Справа №:755/16098/16-к
"28" жовтня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
провівши в приміщені суду в м. Києві відкрите підготовче судове засідання на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100040011379, від 30 серпня 2014 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Армавір, Краснодарського краю, Російської Федерації, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, інваліда ІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшов з Київської місцевої прокуратури №4 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014100040011379 від 30 серпня 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, який був призначений у підготовче судове засідання.
Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 вважав за можливе призначення справи до судового розгляду, оскільки під час досудового розслідування були дотримані вимоги кримінального процесуального закону та обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, крім того послався на відсутність підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 подав суду письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, звернувши увагу суду, що в обвинувальному акті не вказано місце вчинення злочинів, час їх вчинення, обвинувачення є неконкретним, крім того органом досудового розслідування було порушено право на захист, оскільки стороні захисту не відкривались матеріали досудового розслідування відповідно ст. 290 КПК України, сам обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування не вручався обвинуваченому та його захиснику. Крім того, просив долучити до матеріалів кримінального провадження клопотання, зареєстроване за вх. №20300 від 28.03.2019 року (т. 1 а.с. 175-214).
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав свого захисника та просив повернути обвинувальний акт з аналогічних підстав.Просив долучити до матеріалів кримінального провадження клопотання, зареєстроване за вх. №61553 від 30.09.2019 року (т. 2 а.с. 11-23) та клопотання, зареєстроване за вх. №61555 від 30.09.2019 року (т. 2 а.с. 24-25).
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного висновку.
Так, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014100040011379 від 30 серпня 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України складений слідчим СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 , затверджений прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 .
Частиною 3 статті 314 КПК України передбачені рішення, які суд вправі прийняти у підготовчому судовому засіданні. Одним з таких рішень є повернення обвинувального акту прокурору, у разі його невідповідності вимогам КПК України.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, який прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Частиною другою зазначеної вище норми визначений перелік відомостей, які повинен містити в собі обвинувальний акт. Зокрема, поряд з іншими відомостями, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України).
Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, згідно ст. 337 КПК України, суд здійснює судовий розгляд.
Обвинувальний акт, як це передбачено ст. 291 КПК України, складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обов'язкові відомості, які повинен містити в собі обвинувальний акт, визначені в ч. 2 ст. 291 КПК України, а перелік додатків до нього - в ч. 4 цієї ж норми закону.
Аналіз указаної норми закону дає підстави стверджувати те, що додатки до обвинувального акту, необхідність надання яких передбачена ч. 4 ст. 291 КПК України є невід'ємною складовою обвинувального акту. У зв'язку із цим, при перевірці дотримання стороною обвинувачення положень закону, які регламентують вимоги до обвинувального акту суд повинен перевірити наявність додатків, указаних у ч. 4 ст. 291 КПК України.
При цьому, на думку суду, зазначена перевірка повинна носити не формальний, а реальний характер, тобто суд повинен у межах наявних у нього даних перевірити факт виконання стороною обвинувачення тих дій, підтвердженням яких є документи, зазначені у ч. 4 ст. 291 КПК України. Не проведення такої перевірки може призвести до наслідків за наявності яких в подальшому суд повинен буде виконувати не властиві йому функції (вручати копії обвинувального акту, копії цивільного позову), або які будуть перешкодою для подальшого провадження (відсутність реєстру матеріалів досудового розслідування чи довідки про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження). Наведене указує на те, що ненадання документів, передбачених ч. 4 ст. 291 КПК України, чи надання таких документів, які не підтверджують факт вчинення процесуальних дій, що підтверджуються цими документами є перешкодою для призначення судового розгляду і є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Дослідивши та проаналізувавши додані до обвинувального акту документи, суд дійшов до переконання про необхідність повернення обвинувального акту прокурору з підстав відсутності даних про вручення обвинуваченому копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що до обвинувального акта додана розписка про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченим ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 57), в якій відсутній його підпис, стоїть дата - 29.12.2017 року, проте наявний рукописний напис «Від підпису відмовився», що засвідчено двома понятими.
Тобто підписи понятих підтверджують, що ОСОБА_5 відмовився від підпису розписки про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування саме в день затвердження цього акту прокурором- 29.12.2017 року, а не від отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с.57). Наслідком цього є те, що обвинувальний акт ОСОБА_5 фактично вручений не був і ця обставина є перешкодою для призначення обвинувального акту до розгляду.
Фіскальні чеки КМД ПАТ " Укрпошта", датовані 29.12.2017 року №0209413820061 про направлення поштового відправлення «ЗАХИС БЕЗ ВАЛЯР ЛЬОВ» та №0209413820070 про направлення поштового відправлення «ДЬОМІН С М» суд не приймає до уваги у якості доказів направлення обвинуваченому та захиснику копій документів, вказаних в п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України, адже, з вказаних документів неможливо ідентифікувати, які ж саме документи було направлено на адресу вказаних осіб, що в свою чергу, унеможливлює встановлення факту ідентифікації документів, направлених прокурором.
Крім того, важко ідентифікувати кому саме були направлені зазначені поштові відправлення, і оскільки відсутні зворотні повідомлення, то чи взагалі вони вручені зазначеним особам.
При цьому в суді під час дослідження зазначених чеків, розписки, обвинуваченим ОСОБА_5 та його захисником - адвокатом ОСОБА_4 повідомлено, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування вони не отримували, в передбачений законом порядок.
Крім того, на думку суду, органом досудового розслідування, в направленому обвинувальному акті, не конкретно зазначені дані про правову кваліфікацію кримінального правопорушення (об'єктивна сторона кримінального правопорушення) обвинуваченого, а саме, вказано, що обвинуваченим було вчинено чотири епізоди кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України, однак як вбачається з обвинувального акту в жодному епізоді не вказано конкретного часу, місця та способу їх вчинення, при цьому фактичні обставини кримінального правопорушень викладено неконкретно, поверхово, вони не розкривають об'єктивну сторону правопорушень і містять суперечності щодо мети та предмету злочину.
Зокрема, прокурором не зазначено в обвинувальному акті, коли саме (час), де саме (місце), за яких обставин складено та видано завідомо неправдиві документи, а саме: довідку про кваліфікацію та досвід керівників та ІТР ТОВ «Будівельна компанія «ДИВО-БУД», акт №3 від 21.12.2011 року приймання виконаних будівельних робіт примірної форми №КБ-2в, акт №2 від 22.12.2011 року приймання виконаних будівельних робіт примірної форми №КБ-2в, довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 16.12.2011 року примірної форми №КБ-3.
Обставини вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, взагалі не вказані в обвинувальному акті (ні час, ні місце, ні спосіб).
Так, в обвинувальному акті зазначено:
- «26.12.2011 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, Управлінням Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва, розташованому в м. Києві по вул. Бажова, буд. 11/8 перераховані грошові кошти в розмірі 380 196, 00 грн. на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ТОВ «Будівельна компанія «ДИВО-БУД» в ПАТ «Полтава-Банк», тим самим ОСОБА_5 перебуваючи на посаді директора вказаного товариства та будучи службовою особою заволодів грошовими коштами в сумі 32 976, 84 грн.» (т. 1 а.с. 33);
- «26.12.2011 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, Управлінням Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва, розташованому в м. Києві по вул. Бажова, буд. 11/8 перераховані грошові кошти в розмірі 452 806, 00 грн. на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ТОВ «Будівельна компанія «ДИВО-БУД» в ПАТ «Полтава-Банк», тим самим ОСОБА_5 перебуваючи на посаді директора вказаного товариства та будучи службовою особою заволодів грошовими коштами в сумі 2 394, 00 грн.» (т. 1 а.с. 35).
Тобто, в обвинувальному акті зазначено про факт перерахування на розрахунковий рахунок «Будівельна компанія «ДИВО-БУД» грошових коштів за договором підряду № 1142 від 13.12.2011 року (епізод за ч. 2 ст. 191 КК України) в загальній сумі 380 196, 00 грн, з яких 32 976, 84 грн. незаконно отримано ОСОБА_5 в якості оплати будівельних робіт та матеріалів, які фактично виконаними не були.
Поряд з цим, за епізодом за ч. 3 ст. 191 КК України взагалі відсутні відомості в рамках якого договору (час, місце складання, його сторони) були перераховані грошові кошти на розрахунковий рахунок «Будівельна компанія «ДИВО-БУД» в загальній сумі 452 806, 00 грн., з яких 2 394, 00 грн. начебто незаконно отримано ОСОБА_5 в якості оплати будівельних робіт та матеріалів, які фактично виконаними та використаними не були.
Специфікою однієї з форми за частинами 2, 3 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, є те, що майно, яким винуватий заволодіє, не ввірене йому, не перебуває в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб'єкт злочину має право оперативного управління цим майном.
Тобто, в обвинувальному акті відсутні посилання щодо юридичної підстави для такого відношення винного до майна, що може виступати як цивільно-правові відносини, договірні відносини, спеціальне доручення, службові повноваження.
Крім того, склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, є матеріальним та воно вважається закінченим з моменту настання у винної особи можливості розпорядитися майном на свій власний розсуд.
Коли саме та де настала така можливість у ОСОБА_5 в обвинувальному акті також не зазначено, що вказує на фактично відсутність посилання щодо місця вчинення злочину, що унеможливлює встановити підсудність даного кримінального провадження.
Суд наголошує, що той факт, що Київська міська клінічна лікарня №11 знаходиться на території Дніпровського району жодним чином не може вплинути на підсудність кримінального провадження з матеріальним складом, проте органом досудового розслідування за жодним епізодом не визначено моменту настання, місця у винної особи можливості розпорядитись майном на свій власний розсуд.
Виявлені судом обставини є порушенням вимог, при складанні обвинувального акту, щодо форми та змісту обвинувального акту.
Таким чином, суд погоджується з доводами, вказаними в клопотанні захисника - адвоката ОСОБА_4 щодо повернення обвинувального акту прокурору, та на думку суду, неналежне виконання уповноваженими особами вимог ст. 291 КПК України унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду, в зв'язку з чим обвинувальний акт слід повернути прокурору для усунення виявлених недоліків при його складанні.
Оскільки положеннями ч. 3 ст. 314 КПК України не передбачено надання органу досудового розслідування вказівок про проведення певних слідчих (розшукових) дій під час постановлення ухвали про повернення обвинувального акта прокурору доводи захисника про відсутність в реєстрі відомостей про відновлення досудового розслідування, а також залучення усіх витягів з ЄРДР, які підтверджують рух кримінального провадження, відкриття матеріалів сторонам в порядку ст. 290 КПК України , не грунтуються на вимогах закону. Як і доводи про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування, який не містить даних щодо відкриття матеріалів досудового розслідування захиснику обвинуваченого - адвокату ОСОБА_4 .
Крім того, враховуючи викладене клопотання захисника ОСОБА_4 з додатками, зареєстроване за вх. №20300 від 28.03.2019 року (т. 1 а.с. 175-214), клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 з додатками, зареєстроване за вх. №61553 від 30.09.2019 року (т. 2 а.с. 11-23), клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 з додатками, зареєстроване за вх. №61555 від 30.09.2019 року (т. 2 а.с. 24-25) підлягають долученню до матеріалів кримінального провадження.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 291, 314, 369 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040011379 від 30 серпня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України та додані до нього документи, повернути прокурору Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 , для виконання вимог зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Клопотання захисника ОСОБА_4 з додатками, зареєстроване за вх. №20300 від 28.03.2019 року (т. 1 а.с. 175-214) долучити до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100040011379.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 з додатками, зареєстроване за вх. №61553 від 30.09.2019 року (т. 2 а.с. 11-23) долучити до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100040011379.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 з додатками, зареєстроване за вх. №61555 від 30.09.2019 року (т. 2 а.с. 24-25) долучити до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100040011379.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з моменту її проголошення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя ОСОБА_7