюті - 8000,00 доларів США, який був відкритий на підставі договору банківського рахунку фізичної особи №Д - Ф/16/1019-01250, укладеного 26 січня 2016 року між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «Авант-Банк».
Мотивуючи заявлені позовні вимоги представник позивача зазначив, що у розумінні статей 2, пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач та ОСОБА_3 не є та не були кредиторами Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» за спірними правочинами, а отже вони не могли бути визнані нікчемними, а в одному із спірних правочинів банк не є стороною правочину, а значить відсутній спеціальний суб'єктний склад, який міг би надати підстав для визнання правочинів нікчемними.
Крім того, представник позивача стверджував, що умови спірних правочинів не передбачають здійснення Публічним акціонерним товариством «Авант-Банк» платежу або передачу іншого майна кредитору. На думку представника позивача, визнання нікчемною операції по перерахуванню коштів з рахунку ОСОБА_3 на рахунок позивача, то перерахування коштів у іноземній валюті позивачу від іншої особи, ОСОБА_3 є правомірним способом поповнення депозитного рахунку позивача, адже це кошти, що надійшли до неї як вкладника.
Тобто, спірні правочини не мають ознак нікчемності, встановлених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого повідомленням №887/7 від 25 лютого 2016 року уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни щодо віднесення до нікчемних правочинів договору банківського рахунку фізичної особи №Д-Ф/16/1019-01250, укладеного 26 січня 2016 року, а також операції щодо перерахування коштів з рахунку фізичної особи на рахунок у Публічному акціонерному товаристві «Авант-Банк» (код банку 380708), відкритого на підставі договору банківського рахунку фізичної особи №Д - Ф/16/1019-01250, укладеного 26 січня 2016 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Авант-Банк», яка була проведена 29 січня 2016 року на суму 8000,00 доларів США.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідачів зазначив, що через невідповідність внесення вкладу порядку та умовам передбаченого договором банківського вкладу (депозиту) №Д-Ф/16/1019-01250 від 26 січня 2016 року за рішенням уповноваженої особи Фонду виявлена операція є нікчемною. Крім того, в момент укладення договору банківського вкладу (депозиту) та вчинення банківської операції з перерахування коштів на депозитний рахунок позивача, для банку діяли обмеження, передбачені постановою Національного Банку України №878/БТ від 10 грудня 2015 року про віднесення його до категорії проблемних та запровадження щодо нього особливого режиму контролю за діяльністю, яка забороняла укладати договори, внаслідок яких відбувалось збільшення витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
На думку представника відповідачів, уповноважена особа Фонду прийняла обґрунтоване рішення про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №Д-Ф/16/1019-01250 та нікчемність банківської операції з переказу коштів в розмірі 8 000,00 доларів США на депозитний рахунок позивача № НОМЕР_3 з подальшим їх поверненням на рахунок № НОМЕР_4 попереднього власника - ОСОБА_3 .
У письмових поясненнях на адміністративний позов представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує Загальний реєстр виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою. Також, на думку представника третьої особи, уповноваженою особою не було вчинено жодних протиправних дій по відношенню до позивача, навпаки уповноваженою особою вчинялись дії на виконання обов'язку щодо перевірки правочинів, за наслідками якої позивачу було направлено повідомлення про нікчемність правочину, укладеного за участю позивача.
На переконання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 перерахувала суму коштів в межах, які можуть бути відшкодовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак метою є дроблення коштів ОСОБА_3 та дії з набуття гарантії з боку Фонду кредитором ОСОБА_3 на такі кошти, наслідком чого є надання переваг ОСОБА_3 перед іншими кредиторами.
Представник позивача у відповіді на письмові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зазначила, що договір вкладу прямо не забороняє поповнювати депозитний рахунок позивача за рахунок коштів інших осіб, а відтак трактування вказаного пункту договору відповідачем такими, що нібито забороняють третім особам внесення грошових коштів на вкладний рахунок, відкритий за цим договором, не відповідає дійсності. Також, договір банківського вкладу не передбачає правових наслідків та порядку дій сторін, у тому числі банку, які настають у випадку поповнення банківського вкладу позивача іншою особою, відтак до даних відносин застосовується принцип диспозитивності.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
26 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Авант-Банк» (Банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) №Д-Ф/16/1019-01250, умовами якого визначено, що банк приймає від вкладника грошові кошти на строковий вкладний (депозитний) рахунок на наступних умовах: строк депозиту 7 днів; валюта депозиту - 840 (долар США); сума вкладу - 8000,00 доларів США; процентна ставка - 7 % річних; порядок сплати процентів - щомісячно - в перший робочий день після закінчення кожного повного місяця, відлік якого починається з дня надходження вкладу на депозитний рахунок.
Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, вкладник передає, а банк приймає для зберігання грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок вкладника № НОМЕР_3 у Публічному акціонерному товаристві «Авант-Банк» (код банку - 380708) в розмірі, зазначеному у пункті 1.3 цього договору та зафіксованому в документів, який видається банком вкладнику на підтвердження внесення останнім коштів на строк з 26 січня 2016 року до 02 лютого 2016 року.
Кошти на вклад можуть бути внесені вкладником готівковим шляхом або шляхом безготівкового перерахування з власних поточних та/або з власних вкладних (депозитних) рахунків. Готівкові кошти зараховуються на рахунок за наявності підтвердження джерел їх походження у випадку, якщо вкладник є фізичною особою нерезидентом.
Відповідно до пункту 2.3 договору вкладник має право передати грошові кошти на рахунок, зазначений у пункті 2.1 цього договору протягом 3 робочих днів з моменту підписання цього договору. У разі неповного внесення/перерахування вкладником на рахунок суми вкладу, вказаної в пункті 1.3 цього договору, банк має право відмовитись від виконання умов даного договору та зупинити нарахування відсотків.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 29 січня 2016 року № 44 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 29 січня 2016 року № 96 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Авант-Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням у ПАТ «Авант-Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію на один місяць з 29 січня 2016 року до 28 лютого 2016 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Авант-Банк» Ларченко Ірині Миколаївні .
Відповідно до постанови Правління НБУ від 25 лютого 2016 року № 109 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» виконавчою дирекцією прийнято рішення від 26 лютого 2016 року № 262 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк-Авант» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно із вказаним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Авант-Банк» з 26 лютого 2016 року до 25 лютого 2018 року включно.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2065 від 22 травня 2017 року про зміну Уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «Авант-Банк». Повноваження ліквідатора ПАТ «Авант-Банк» визначені Законом, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних із реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень у частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Кічука О.І. з 25 травня 2017 року.
На виконання своїх обов'язків, встановлених частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноваженою особою було створено Комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями.
За результатами перевірки виявлено ознаки нікчемності у ряді операцій між позивачем та іншими фізичними особами - клієнтами банку.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що 02 липня 2018 року уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Кічуку О.І. надіслано адвокатський запит в інтересах позивача, у якому просили надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують таку інформацію з наступних питань:
- чи внесено депозитний рахунок ОСОБА_1 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Авант-Банк» за договором банківського депозиту (вкладу) №Д-Ф/16/1019-01250 від 26 січня 2016 року до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб?;
- чи включено ОСОБА_1 до реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк», які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб?
- якщо ОСОБА_1 не внесений до вказаних переліку та реєстру, прошу зазначити, з яких правових підстав, адже 29 січня 2016 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 зараховано суму коштів у розмірі 8000 доларів США.
У відповідь на вказаний запит листом від 11 липня 2018 року №418 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 внесено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, розмір відшкодування становить 7,05 грн. Також повідомлено, що відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» операцію по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок НОМЕР_3 (840), проведену 29 січня 2019 року на суму 8 000,00 доларів США та договір банківського вкладу №Д-Ф/16/1019-01250 від 26 січня 2016 року було визнано нікчемними, а кошти повернено на рахунок відправника.
У додаток до вказаного листа відповідачем надано копію повідомлення про нікчемність від 25 лютого 2016 року №887/7, зі змісту якого вбачається, що уповноважена особа Фонду повідомила позивача про нікчемність (правочинів) операцій по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок № НОМЕР_3 , проведеної 29 січня 2016 року на суму 8 000,00 доларів США та нікчемність договору банківського вкладу №Д-Ф/16/1019-01250 від 26 січня 2016 року згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З виписки по особовим рахункам від 26 січня 2016 року по 11 липня 2018 року вбачається, що 24 лютого 2016 року уповноваженою особою здійснено повернення коштів на рахунок ОСОБА_1 внаслідок застосування нікчемності згідно наказу №57 від 23 лютого 2016 року за операцією №776330 від 29 січня 2016 року.
Незгода позивача із невключенням його до переліку вкладників зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон №4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Отже, Закон №4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Судом встановлено, що на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 29 січня 2016 року № 44 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» до категорії неплатоспроможних» на поточний рахунок позивача № НОМЕР_3 кошти у розмірі 8000,00 доларів США (еквівалент 201 214,15 грн.) були перераховані від іншої фізичної особи з її поточного рахунку.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Більше того з матеріалів справи вбачається, що у повідомленні про нікчемність правочину від 25 лютого 2016 року №887/7 Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Авант-Банк», як на підставу нікчемності правочинів (операцій) по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок № НОМЕР_3 від 29 січня 2016 року на суму 8000,00 доларів США, посилається на пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Так, відповідно до наведеної правової норми правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Авант-Банк», та транзакцій, здійснених за цим договором, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.
Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом», який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Тоді, як застосовуючи частину третю статті 38 Закону №4452-VI, Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Крім того, суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського рахунку та здійснення транзакції ПАТ «Авант-Банк» щодо зарахування суми коштів на поточний рахунок, позивач отримала перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Як наслідок, варто зауважити, що положення статті 228 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійснення власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону № 4452-VI.
Одночасно, суд наголошує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Таким чином, суд вважає, що відповідачами не доведено наявності правових підстав вважати правочин (операцію) по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок № НОМЕР_3 від 29 січня 2016 року на суму 8000,00 доларів США нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даного правочину, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI, для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду, як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.
Стосовно доводів відповідача про те, що спірний договір банківського вкладу, транзакція за цим договором мають ознаки нікчемності у зв'язку з тим, що були укладені (вчинені) під час дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 10 грудня 2015 року №878/БТ «Про віднесення ПАТ «Авант-Банк» до категорії проблемних», суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
Разом з тим, договір банківського вкладу №Д-Ф/16/1019-01250 укладений 26 січня 2016 року, а транзакція щодо зарахування коштів на рахунок позивача, відкритий відповідно до цього договору здійснена 29 січня 2016 року. Рішення Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Авант-Банк» до категорії неплатоспроможних» прийнято 29 січня 2016 року.
Відтак, на дату укладення договору банківського вкладу, позивач не міг знати про те, що у ПАТ «Авант-Банк» запроваджено обмеження щодо окремих операцій, а рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних було прийнято цього ж дня, тобто тимчасова адміністрація запроваджена з 30 січня 2016 року.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону доводи відповідача стосовно того, що договір банківського вкладу та транзакція за цим договором, є нікчемними, як такі, що укладені та вчинені під час дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 10 грудня 2015 року №878/БТ «Про віднесення ПАТ «Авант-Банк» до категорії проблемних».
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивача за відсутності правових підстав не включено до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту права позивача є зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника з метою включення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Кічука Олега Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Авант-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які були розміщені на рахунку № НОМЕР_3 в іноземній валюті - 8000,00 доларів США, який був відкритий на підставі договору банківського рахунку фізичної особи №Д - Ф/16/1019-01250, укладеного 26 січня 2016 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Авант-Банк».
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Кічука Олега Івановича через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук