79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.10.2019 справа № 914/1544/19
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталевий завод», м.Кременчук
до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Стрий
про стягнення 270 275,12 грн.
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря судового засідання Дубенюк Н.А.
Представники:
від позивача: Винник Р.О.
від відповідача: Кобко О.Л.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталевий завод» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 270 275,12 грн, з яких: 124 244,25 грн пені, 20 707,70 грн 3 % річних та 125 323,17 грн інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 06.08.2019 провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2019.
Протокольною ухвалою суду 05.09.2019 підготовче засідання відкладено на 26.09.2019.
Ухвалою суду від 26.09.2019 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 24.10.2019.
18.10.2019 від позивача надійшла заява від 16.10.2019 вих. № 605-08/10-19/16-1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№ 43121/19).
В судовому засіданні 24.10.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з урахуванням технічної помилки у розрахунках та просить за результатами розгляду заяви покласти на відповідача судові витрати. В судовому засіданні подав письмові докази для повного і об'єктивного розгляду заява від 16.10.2019 вих. 3 605-08/10-19/16-1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні 24.10.2019 представник відповідача проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях щодо предмета спору. Просив суд зменшити судові витрати та зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %.
Аргументи сторін.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки від 12.10.2018 № СВР3-03-22-18-131/ю не здійснено своєчасно оплати поставленого товару. За неналежне виконання грошових зобов'язань позивач здійснив нарахування відповідачеві пені, 3% річних та інфляційних втрат, а саме, про стягнення 270 275,12 грн, з яких: 124 244,25 грн пені, 20 707,70 грн 3 % річних та 125 323,17 грн інфляційні втрати.
Разом з позовною заявою та з врахуванням заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу заявлено розмір судових витрат, які складаються з:
- 4 054,12 грн сплаченого судового збору;
- 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
- 9 359,37 грн витрати адвокати для надання правничої допомоги.
Заперечення відповідача.
Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому не заперечив факт стягнення штрафних санкцій, а лише строк їх нарахування. Зазначив, що перебіг строку оплати товару розпочався з 01.11.2018 та завершився 14.11.2018. Тим самим, прострочення платежу розпочалося з 15.11.2018, у зв'язку з цим в стягненні 1 911,32 грн пені та 318,88 грн. 3% річних є безпідставними. Також заначив, що при підрахунку інфляційних втрат позивачем неправомірно застосував сукупний індекс інфляції за період листопад 2018 - січень 2019 становить 103,2 %, що впливає на розмір інфляційного збільшення боргу. Отже в стягненні 1 291,17 грн інфляційних втрат слід відмовити.
Відповідач просить зменшити належний до сплати розмір штрафних санкцій на 50% у зв'язку з тим, що строк прострочення оплати товару є незначний, а позивач не надав доказів наявності реальних збитків від прострочення відповідачем платежів.
Зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн., зважаючи на неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. з ціною позову, характером спірних правовідносин, категорією складності та обсягом доказів.
Відповідь на відзив.
Щодо періоду розрахунку штрафних санкцій та невірності застосування індексу інфляції позивач не погоджується. Зазначає, що обов'язок з оплати товару у відповідача виникає із спливом 10-ти банківських днів з дати отримання товару (п. 4.2. договору). Отже з 14.11.2018 розпочинається перебіг прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та що сукупний індекс інфляції за період листопад 2018 - січень 2019 становить 1,03233312.
Розмір пені не підлягає зменшенню, адже заборгованість відповідача становить понад 65 днів. Крім того, відповідач не вживав жодних заходів для вирішення питання погашення заборгованості, не надав суду доказів, які характеризують майновий стан сторін, свідчать про вірогідність порушення інтересів сторін по справі, інші виняткові обставини, які може врахувати суд для зменшення розміру пені.
Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не підлягають зменшенню, оскільки відповідач не заявив про це клопотання та не надав відповідних доказів, що підтвердили б неспівмірність таких витрат.
Заперечення на відповідь.
Відповідача у своїх запереченнях на відзив зазначив, перебіг строку оплати товару розпочався 01.11.2018 та завершився 14.11.2018, Таким чином, прострочення платежу розпочалося з 15.11.2018. Зазначив, що сукупний індекс інфляції за період листопад 2018 - січень 2019 становить 103,2 %. Отже в стягненні 1 911,32 грн пені, 318,88 грн 3% річних та 1 291,17 грн слід відмовити.
Також, представник відповідача просить суд врахувати незначний строк прострочення оплати відповідачем та відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків від прострочення оплати товару відповідачем та зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем залізничної галузі.
Відповідач вважає, що заявлена позивачем сума витрат не є співмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом витраченим адвокатом на надання послуг, а тому не може бути задоволена судом.
Фактичні обставини справи.
Сторони у справі уклали Договір поставки № СВРЗ-03-22-18-131/ю від 12.10.2018 (далі - Договір). За умовами пункту 1.1 цього Договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується протягом 2018 року поставити покупцю (відповідач у справі) товари, зазначені в Специфікації № 1 (Додаток № 1) до цього Договору, що є невід'ємною частиною Договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно з умовами Договору.
Ціна цього Договору становить 3 876 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 646 000,00 грн. (пункт 3.1 Договору). Згідно зі Специфікацією № 1 сторони погодили поставку товару загальною вартістю 3 876 000,00 грн.
Відповідач надіслав позивачу лист № 2208 від 16.10.2018, у якому просив відвантажити у жовтні 2018 року зазначений у Специфікації № 1 товар.
Позивач поставив відповідачеві товар вартістю 3 876 000,00 грн, що підтверджується накладною № КС3-0000995 від 18.10.2018, залізничною накладною від 18.10.2018 № 44609485 та актом прийому-передачі товару № 1 від 18.10.2018, в якому зазначено, що 31.10.2018 покупець отримав товар, сертифікатами відповідності УкрСЕПРО. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № КС3-100383 від 18.10.2018 на суму 3 876 000,00 грн. Позивач виписав 18.10.2018 податкову накладну № 51. Державна фіскальна служба України зареєструвала вказану податкову накладну 22.10.2018.
За умовами п. 4.2. Договору, покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання товару на підставі виставленого рахунку постачальника, але не раніше реєстрації податкової накладної. Датою отримання товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.
29.12.2018 Позивач надіслав відповідачеві претензію № 4021/206 від 29.12.2018 про сплату основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Факт надіслання претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист
Доказів надання відповідачем відповіді на претензію немає в матеріалах справи
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару лише 17.01.2019, що підтверджується платіжним доручення № 1513097 від 17.01.2019 (яке міститься в матеріалах справи).
Згідно до пункту 8.2 Договору у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
У зв'язку із простроченням відповідачем оплати товару, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача нарахованих, на підставі п. 8.2. Договору та ст. 625 ЦК України, пені в розмірі 124 244,25 грн, інфляційних втрат на суму 125 323,17 грн та 3% річних в розмірі 20 707,70 грн.
Норми права та мотиви суду.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 4.2 Договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дати отримання товару на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Датою отримання товару вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару.
Відповідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як установлено судом, податкова накладна зареєстрована 22.10.2018, згідно акту приймання-передачі відповідач отримав товар 31.10.2018. З врахуванням того, що перебіг строку оплати починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язаний його початок, обов'язок оплати у відповідача виникає з 01.11.2018 та завершився 14.11.2018. Отже з 15.11.2018 викає прострочення виконання грошового зобов'язання за отриманий товар, яка триває 64 дні до 17.01.2019.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Судом встановлено, що прострочення виконання Договору наступило з 15.11.2018, здійснивши перевірку нарахування пені, приходить до висновку що стягненню підлягає пеня в сумі 122 332,93 грн, в частині стягнення 1 911,32 грн пені слід відмовити.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне положення міститься й у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Суд враховає правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 64 днів не сплачує позивачу заборгованість, тобто жодним чином не виконав свого зобов'язання. В матеріалах відсутні докази того, що відповідач намагається виконати свої зобов'язання та вживає для цього якихось заходів. Відповідач не надав суду жодних доказів свого складного матеріального стану, збитковості діяльності тощо. Не навів відповідач інших власних інтересів, які варто було узяти до уваги при можливому зменшенні належної до сплати неустойки.
Крім того, відповідь на надіслану з метою досудового врегулювання спору позивачем претензію відповідачем не було надано та в матеріалах справи відсутні й сторонами не подано доказів вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання щодо оплати Товару. При цьому, в матеріалах справи відсутні та сторонами не заперечується, що відповідачем не вчинено будь-яких дій, спрямованих на добровільне усунення порушення умов Договору щодо оплати Товару. Також, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які б унеможливлювали чи ускладнювали для відповідача виконання його обов'язку за Договором.
Також, відсутність в матеріалах справи, а також те, що сторонами не подано будь-яких доказів наявності причини (причин) неналежного виконання та невиконання відповідачем, передбачених умовами Договору, зобов'язань.
Щодо твердження відповідача про відсутність збитків у позивача, то суд звертає увагу, що сам факт невиконання відповідачем зобов'язання у визначений договором строк позбавляє можливості використання позивачем недоотриманих грошових коштів у своїй господарській діяльності. Більше того, відповідач, уклавши Договір, погодився на умови Договору про нарахування пені.
При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.18 постанови від 19.03.2019 у справі № 910/3652/18).
Крім того, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Застосований позивачем за неналежне виконання відповідачем умов Договору розмір штрафних санкцій, а саме пеня у розмірі облікової ставки НБУ, погоджений сторонами при укладенні Договору. Вказаний договір на момент розгляду справи не визнаний судом недійсним, зокрема в частині відповідальності сторін за неналежне виконання його умов, а також відсутні докази внесення змін до нього сторонами.
Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, враховуючи зазначене вище, а також те, що відповідачем жодним чином не підтверджено наявність підстав для зменшення розміру неустойки, а в матеріалах справи такі докази відсутні, даний випадок не є винятковим, а тому, зважаючи на інтереси обох сторін, а також те, що норми чинного законодавства про зменшення розміру штрафних санкцій не є імперативними та застосовуються за визначених вище умов на розсуд суду, підстави для зменшення розміру неустойки відсутні.
З огляду на вищевказане в сукупності, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.
Щодо стягнення інфляційних втрат та процентів річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо стягнення 3% річних
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд здійснивши перерахунок 3% річних ( з врахуванням, що прострочення виконання Договору наступило з 15.11.2018) приходить до висновку що стягненню підлягає 3% річних в сумі 20 388,82 грн, в частині стягнення 318,88 грн 3% річних слід відмовити.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Пленум Вищого господарського суду у своїй постанові № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням вище наведеного, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Розрахунок суми інфляційних втрат.
Сума боргу* індекс інфляції (%) - сума боргу = інфляційне збільшення
Сума боргу, що існувала на останній день місяцяСума боргуІндекс інфляціїІнфляційне збільшення
30.11.20183876000,00100,8 % грудень 201831 008,00 грн
31.12.20183876000,00101,0 % січень 201938 760,00 грн
в сумі 69 768,00 грн
Отже стягненню підлягає 69 768,00 грн інфляційних втрат, в частині стягнення 55 555,17 грн інфляційних втрат слід відмовити.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з тим , що розрахунок стягнення коштів позивачем проведений з порушенням, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню 122 332,93 грн пені, 20 388,82 грн 3% річних, 69 768,00 грн інфляційних втрат.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
До позовної заяви позивачем додано попередній розрахунок судових витрат та з врахуванням заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, а саме: 4 054,12 грн сплачений позивачем за подання позову судовий збір, 3 000,00 витрат на професійну правничу допомогу та 9 359,37 грн компенсації витрат необхідних для надання правничої допомоги (переїзд до міста судового розгляду та за винайм житла).
Представник відповідача заперечив проти стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн, просив суд врахувати ціну позову, характер спірних правовідносин, категорію складності та обсяг доказів по справі, та зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до 3 000,00 грн, оскільки заявлений позивачем розмір витрат є неспівмірним та покласти їх пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладається 3187,35 грн. витрат на оплату судового збору.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Суд звертає увагу на те, що докази на підтвердження понесених судових витрат подані позивачем в межах строків визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч.ч. 3,4 ст. 126 ГПК України)
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи:
Укладену між позивачем та адвокатом Винником Р.О. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 605 від 25.07.2008, довіреність від 14.01.2019 № 40-21/5) Угода про надання професійної правничої допомоги від 15.12.2018 року до Договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018 року.
Предметом Угоди є доручення позивачем адвокату ведення справи про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № СВРЗ-03-22-18-131/ю від 12.10.2018.
Пунктом 2.1 угоди від 15.12.2018 року Позивач та адвокат погодили вартість професійної правничої допомоги Адвоката, яка була надана Клієнту на стадії досудового врегулювання спору та буде надана Адвокатом під час судового розгляду в Господарському суді Львівської області визначається за прейскурантом цін до основного договору і складає 30 000,00 грн з урахуванням податків, зборів, інших обов'язкових платежів та без врахування сум, які підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 2.2 Сторони погодили перелік послуг з професійної правничої допомоги, яка надається в межах виконання доручення Позивача, а п. 3 визначили порядок оплати професійної правничої допомоги за яким оплата професійної правничої допомоги, а також відшкодування прямих витрат адвоката пов'язаних із виконанням доручення здійснюється Позивачем на підставі рахунку Адвоката у строк не пізніше 5 банківських днів з дати виставлення рахунку.
Остаточний розрахунок за надану адвокатом професійну правничу допомогу здійснюється Клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвоката у строк, який не перевищує 5 банківських днів з дати набрання чинності рішенням суду або з дати зарахування суми боргу, пені, відсотків за користування коштами та індексу інфляції на розрахунковий рахунок Клієнта в залежності від того, яка подія настане раніше.
В матеріалах справи також наявний прейскурант цін адвоката на послуги з надання професійної правової допомоги адвокатом, що діє з 01.01.2019 та є частиною Договору (Угода про внесення змін до договору від 24.01.2019) .
Позивач та адвокат підписали акт приймання-передавання наданих послуг до Угоди про надання правової допомоги від 15.12.2018, у якому міститься перелік наданих адвокатом послуг, час, витрачений на такі послуги та їхня вартість. В матеріалах справи також є детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) по справі від 16.10.2019.
Однак, враховуючи викладене та керуючись приписами ст ст. 626, 627 Цивільного кодексу України, що договір про надання правової допомоги, як різновид цивільно-правового договору укладається між клієнтом та адвокатом (адвокатським об'єднанням, адвокатським бюро) на основі вільного волевиявлення сторін на погодження його умов, що становлять зміст договору; що сторони договору про надання правової допомоги керуються принципом свободи договору при його укладенні з урахуванням вимог ч. 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і такий не суперечить ч.8 ст. 129 ГПК України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представник відповідача у відзиві заперечив проти стягнення витрат, пов'язаних з розглядом справи, з тих підстав, що заявлений до стягнення розмір таких витрат, зважаючи на ціну позову, характер спірних правовідносин, категорію та складність справи, є неспівмірним. У зв'язку з чим, просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 3000,00 грн.
Відтак, як вбачається з обставин справи, позивачем до стягнення заявлено 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні розумного розміру витрат на професійну правничу допомогу, окрім поданих адвокатом угод та договору про надання правової допомоги, детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та прейскурантом цін на послуги з надання професійної правничої допомоги адвокатом, судом брались до уваги кількість поданих позивачем заяв по суті спору та кількість проведених судових засідань пов'язаних з розглядом справи, час, який міг витратити адвокат для формування правової позиції та складення заяв по суті спору у даній справі, час, який міг витратити представник позивача на збирання доказів та на позасудове врегулювання спору з урахуванням доказів які містяться в матеріалах справи, а також складність справи та поведінку відповідача.
Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, так як за своєю категорією вона не є складною (спір виник внаслідок прострочення відповідача щодо оплати вартості товару, поставленого за разовою поставкою згідно однієї видаткової накладної, основна заборгованість сплачена відповідачем до подання позову); наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, розрахунок розміру позовних вимог не є складним та значним, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося, протягом розгляду справи відбулося тільки три судові засідання).
З урахуванням правової позиції викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
З урахуванням вищенаведеного та з огляду на заперечення відповідача проти стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд прийшов до висновку зменшити розмір таких витрат та з врахування, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути пропорційно задоволених позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача 18 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які вважає документально обґрунтованими.
Що стосується витрат адвоката, пов'язаних із наданням правової допомоги у справі (проїзд та оренда житла) на суму 9 359,37 грн, такі підтверджені матеріалами справи та підлягають до стягнення з відповідача.
Таким чином відшкодуванню з відповідача на користь позивача підлягають витрати останнього на професійну правничу допомогу адвоката, з урахуванням компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, у загальному розмірі 27 359,37 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (юридична адреса: 03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (адреса: 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Зубенка, будинок 2; ідентифікаційний код 40123439) на користь публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (юридична адреса: 39621, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Івана Приходька, будинок 141; ідентифікаційний код 05756783) 212 489,75 грн заборгованості, а саме: 122 332,93 грн пені, 20 388,82 грн 3% річних, 69 768,00 грн інфляційних втрат та 3 187,35 грн відшкодування витрат на оплату судового збору,18 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу та 9 359,37 грн витрат пов'язаних з розглядом справи.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 04.11.2019.
Суддя Коссак С.М.