79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.10.2019 Справа № 914/1542/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі Х. Гусак, розглянувши матеріали
позовної заяви: Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод”, м.Кременчук
до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Стрий, Львівська область
про стягнення 192 728,58 грн.
Представники сторін:
від позивача: Максименко А.Ю. - адвокат
від відповідача:Пантюшева Н.М. - адвокат
Судом роз'яснено зміст ст.ст.35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.
Позов заявлено Публічним акціонерним товариством “Кременчуцький сталеливарний завод” до відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 192 728,58 грн.
Ухвалою суду від 05.08.2019р. відкрито провадження у справі №914/1542/19 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.09.2019р. підготовче судове засідання відкладено на 10.10.2019 р.
Ухвалою суду від 10.10.2019 р. підготовче провадження у справі № 914/1542/19 закрито та призначено справу до судового розгляду на 30.10.19 р.
Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами існують договірні відносини на підставі договору поставки № СВРЗ-03-22-18-144/ю від 01.11.2018 р., відповідно до умов якого, позивач зобов'язався поставити відповідачу товари зазначені у специфікації до договору, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.
На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару у кількості, номенклатурі та за ціною, щовизначені договором на загальну суму 3 876 000,00 грн. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав з простроченням. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 105 128,86 грн., 3% річних у розмірі 17 521,64 грн. та втрат від інфляції у розмірі 70 078,08 грн.
Адвокат позивача у судове засідання 30.10.2019 р. з'явився, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях наданих у судовому засіданні.
У судовому засіданні адвокат відповідача просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 310,08 грн. інфляційних втрат та зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % з підстав, викладених у відзиві. У відзиві адвокат відповідача просив зменшити витрати позивача на правову допомогу, у додаткових поясненнях просив відмовити повністю у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу.
Заяви і клопотання сторін.
19.08.2019 р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву завх. № 34382/19.
27.08.2019 р. на адресу суду надійшов супровідний лист позивача про долучення документів за вх. № 35375/19.
27.08.2019 р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив за вх. № 35381/19.
10.10.2019 р. відповідач подав додаткові пояснення щодо задоволення витрат на правничу допомогу за вх. № 41936/19.
Інших заяв, клопотань та заперечень сторони не подавали.
Обставини справи.
01.11.2018 р. між Публічним акціонерним товариством “Кременчуцький сталеливарний завод” (постачальник) та Акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (покупець) укладено договір поставки № СВРЗ-03-22-18-144/ю.
Відповідно до умов вказаного договору постачальник (позивач) зобов'язувався протягом 2018 року поставити покупцю (відповідачу) товари, зазначені в специфікації №1 (додаток №1) до даного договору, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.
Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору сторони визначили, що постачанню за укладеним договором підлягає наступний товар: балка надресорна, рама бокова l - код ДК 021:2015-34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу, кількість товару складає 102шт. (сто дві штуки) і визначається у Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору. Специфікацієюдо договорусторони погодили до постачання 102 одиниці товару на загальну суму 3 876 000,00 грн., в тому числі ПДВ 646 000,00 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору товар має бути поставлений протягом 10 днів від дня подання заявки відповідачем. Позивачем 09.11.2018 р. отримано заявку відповідача № 2396 на постачання товару відповіднодо договору та погодженої Специфікації № 1. За умовами договору товар поставляється протягом 10 днів з дати подання заявки покупцем (п. 5.1), на умовах FСА залізничним транспортом - станція Крюків на Дніпрі (Південна залізниця), код станції 425302 згідно з базисними умовами поставки Інкотермс 2010. (п. 5.2, 5.3).
22.11.2018 року позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару у кількості, номенклатурі та за ціною, що визначені договором на загальну суму 3 876 000,00 грн., в тому числі ПДВ 646 000,00 грн.
Виконання договору позивачем підтверджується: заявкою покупця № 2396 від 09.11.2018 р., рахунком фактурою № КСЗ-100436 від 14.11.2018 р., видатковою накладною № КСЗ-0001119 від 14.11.2018 р., залізничною накладною №44922326 від 14.11.2018 р., актом приймання-передавання товару № 5 від 14.11.2018 р., в якому зазначено, що 22.11.2018 р. покупець отримав товар, податковою накладною № 14 від 14.11.2018 р., паспортами (сертифікатами) якості на продукцію та сертифікатом відповідності УкрСЕПРО, копії яких долучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідач здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання товару на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше дати реєстрації податкової накладної. Датою отримання товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передавання.
29.12.2018 р. позивач звертався до відповідача з претензією за № 4021/210 про стягнення пені, індексу інфляції та 3 %, проте, претензія залишились без відповіді відповідача.
У зв'язку з порушенням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 105 128,86 грн. пені, 17 521,64 грн. 3% річних, 70 078,08 грн. втрат від інфляції.
Оцінка суду.
Згідноз ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень статті 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 8.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за договором за період з 07.12.2018 р. до 30.01.2019 р., нараховану на суму боргу 3 876 000,00 грн., у розмірі 105 128,86 грн.
Відповідач у відзиві на позов просив про зменшення штрафних санкцій на 50%.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідач у заяві про зменшення пені не послався на відповідні виняткові обставини та не довів їх під час розгляду спору у даній справі, не надав доказів для зменшення розміру пені. Щодо твердження відповідача про те, що строк прострочення оплати товару незначний, позивач не надав доказів наявності реальних збитків від прострочення відповідачем платежів, необхідно зазначити, що відповідач, уклавши договір поставки, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню.
В силу ст.ст. 6, 626 ЦК України, сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні (погоджені) умов договору. При цьому відносини, що виникли між сторонами засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України.
Згідноз ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені, а тому в задоволенні заяви про зменшення пені суд дійшов висновку відмовити.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З врахуванням зазначеного, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати за отриманий товар, позивачем нараховано відповідачеві 70 078,08 грн. втрат від інфляції та 17 521,64 грн. 3% річних.
У відзиві на позов відповідач вказує на те, що при розрахунку інфляційних втрат, позивач невірно застосував індекс інфляції, оскільки сукупний індекс інфляції підлягає округленню. Відповідач зазначає, що індекс інфляції за період грудень 2018 р. - січень 2019 р. становить 101,8 %, а втрати від інфляції становлять 69 768,00 грн., тому в стягненні 310,08 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат та встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 69 768,00 грн. Розрахунок індексу інфляції здійснено судом за період прострочення вказаний позивачем. Отже, інфляційні втрати становлять 69 768,00 грн., є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню. В решті інфляційних втрат в розмірі 310,08 грн. слід відмовити. Вимога позивача про стягнення з відповідача 17 521,64 грн. 3% річних підлягає задоволенню, за розрахунком позивача, який здійснено відповідно до вимог законодавства.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення становить 105 128,86 грн. пені, 17 521,64 грн. 3% річних, 69 768,00 грн. втрат від інфляції. В задоволенні решти вимог щодо стягнення 310,08 грн. втрат від інфляції необхідно відмовити.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України,покладаються на відповідача.
Позивач у позовній заяві просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 40 000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 4 000,00 грн. У додаткових поясненнях щодо задоволення витрат на правничу допомогу від 10.10.2019 р. відповідач просив відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
Адвокат позивача у судовому засіданні заявив про подання на адресу суду заяви про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та компенсації витрат адвоката, пов'язаних із наданням правової допомоги у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи заяву позивача, сторона не позбавлена права подати відповідні докази на підтвердження вартості послуг з професійної правничої допомоги та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зубенка, 2, код ЄДРПОУ 40123439) на користь Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І.Приходька, 141, код ЄДРПОУ 05756783) 105 128,86 грн. пені, 17 521,64 грн. 3% річних, 69 768,00 грн. втрат від інфляції, 2 890,93 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складений 04.11.2019 р.
Суддя Чорній Л.З.