Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" жовтня 2019 р.Справа № 922/3637/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Лепенець К.В.
розглянувши заяву від "15" серпня 2019 року (вх. №19729) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі №922/3637/18 та заяву від 28" серпня 2019 року (вх.№20600) про уточнення правових підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі №922/3637/18
за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс" (61105, Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 181, кім. 707)
про стягнення коштів
Представники:
позивача: не з"явився;
відповідача: не з"явився.
У грудні 2018 року позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК ПЛЮС" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №4Ю16082ЛИ від 16.09.2016 в розмірі 26410391,91грн (12637354,45грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 9768955,31грн - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 4004082,15 грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання), а також позивач просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.04.2019 у справі №922/3637/18 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс" на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" заборгованість за договором фінансового лізингу №4Ю16082ЛИ від 16.09.2016 в розмірі 26410391,91грн (12637354,45грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 9768955,31грн - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 4004082,15грн - пеня за порушення грошового зобов'язання), витрати по сплаті судового збору в сумі 396155,88грн.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2019 у справі №922/3637/18 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "ЮБК Плюс" повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2019 у справі №922/3637/18 залишено без змін.
"15" серпня 2019 року надійшла заява (вх. №19729) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі №922/3637/18.
28" серпня 2019 року надійшла заява (вх.№20600) про уточнення правових підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі №922/3637/18.
Листами від 19.08.2019 року та 30.08.2019 року, господарський суд повідомив заявника, про те, що матеріали справи знаходяться на розгляді Східного апеляційного господарського суду. Вказану заяву буде розглянуто після повернення справи до господарського суду Харківської області.
18.10.2019 матеріали справи № 922/3637/18 повернуті до Господарського суду Харківської області .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2019 розгляд заяви призначено на 30.10.2019.
На визначену судом дату - 30.10.2019 р. в судове засідання учасники справи не з"явилися, про дату, час та місце сторони повідомлялися належним чином.
Згідно з ч. 3 ст. 328 ГПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення стягувача, боржника належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Із матеріалів справи вбачається наступне.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.04.2019 у справі №922/3637/18 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс" на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" заборгованість за договором фінансового лізингу №4Ю16082ЛИ від 16.09.2016 в розмірі 26410391,91грн (12637354,45грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 9768955,31грн - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 4004082,15грн - пеня за порушення грошового зобов'язання), витрати по сплаті судового збору в сумі 396155,88грн.
Повне рішення у справі № 922/3637/19 складено 19 квітня 2019 р.
11.05.2019 р. на виконання рішення суду від 18.04.2019 р. у справі № 922/3637/18 видано наказ.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач 23 травня 2019 року звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2019 у справі №922/3637/18 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "ЮБК Плюс" повністю.
Відповідно до постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/3637/18 рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2019 р. у вказаній справі залишено без змін.
З врахуванням встановлених обставин, заявником не наведено обставин, які б у розумінні ст. 328 ГПК України слугували підставою для визнання наказу № 922/3637/18 від 11.05.2019 таким, що не підлягає виконанню.
Суд зазначає, що у силу ст. 124 Конституції України та ст.ст. 18, 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
За таких підстав, заява від "15" серпня 2019 року (вх. №19729) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі №922/3637/18 та заяву від 28" серпня 2019 року (вх.№20600) про уточнення правових підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі №922/3637/18, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви від "15" серпня 2019 року (вх. №19729) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі №922/3637/18 та заяву від 28" серпня 2019 року (вх.№20600) про уточнення правових підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі №922/3637/18,
2. Згідно з приписами ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
3. За приписами п. 23 ч.1 ст.255 ГПК України ухвалу про відмову у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Східного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено 30.10.2019 року.
Суддя О.О. Присяжнюк