12 липня 2019 року Справа № 160/4748/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
24 травня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 77 від 05.12.2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , з врахуванням всього стажу роботи, зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, з підвищенням розміру пенсії відповідно до ч.3 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення 11.12.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року у справі №804/3366/18 визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 77 від 18.12.2017 року про відмову в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, подану до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області 11.12.2017 року, з урахуванням висновків суду. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 77 від 05.12.2018 року ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відмовлено у зв'язку з не підтвердженням місця реєстрації позивача на території України. Позивач вважає відмову протиправною та такою, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 29.05.2019 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 13.06.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
04 липня 2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 року по справі № 804/3366/18 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 та встановлено, що її місце реєстрації: Ізраїль, АДРЕСА_2 . У м. Кам'янське Дніпропетровської області ОСОБА_1 як одержувач пенсії не перебувала та не перебуває. Крім того, довідку про заробітну плату, надану до управління, неможливо врахувати, оскільки вона не відповідає Порядку № 22-1 від 25.11.2005 року. Також зауважив, що надана позивачем завірена копія паспорта, виданого на ім'я ОСОБА_2 , має розбіжність із даними, які зазначені у довіреності від 22.11.2017 року, трудовій книжці та заяві про відкриття рахунку у банківській установі. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає вимоги ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком безпідставними.
За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квітня 2005 року постійно проживає в Ізраїлі, АДРЕСА_2 . До квітня 2005 року позивач проживала в АДРЕСА_3 .
11 грудня 2017 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулась до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №77 від 18.12.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відмовляючи в призначенні пенсії пенсійний орган зазначив, що за документами, наданими для призначення пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 на території України в м. Кам'янське, як це передбачено чинним пенсійним законодавством.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі № 804/3366/18 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року в адміністративній справі №804/3366/18 - скасовано та прийнято нову постанову. Визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №77 від 18.12.2017 року про відмову в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, подану до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області 11.12.2017 року, з урахуванням висновків суду. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено
Рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 .
З посиланням на те, що за наданими документами ОСОБА_1 на території України не має місця реєстрації. До заяви про призначення пенсії надано незавірену належним чином копію трудової книжки на ОСОБА_1 . Враховуючи дані паспорта, факт належності трудової книжки неможливо встановити до особи, що значиться у паспортних даних. Довідка про заробітну плату від 15.07.2010 року не відповідає вимогам постанови ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, відповідачем повторно відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Вважаючи так відмову протиправною, позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заяву про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
Згідно з пунктом 2.23 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
В силу приписів пункту 2.9. Порядку № 22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Аналіз вказаних норм права свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.
Відповідно до пункту 2.22 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.
За змістом статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року № 2235-III, документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
З системного аналізу вказаних норм слідує, що при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою при призначення пенсії за віком особа, передусім, повинна підтвердити громадянство України, а також подати документи, перелік яких визначено Порядком №22-1.
Позивач, звертаючись через свого представника до відповідача із заявою про призначення пенсії, подала серед іншого до пенсійного органу копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 01.04.1999 року зі строком дії до 01.04.2009 року.
Частиною 8 статті 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VI, встановлено, що у разі закінчення строку дії документа або смерті особи її документи в порядку і строки, визначені законодавством, здаються уповноваженому суб'єкту, який видав такий документ, якщо інше не передбачено цим Законом, а якщо така особа проживає (проживала) за кордоном - ЗДУ (закордонні дипломатичні установи України).
Зазначеним Законом в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 року № 1474-VIII не передбачено продовження строку дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Також, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.04.1994 року № 3857-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 року № 1474-VIII, не передбачено продовження строку дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Таким чином, паспорт громадянина України за виїзду за кордон, строк дії якого закінчився, є недійсним.
У разі закінчення строку дії такого документу громадянин України, який постійно проживає за кордоном, повинен звернутися до відповідної закордонної дипломатичної установи України в порядку, визначеному частиною 11 статті 22 Закону № 5492-VI, для оформлення паспорту.
При цьому, з моменту закінчення терміну дії паспорту особа не припиняє громадянство України, однак, документ із терміном дії, що закінчився, не може бути беззаперечним доказом (підтвердженням) належності до громадянства України, оскільки такий документ став нечинним.
Враховуючи, що строк дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивачів, копію якого надано представником позивача до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, закінчився 01.04.2009 року, а інших документів, що посвідчують особу, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», позивачем та її представником органу Пенсійного фонду разом із заявою про призначення виплати пенсії не надано, відповідачем обґрунтовано відмовлено позивачам у призначенні пенсії.
Щодо посилань відповідача про ненадання позивачем документів для підтвердження місця проживання або реєстрації на території України, то в цій частині суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Виходячи з наведених законодавчих норм позивачі, проживаючи в Ізраїлі, як громадяни України мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
При цьому, суд звертає увагу, що з аналізу норм Порядку №22-1 вбачається, що документ, який засвідчує місце проживання особи на території України, необхідно подавати для того щоб визначити територіальну підвідомчість органу уповноваженого для вирішення питання щодо призначення пенсії. В свою чергу, позивач є громадянином України, який постійно проживає на території Ізраїлю, відтак подання ним документу про засвідчення постійного місця проживання не сприятиме умовам визначеним в Порядку №22-1, а тому не подання відповідного документу не може слугувати підставою для відмови позивачам в призначенні пенсії.
Також, суд зазначає, що відсутність законодавчо визначеного порядку подання громадянами України заяв про призначення пенсії у випадку постійного проживання поза межами України, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Суд, звертає увагу, що відповідачем в основу оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії було покладено не лише факт відсутності місця проживання та реєстрації в Україні у ОСОБА_1 , а й висновки стосовно довідки про заробітну плату від 15.07.2010 року, яка на думку пенсійного органу не відповідає вимогам постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 додаток 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак суд вважає такі висновки відповідача необґрунтованими та безпідставними, оскільки останнім не зазначено в чому саме полягає невідповідність такої довідки. Крім того, до суду не надано жодних належних доказів такої невідповідності. При цьому, у відповідача є право отримувати документи від підприємств для підтвердження заробітної плати та страхового стажу.
Отже, відповідач в рамках наданих йому повноважень, зобов'язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення пенсій позивачу.
Разом з тим, оскільки при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачем не надано належних доказів підтвердження громадянства України, суд вважає, що вказана обставина є достатньою для висновку про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
Враховуючи правомірні дії відповідача, підстави щодо зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачам пенсію за віком відсутні.
При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлена права повторно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії з наданням відповідних підтверджуючих документів.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги б. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева