Справа № 755/17251/19
№ 1-кс/755/8137/19
"29" жовтня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, із середньою технічною освітою, працюючому не офіційно на будівництві, не одруженому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
29 жовтня 2019 року слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 .
Клопотання погоджено з прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що 04.09.2019 року, приблизно о 10 годині 48 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , де в цей час знаходилась потерпіла ОСОБА_7 , у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на відкрите, повторне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите, повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення, підійшов до потерпілої ОСОБА_7 , розуміючи, що його дії носять відкритий характер для оточуючих, обравши об'єктом злочинного посягання майно потерпілої, а саме: мобільний телефон марки «Sony Xperia», чорного та рожевого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , s/n: НОМЕР_2 , вартістю 3000 гривень із сім-картою мобільного оператора НОМЕР_3 , на рахунку якої було 15 гривень, що знаходився у неї в руці, вихопив його. У подальшому, ОСОБА_4 з вищевказаним викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 3000 гривень 00 копійок.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом працівників поліції; протоколами допитів свідків; протоколами огляду місця події; протоколом допиту підозрюваного та іншими матеріалами кримінального провадження.
Підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, максимальне покарання за яке законом передбачене у вигляді позбавлення волі строком до 6 років, ніде офіційно не працює, у зв'язку з чим, може продовжити злочинну діяльність, а також переховуватись від органів досудового розслідування та менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки підозра є обґрунтованою, останній може вчиняти інші кримінальні правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила врахувати те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Думка прокурора щодо ризиків є недостатньою і відсутні необхідні для цього підтвердження. Вважає, що немає підстав вважати, що її підзахисний не буде з'являтись до органів досудового розслідування та суду, оскільки останній з'являвся за кожним викликом до слідчого, вину визнає, щиро розкаявся та сприяє встановленню істини у кримінальному провадженні. Зокрема, немає підстав вважати, що ОСОБА_4 буде впливати на потерпілу та свідків і тому, просила застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку захисника та зазначив, що він ніколи більше не буде вчиняти протиправних діянь.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше судимий, має місце реєстрації та постійне місце проживання у м. Києві, офіційно не працює, зазначив, що не має наміру ухилятися від слідства та суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
На момент розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, доказів про те, що, перебуваючи на волі ОСОБА_4 переховувався від органу досудового розслідування, перешкоджав якимось чином кримінальному провадженню, прокурором надано не було.
Також прокурором, окрім констатації, не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, прокурором не наведені жодні доводи, які б давали підстави вважати, що внаслідок обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, ОСОБА_4 буде ухилятись від слідства та суду.
Твердження прокурора про тяжкість вчиненого злочину не є достатнім для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський суд зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Також у Рішенні Європейського суду у справі «Мюллер проти Франції» 21802/93 від 17 березня 1997 року зазначено: «щодо небезпеки вчинення нових злочинів, то посилання на минуле особи не може бути достатнім для обґрунтування відмови в звільненні».
При розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує і правову позицію, викладену у п.17 рішення ЄСПЛ від 02 серпня 2001 року у справі «Манчіні проти Італії», відповідно до якої з огляду на їхній вплив та спосіб виконання, обидва застосовані запобіжні заходи - тримання під вартою у в'язниці і домашній арешт - були позбавленням волі за змістом підпункту (с) пункту 1 Статті 5 Конвенції.
Окрім цього, при розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує правову позицію, викладену у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», щодо обов'язку суду при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглядати можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Частина 2 статті 194 КПК України передбачає обов'язок суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Таким чином, оскільки прокурором, на момент розгляду клопотання, доведено обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений статтею 177 КПК України, зокрема, можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, однак, не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), слідчий суддя, враховуючи дані про особу підозрюваного, вважає, що вагомих підстав для застосування щодо нього виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з матеріалів клопотання не вбачається, у зв'язку з чим, необхідно застосувати до ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
За вищевказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що запобігання будь-яких ризиків, пов'язаних з прибуттям підозрюваного ОСОБА_4 на вимогу слідчого, прокурора, суду, можливе і при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладенням інших обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись, ст. ст. 3, 176-178, 181, 183-184, 194, 196, 198, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту,заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, суду залежно від стадії кримінального провадження з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, строком на 60 днів до 27 грудня 2019 року.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання залежно від стадії кримінального провадження.
Копію ухвали для виконання передати органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: