м. Вінниця
23 жовтня 2019 р. Справа № 120/1907/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Ніконової Тетяни Василівни
представника відповідача: Грубого Леоніда Петровича
представника позивача: Малишенко Анастасії Вікторівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Градо Строй» (вул. Стрілецька, б. 1а, кім. 41, м. Вінниця, 21000)
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21000)
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окруженого адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Градо Строй» (далі позивач) з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000231415 від 18.01.2019 про визначення податкового зобовязання із земельного податку року у сумі 1 283 998 грн. 28 коп.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що договір оренди землі укладений позивачем із Вінницькою міською радою 24.09.2013 року. П. 27 договору передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендатря своєчасного внесення орендної плати. Орендодавцем не вживались заходи щодо стягнення плати. Податковий орган , який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність умов законодавству. Згідно вимог ст. 102 Податкового кодексу України (надалі ПК України) якщо протягом зазначеного строку (1095 днів) контролюючий орган не визначає суму грошового зобовязання, платник податків вважається вільним від такого грошового зобовязання. Відповідачем спірне рішення винесено поза межами 1095 днів. Зазначає про надання ним податкової звітності щодо земельного податку. Позивач не є платником земельного податку, а повинен сплачувати лише орендну плату.
Ухвалою суду від 18.06.2019 року позовну заяву залишено без руху та позивачеві наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.
09.07.2019 року на адресу суду надійшла заява поизвача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 16.07.2019 року позвону заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатись у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення задоволено, судове засідання призначено на 06.08.2019 року.
30.07.2019 року до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що представник позивача (адвокат) перебуває у відпустці.
02.08.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно якого він заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки перевіркою встановлена відсутність сплати позиваем орендної плати за період 2013-2016 роки на загальну суму 1 027 198,62 грн. Посилається на вимоги ПК України та зазначає про належні повноваження щодо нарахування орендної плати позивачеві.
У судовому засіданні 06.08.2019 року клопотання представника позивача судом задоволено, судове засідання відкладено на 04.09.2019 року.
04.09.2019 року до суду надано клопотання про заміну відповідача правонаступником.
У судовому засіданні 04.09.2019 року ухвалою суду вказане клопотання задоволено та здійснено заміну ГУ Державної фіскальної служби України у Вінницькій області на ГУ Державної податкової служби України у Вінницькій області, на обговорення поставлено питання щодо можливості подальшого розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 04.09.2019 року вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2019 року.
17.09.2019 року до суду відповідачем додані до матеріалів справи документи.
Цього ж дня від позивача до суду надано клопотання про призначення судової економічної експертизи. Ухваолю суду від 17.09.2019 року клопотання позивача залишено без задоволення, підготовче засідання відклажено на 10.10.2019 року.
07.10.2019 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.
У підготовче засідання 10.10.2019 року позивач не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, підготовче засідання відкладено на 23.10.2019 року.
23.10.2019 року до суду відповідачем надані додаткові пояснення та документи.
У підготовче засідання 23.10.2019 року позивач не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, судом були вчинені усі дії, передбачені ст. 180 КАС України, ухвалою суду підготовче провадження закрито, з урахуванням заяви відповідача справу призначено до судового розгляду по суті. У судове засідання 23.10.2019 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
24.09.2013 року позивачем з Вінницькою міською радою укладений договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 1, кадастровий номер 0510100000:01:014:0018. Вказаний договір зареєстрований Департаментом комунальних ресурсів Вінницької міської ради 01.10.2013 року.
У грудні 2018 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування та сплати орендної плати за землю за 2013-2016 роки. За результатом вказаної перевірки складений акт від 29.12.2018 року за № 6266/1415/38445265. Під час проведення перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 270.1.1. п. 270.1 ст. 270, п. 286.2., 286.4. ст. 286, ст. 288 ПК України у звязку із чим занижено орендну плату за земельні ділянки за період 2013-2016 роки на загальну суму 1 027 198, 62 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.01.2019 року за № 0000231415, яким позивачеві донараховано грошове зобовязання з земельного податку у сумі 1 027 198, 62 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 256 799,66 грн..
Позивач не погодився із вказаним рішення та звернувся до суду з позовом.
У відповідності до вимог п. 14.1.136 ст. 14 ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язків платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
П. 14.1.147 ПК України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно п. 61.1. ст.. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п.п. 270.1.1. п. 270.1 ст. 270, ПК України об'єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Згідно ст.. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Аналіз наведених норм доводить, що контролюючий орган здійснює податковий контроль, тобто заходи, що вживаються з метою контролю, зокрема, правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів. Органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір і строки внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди.
У період з 2015 року відбулись зміни в ПК України. Орендна лпата залишилась у складі - плати за землю, але змінився її статус, Орендна плата віднесена до місцевих податків у складі податку на майно. Але, при цьому, повноваження контролюючих органів щодо здійснення податкового контролю стосовно правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів залишились.
У відповідності до вимог ст.. 288 ПК України, у редакції з 01.01.2015 року, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, зокрема, не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
З матеріалів справи вбачається наступне. Згідно п. 10.1. договору оренди орендна плата обчислюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі та складає 240 410 грн., сплачується щомісячно. У разі зміни розміру ставки земельного податку, нормативної грошової оцінки, індексації, нормативно-грошова оцінка підлягає зміні.
Позивачем до матеріалів справи не додані належні та допустимі докази сплати ним орендної плати за землю у спірний період. Під час судового розгляду справи факт несплати орендої плати позивач не спростував, у позовні заяві також не міститься посилань стосовно оплати орендної плати за спірний період.
Під час проведення перевірки відповідачем і був встановлений факт несплати позивачем орендної плати за період 2013-2016 років. Орендна плата нарахована згідно вимог договору, виходячи з визначеної суми 240 410 грн. та з урахуванням кумулятивного застосування індекса інфляції. Сума несплаченої орендної плати за вказаний період склала 1 027 198,62 грн., яка відображена у спірному податковому повідомленні - рішенні.
Суд зазначає, шо під час розгляду справи встановлена наявність технічної помилки, фактично спірне рішення прийнято щодо визначення грошового зобов'язання саме з орендної плати за землю, а не земельного податку. Цей факт підтверджується висновками акту перевірки, на підставі якого прийнято рішення, а також зазначеного у ньому коду платежу - 18010600. Вказаний код платежу згідно Переліку форм оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом ДФС України від 10.04.2015 року за № 267 відповідає саме «орендній платі юридичних осіб».
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що орендарем не вживались заходи щодо стягнення орендної плати, оскілкьи відсутність таких дій орендаря не звільняє орендодавця від своєчасної сплати орендної плати у повному обсязі у відповідності до умов договору оренди земельної ділянки від 24.09.2013 року.
Суд приймає до уваги посилання позивача на п. 287.10 ст. 287 та п. 102.1. ст.. 102 ПК України стосовно обов'яку контролюючого органу визначити грошове зобов'язання у строк не пізніше закінчення 1095 днів. Але, при цьому, суд зауважує, що вказаний строк відліковується з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Крім цього, у відповідності до вимог п. 102.2. ст.. 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо, зокрема, податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ним були подані податкові декларації з плати за землю за період 2013-2015 року, з огляду на наступне.
Позивачем до матеріалів справи надані податкові декларації з плати за землю за вказаний період, згідно яких строк їх подання визначений - 08.10.2015 року, всі декларації полані в один день. Надані декларації не містять відомостей будь-яких нарахувань, тобто другий аркуш декларацій відсутній. На підтвердження факту надання вказаних декларацій позивачем надані електронні квитанції. Всі квитанції під одним номером « 2», хоча від однієї дати - 08.10.2015 року; у всіх трьох квитанціях зазначений один і той же реєстраційний номер документу - 9008059649; всі квитанції містять один і той же електронний xmi- файл - 022800201119499J0602004100000000151220150228/XML.
З огляду на викладене, суд критично оцінює вказані квитанції, оскільки їх зміст не відповідає вимогам Формату (стандарту) електронного документа звітності суб'єкта господарювання, призначений для формування та передачі звітності в електронному вигляді суб'єктами господарювання, який затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.11.2013 року за № 729 та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року за № 557.
До того ж, відповідачем до матеріалів справи наданий лист управління обслуговування платників від 13.05.2019 року за № 460/02-32-08-01-27, у якому повідомляється, що згідно інформаційної бази данних позивач є суб'єктом електронного документообігу з 17.03.2016 року, тобто у 2015 році він не мав технічної можливості подання звітності в електронному вигляді. Перша звітність подана 21.03.2016 року. Крім того, в інформаційній базі ДФС відсутня інформація про прийняті від позивача податкові декларації з плати за землю за звітні періоди 2013-2015 роки.
За таких обставин, відповідачем позивачеві правомірно було нараховане грошове зобов'язання з орендної плати юридичних осіб у сумі 1 027 198, 62 грн.
З огляду на правомірність вказаного нарахування, суд також зазначає і про правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25% на суму 256 799, 66 грн.
Вказані санкції нараховані згідно п. 123.1. ст.. 123 ПК України.
П. 123.1. ст.. 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1,54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, зокрема, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, спірне податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо відшкодуванню судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на залишення позову без задоволення, відшкодування судових витрат (судовий збір та витрати на правову допомогу) не здійснюється.
Але, при цьому, суд зауважує, що ухвалою суду від 16.07.2019 року позивачеві була відстрочена сплата судового збору до ухвалення судового рішення по справі, тобто позивачем не був сплачений судовий збір по цій справі.
У відповідності до ст. 1 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір справляється, зокрема, й за подання до суду позовної заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Не сплата особою судового збору, за винятком випадків, коли така особа звільнена від його сплати на підставі положень ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», має своїм наслідком залишення позовної заяви без руху, а згодом, у разі не сплати судового збору, залишення її без розгляду. Водночас, КАС України передбачена можливість за відповідною ухвалою суду звільнення, розстрочення та відстрочення сплати судового збору з урахуванням матеріального стану особи.
У такому випадку, відповідно до ч. 2 ст. 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання суб'єктом владних повноважень, юридичною особою до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру сума судового збору становитиме 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01.01.2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп..
З матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000231415 від 18.01.2019 року про стягнення з нього суми податкового зобов'язання за платежем «земельний податок» в сумі 1 283 998 грн. 28 коп..
За таких обставин сума судового збору становить 19 259 грн. 97 коп. (1 283 98 грн. 28 коп. Х 1,5%), що перевищує встановлений чинним законодавством максимальний розмір судового збору 19 210 грн. 00 коп. (1 921 грн. 00 коп. Х 10).
За таких обставин, позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі 19 210 грн. 00 коп.
Крім цього, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи були подані не всі документи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу.
Керуючись Законом України «Про оренду землі», Податковим кодексом України, Форматом (стандартом) електронного документа звітності суб'єкта господарювання, призначений для формування та передачі звітності в електронному вигляді суб'єктами господарювання, який затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.11.2013 року за № 729 та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року за № 557 та ст.ст. 2, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Градо Строй» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000231415 від 18.01.2019 року щодо визначення суми податкового зобов'язання за платежем "земельний податок" у сумі 1 238 998 грн. 28 коп. відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Градо Строй» (ЄДРПОУ 38445265, вул. Стрілецька, б. 1а, кім. 41, м. Вінниця, 21000) на користь держави (отримувач коштів УДКСУ у м. Вінниці, код платежу 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ 8054707, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 34318206084001, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу «Судовий збір, за позовом ТОВ "Градо Строй"» Вінницький окружний адміністративний суд) у сумі 19 210 грн. 00 коп..
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Градо Строй» (вул. Стрілецька, б. 1а, кім. 41, м. Вінниця, 21000)
Відповідач - Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21000)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.11.2019 року
Суддя Маслоід Олена Степанівна