29.10.2019 Справа № 920/958/19
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/958/19
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. І. Сірка, буд. 7, м. Суми, 40035, ідентифікаційний код 23293513) в особі філії «Шосткинський район електричних мереж» Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. Рідна, буд. 68, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 37785255),
до відповідача: Державної установи «Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» (вул. Привокзальна, буд. 27, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 38523259),
про стягнення 3896,94 грн заборгованості з оплати за перетікання реактивної електроенергії за договором про постачання електричної енергії № 2419 від 25.06.2014.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з оплати за перетікання реактивної електроенергії за договором про постачання електричної енергії № 2419 від 25.06.2014 в сумі 3896,94 грн, а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 2419 від 25.06.2014, укладеним між сторонами щодо сплати за перетікання реактивної енергії.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.09.2019 постановлено відкрити провадження у справі № 920/958/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 29.10.2019, 12:50; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив - до 21.10.2019; відповідачу надати заперечення у строк до 25.10.2019.
Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі про постачання електричної енергії № 2419 від 25.06.2014.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку, копію вищезазначеної ухвали отримано уповноваженим представником відповідача 26.09.2019.
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
04.10.2019 від відповідача до суду надійшов відзив № 04-3/2514 від 04.10.2019, де відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що відповідач в своїй роботі для лабораторних досліджень використовує електроустановки, які перетворюють електричну енергію в теплову, а також використовують холодильники та комп'ютерну техніку. При використанні такого обладнання не може утворюватися реактивна енергія. В додатку № 5 до вищезазначеного договору, де визначений порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії, не визначено суму плати за перетікання реактивної енергії, а лише наведена методика розрахунку кількості реактивної енергії. Відповідач зазначає, що до 2019 року позивач не виставляв рахунків та не заявляв вимог до відповідача щодо cплати за перетікання реактивної енергії. В зв'язку з тим, що між сторонами не укладено договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, відповідач не проводив оплат такої плати за перетікання реактивної енергії.
Також у відзиві відповідач зазначає, що він неодноразово усно та письмово звертався до позивача з намірами укласти договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії після встановлення засобів обліку генерації реактивної енергії, проте окремого договору між сторонами не укладено.
22.10.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив № 66-05/2838 від 17.10.2019, де позивач вважає доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов безпідставними і необґрунтованими та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Посилання відповідача у відзиві на те, що позивач з 01.01.2019 не постачав відповідачеві електричну енергію, а тому не має підстав для стягнення з відповідача плати за перетікання реактивної енергії, позивач вважає безпідставним, оскільки ПАТ «Сумиобленерго» здійснює розподіл електричної енергії (забезпечення можливості отримання суб'єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку), а ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» здійснює постачання електричної енергії (продаж електричної енергії споживачу відповідно до умов договору). Таким чином, плата за перетікання реактивної електроенергії - це плата за послуги оператору систем розподілу, а не постачальнику електроенергії.
Крім того, як зазначає позивач, у відзиві на позов відповідач посилається на договір № 2419 від 05.02.2018 про закупівлю електричної енергії за державні кошти, однак умови цього договору неможливо брати до уваги при вирішенні цього спору, оскільки він укладався за ініціативою відповідача та за результатами проведення процедури закупівлі і діяв протягом календарного 2018 року.
Станом на 29.10.2019 від відповідача на адресу суду не надходило письмових заперечень щодо позовних вимог позивача.
Відповідно до статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ГПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
25.06.2014 між Державною установою «Сумський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України», правонаступником якого є відповідач у цій справі, та позивачем укладено договір про постачання електричної енергії № 2419 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачеві вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатків до нього.
Згідно з пунктом 2.3.3 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами розділу 7 договору та додатку № 4 «Порядок розрахунків» до договору.
Відповідно до додатку № 4 «Порядок розрахунків» до договору, розрахунковим періодом вважається період з 11 числа місяця до 10 числа наступного місяця включно.
Покази розрахункових засобів обліку, визначених в додатку 3.1 «Перелік та дані комерційного обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електричну енергію Споживачу» до договору та додатку 3.2 «Перелік та дані комерційних засопів обліку субспоживачів» до договору, фіксуються відповідачем 11 числа кожного місяця та оформляються за формою додатку 2 «Акт прийняття-передавання електричної енергії» до договору в 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, та надаються у письмовому вигляді па паперових носіях позивачу безпосередньо уповноваженого особою відповідача не пізніше наступного робочого дня.
В день отримання акту прийняття-передавання електричної енергії відповідач зобов'язаний надати, а уповноважена особа позивача зобов'язана прийняти розрахункові документи на оплату електричної енергії, що передбачені договором.
Оплата за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електроенергії, 3 % річних, пені, інфляційних нарахувань згідно з умовами договору здійснюється на підставі самостійно отриманих відповідачем у позивача рахунків протягом 10 операційних днів з дня їх отримання.
Пунктом 10 додатку 4 «Порядок розрахунків» до договору визначено, що оплата за перетікання реактивної електричної енергії сплачується відповідачем на поточний рахунок позивача, який зазначається у відповідних рахунках.
Пунктом 2.3.4 договору встановлено, що у випадках, передбачених законодавством, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» до договору. Сума до оплати зазначається в окремому рахунку.
16.11.2018 між сторонами у цій справі укладено додаткову угоду № 9 до договору про постачання електричної енергії № 2419 від 25.06.2014, якою договір доповнено додатком 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії». Пунктом 3 додаткової угоди сторони домовились, що розрахунки за перетікання реактивної електричної енергії проводяться з 02 липня 2018 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що у відповідності до умов договору (додаток 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» до договору) та згідно з Методикою обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 06.02.2018 № 87, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 02.04.2018 за № 392/31844, відповідачу нарахована плата за перетікання реактивної електроенергії за період з 11.12.2018 по 28.08.2019 в сумі 3896,94 грн, та вручено відповідні рахунки на її оплату.
З 01.01.2019 позивач є оператором системи розподілу, який діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1445.
Відповідно до пункту 1.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі - Правила), на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії па підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, падання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Пунктом 2.1.2 Правил визначено, що оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем.
У пункті 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, якою затверджені Правила, зазначається, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку то цієї постанови.
Відповідно до пункту 2.1.4 Правил договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
На вимогу споживача оператор системи розподілу протягом трьох робочих днів від дати звернення повинен надати споживачу підписаний оператором системи розподілу примірник укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у паперовій формі. За ініціативою однієї із сторін договір споживача про розподіл електричної енергії оформляється в паперовій формі.
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії (пункт 2.1.6 Правил).
Відповідачем до 01.01.2019 повернуто підписану заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (а.с. 49).
Таким чином, з 01.01.2019 взаємовідносини між сторонами у цій справі щодо надання послуг з розподілу електроенергії, врегульовані договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного шляхом приєднання відповідача до публічного договору на умовах договору про постачання електричної енергії № 2419 від 25.06.2014.
Як зазначає позивач, відповідачем повернуто підписану заяву-приєднання та фактично споживається електрична енергія, що підтверджується підписаними актами прийняття-передавання електричної енергії, але до цього часу не використано право отримання примірнику укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у паперовій формі, тому позивачем використовується та надається суду редакція договору про падання послуг з розподілу електричної енергії, що розміщена на головній сторінці вебсайту позивача (а.с. 50-54).
Відповідно до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, позивач надає відповідачу послуги з розподілу електричної енергії, а відповідач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком 4 до договору.
Згідно з пунктом 2.5 договору відповідач вносить плату за перетікання реактивної електричної енергії позивачеві відповідно до умов договору про падання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, який є додатком 10 до договору.
Пунктами 5, 6 додатку № 4 до договору «Порядок розрахунків» встановлено, що відповідач до початку звітного розрахункового періоду здійснює попередню оплату за послуги з розподілу електричної енергії у розмірі повної вартості розподілу очікуваного обсягу споживання, наданого відповідачем оператору системи (позивачу) у порядку визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії. Відповідач до початку звітного розрахункового періоду здійснює платіж на наступний звітний розрахунковий період плати за перетікання реактивної електроенергії.
На виконання досягнутої домовленості позивачем в повному обсязі та належним чином виконані свої зобов'язання за договором, що підтверджується підписаними з обох сторін за кожний розрахунковий період актами прийняття-передавання електричної енергії (а.с. 42-46), проте в порушення договірних зобов'язань відповідачем не вноситься плата за перетікання реактивної електричної енергії.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної сплати плати за перетікання реактивної електричної енергії за період з 11.12.2018 по 28.08.2019 становить 3896,94 грн.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 275 ГК України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частина сьома статті 276 ГК України визначає, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору та наведених вимог діючого законодавства України, не виконав взяті на себе зобов'язання з внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням положень статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК України та іншими законами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Враховуючи, що факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, а відповідачем, у свою чергу, не було подано доказів погашення суми заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості з внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 3896,94 грн. є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують доводів позивача та фактичних обставин справи.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1921,00 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 236-238, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державної установи «Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» (вул. Привокзальна, буд. 27, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 38523259) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. І. Сірка, буд. 7, м. Суми, 40035, ідентифікаційний код 23293513, п/р НОМЕР_1 в СФ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 337546) заборгованість з оплати за перетікання реактивної електроенергії в сумі 3896,94 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.
Повне рішення складено 04 листопада 2019 року.
Суддя Ю.А. Джепа