Іменем України
23 жовтня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/643/19
Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.
за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.
розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/643/19
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат»
вул. Вишнева, 4, м. Ічня, Чернігівська область, 16703
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лосинівський маслосирзавод»
вул. Київська, буд. 9, смт. Лосинівка, Ніжинський район, 16663
про стягнення 1620069 грн 17 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
У судовому засіданні була підписана вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Приватним акціонерним товариством «Ічнянський молочно-консервний комбінат» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лосинівський маслосирзавод» про стягнення 2 692 330 грн 67 коп., а саме: 2 018 738,94 грн боргу, 89 138,05 грн пені, 74 7,50 грн 10% штрафу, 433 357,77 грн 20% штрафу, 76 688,41 грн 30% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №16-05/2019К від 16.05.2019.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №927/643/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.09.2019.
Уповноважені представники сторін в призначене підготовче засідання 04.09.2019 не прибули.
Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400045232842, №1400045232834, відповідно.
22.08.2019 відповідачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано відзив №84 від 21.08.2019 на позовну заяву. В поданому відзиві відповідач зазначає, що за даними бухгалтерського обліку відповідача станом на 24.07.2019 року сума основної заборгованості перед позивачем за поставлений товар за період з 23.05.2019 по 16.06.2019 складала не 2 018 738,94 грн, а 1 703 738.94 грн. 30.05.2019 на розрахунковий рахунок позивача згідно платіжного доручення № 474 були сплачені грошові кошти у сумі 315 000,00 грн. Через допущену помилку бухгалтера вказана сума коштів перерахувалася позивачу з невірним призначенням платежу: «за молоко знежирене згідно договору № 31-05/16-П від 31.05.16». Позивач не заперечує про зарахування на свій рахунок цих коштів за договором постачання № 16/05/2019К від 16.05.2019, про що свідчить підписаний сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період з 23.05.2019 по 24.07.2019. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу.
02.09.2018 від позивача надійшла відповідь від 28.08.2019 на відзив, в якій позивач вказує, що сплата на розрахунковий рахунок Позивача згідно платіжного доручення № 474 від 30.05.2019 грошових коштів у сумі 315 000,00 грн, була перерахована відповідачем саме на виконання Договору постачання № 31-05/16-П від 31.05.2016, що підтверджується наступним. 12 червня 2019 Господарським судом Чернігівської області у справі №927/364/19 винесено ухвала, якою судом встановлено, що 10.06.2019 від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 07.06.2019. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що відповідачем було здійснено часткову оплату основної заборгованості за договором в розмірі 1 415 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №8 від 02.04.2019 на суму 100 000,00 грн, № 32 від 09.04.2019 на суму 100 000,00 грн, № 93 від 15.05.2019 на суму 300 000,00 грн, № 136 від 22.05.2019 на суму 300 000,00 грн, № 168 від 27.05.2019 на суму 300 000,00 грн, № 474 від 30.05.2019 на суму 315 000,00 грн, з призначенням платежу «за молоко знежирене зг. договору № 31-05/16-П від 31.05.2016». Зазначеною ухвалою судом прийнято до розгляду подану позивачем заяву від 07.06.2019 про зменшення позовних вимог, подальший розгляд справи відбувався з урахуванням прийнятої судом заяви позивача. Крім того, позивач стверджує, що оскільки, Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 23.05.2019 по 24.07.2019 не є первинним бухгалтерським документом, то він не може підтверджувати оплати відповідачем по платіжному дорученню № 474 від 30.05.2019 на суму 315 000,00 грн заборгованості за договором постачання № 16/05/2019К від 16.05.2019, а тому не повинен прийматись судом до уваги.
03.09.2019 через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) від позивача, за підписом представника позивача адвоката Є.В.Кривошей, надійшла заява №б/н від 02.08.2019 про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору з доказами її направлення на адресу відповідача. В поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 16-05/2019К від 16 травня 2019 року в сумі 1 848 738 грн 94 коп., пеню в розмірі 89 138,05 грн, штрафу у розмірі 10% - 74 407,50 грн, штрафу у розмірі 20% - 433 357,77 грн та 76 688,41 грн 30% річних; вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути їх з відповідача на користь позивача та вирішити питання, про повернення позивачу з державного бюджету судового збору в розмірі 6 148,01 грн сплаченого згідно з платіжним дорученням № 852880000 від 25 липня 2019.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що відповідно до платіжних доручень № 439 від 25.07.2019 на суму 70 000,00 грн, № 495 від 01.08.2019 на суму 50 000,00 грн, № 609 від 22.08.2019 на суму 50 000,00 грн з призначенням платежу «за молоко знежирене зг. договору №16/05/2019К від 16.05.19 р.» відповідачем було здійснено часткову оплату основної заборгованості за договором постачання № 16/05/2019К від 16.05.19 в розмірі 170 000,00 грн.
З огляду на приписи пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України та приймаючи до уваги процесуальне право позивача на зменшення розміру позовних вимог на стадії підготовчого провадження, суд, перевіривши повноваження представника позивача та враховуючи, що подана заява не порушує прав та інтересів відповідача, в підготовчому засіданні 04.09.2019, протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості на суму 170 000,00грн, справа розглядається з її урахуванням. Розгляд заяви позивача в частині повернення з державного бюджету судового збору у розмірі 6 148,01 грн судом відкладена з метою з'ясування у позивача розрахунку визначеної суми повернення судового збору.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2019 відкладено підготовче засідання на 16.09.2019. Ухвала направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією.
11.09.2019 від відповідача надійшли заперечення вих.№90 від 10.09.2019 на відповідь на відзив. В поданих запереченнях відповідач зазначає, що підписуючи акт звіряння взаємних розрахунків за період з 23.05.2019 по 24.07.2019, сторони фактично визнали та підтвердили факт існування заборгованості станом на 24.07.2019. Крім того, відповідач стверджує, що станом на 10.09.2019, сума основного боргу перед позивачем частково сплачена на суму 602 261,50 грн. Так, за платіжним дорученням № 639 від 30.08.2019 відповідачем було сплачено позивачу частково борг у сумі 50 000,00 грн, за платіжним дорученням № 681 від 05.09.2019 - 200 000,00 грн, за платіжним дорученням № 705 від 10.09.2019 року - сплачено позивачу 352 261,50 грн. Відповідач стверджує, що станом на 10.09.2019 сума основного боргу за договором постачання №16/05/2019К від 16.05.2019 складає 931 477,44 грн.
В підготовче судове засідання 16.09.2019 прибув уповноважений представник позивача, представник відповідача - не прибув.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400045234470.
Представник позивача не заперечує проти проведення підготовчого засідання за відсутності представника відповідача.
Приймаючи до уваги належним чином повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, подання ним відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, з огляду на те, що участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, та явка у судове засідання уповноваженого представника відповідача не визнавалася судом обов'язковою, клопотання про відкладення засіданні від відповідача до суду не надходило, суд доходить висновку про проведення підготовчого засідання за відсутності представника відповідача.
13.09.2019 від позивача надійшли письмові пояснення від 11.09.2019, в яких наводить свою позицію щодо визначення суми судового збору - 40384,96грн, яка підлягала сплаті при зверненні до суду з первісними позовними вимогами у розмірі 2 692 330,67грн. Позивач зазначає, що при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 43 641,90грн, що підтверджується платіжним дорученням №852880000 від 25.07.2019, тобто у більшому розмірі ніж встановлено Законом України «Про судовий збір» на суму 3 256,94грн. Окрім того, позивач посилається на зменшення розміру позовних вимог на суму 170 000,00грн, у зв'язку з чим ціна позову по справі складає 2 522 330,67грн, а отже відповідно судовий збір становить 37 834,96грн. Позивач наголошує, що йому підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 5806,94грн = 3256,94грн+2550,00грн.
13.09.2019 від відповідача надійшло клопотання вих.№91 від 12.09.2019 про долучення додаткових документів до матеріалів справи. В поданому клопотання відповідач зазначає, що станом на 12.09.2019, сума основного боргу відповідача перед позивачем частково сплачена на суму 350 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №706 від 11.09.2019 на суму 200 000,00 грн та платіжним дорученням №750 від 12.09.2019 на суму 150 000,00 грн. Відповідач наголошує, що станом на 12.09.2019 сума основного боргу перед позивачем за договором постачання №16/05/2019К від 16.05.2019 складає 581 477,44грн.
Позивач не заперечує проти вказаного клопотання відповідача, щодо залучення документів до матеріалів справи. Суд задовольнив клопотання відповідача вих.№91 від 12.09.2019 про долучення документів до матеріалів справи, з огляду на проведені відповідачем часткові оплати боргу після поданого відзиву на позов.
16.09.2019 від позивача надійшла заява від 12.09.2019 про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору за підписом представника позивача адвоката Є.В.Кривошей, з доказами її направлення на адресу відповідача.
В поданій заяві позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 16-05/2019К від 16 травня 2019 року в сумі 946 477 грн 44 коп., пеню в розмірі 89 138,05 грн, штрафу у розмірі 10% - 74 407,50 грн, штрафу у розмірі 20% - 433 357,77 грн та 76 688,41 грн 30% річних; вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 24 301,03грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00грн, а також вирішити питання, про повернення позивачу з державного бюджету судового збору в розмірі 13 533,93 грн сплаченого згідно платіжного доручення № 852880000 від 25 липня 2019. Позивачем визначена остаточна ціна позову - 1 620 069, 17 грн, відповідно до якої судовий збір становить 24 301,03грн. У судовому засіданні представник позивача повідомив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що відповідно до платіжних доручень № 681 від 05.09.2019 на суму 200 000,00 грн, № 705 від 10.09.2019 на суму 352 261,50 грн, № 706 від 11.09.2019 на суму 200 000,00 грн, № 750 від 12.09.2019 на суму 150 000,00 грн з призначенням платежу «Погашення заборгованості за молоко знежирене зг. договору № 16/05/2019К від 16.05.19» відповідачем було здійснено часткову оплату основної заборгованості за Договором постачання № 16/05/2019К від 16.05.19 в розмірі 902 261,50 грн.
Позивач також у вказаній заяві просив приєднати до матеріалів справи платіжні доручення № 681 від 05.09.2019 на суму 200 000,00 грн, № 705 від 10.09.2019 на суму 352 261,50 грн, № 706 від 11.09.2019 на суму 200 000,00 грн, № 750 від 12.09.2019 на суму 150 000,00 грн, копії яких додані до заяви.
У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Приймаючи до уваги процесуальне право позивача на зменшення розміру позовних вимог на стадії підготовчого провадження, суд, перевіривши повноваження представника позивача та враховуючи, що подана заява не порушує прав та інтересів відповідача, в підготовчому засіданні 16.09.2019, протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості на суму 902 261,50 грн, та відповідно прийняв зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 902 261,50 грн, справа розглядається з її урахуванням.
Отже позивні вимоги позивача до відповідача після зменшення розміру позовних вимог становлять 1 620 069,17 грн, які складаються із стягнення заборгованості у сумі 946 477 грн 44 коп., пені у розмірі 89 138,05 грн, штрафу у розмірі 10% - 74 407,50 грн, штрафу у розмірі 20% - 433 357,77 грн, 76 688,41 грн 30% річних, а також вимоги про стягнення 25 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області 16.09.2019 закрито підготовче провадження у справі №927/643/19 та призначено її до судового розгляду по суті на 30.09.2019.
В судове засідання 30.09.2019 з розгляду справи по суті прибув уповноважений представник позивача.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400045749594, проте уповноваженого представника в судове засідання не направив.
30.09.2019 відповідачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано клопотання №100 від 27.09.2019 про розгляд справи без участі представника, в якому відповідач повідомляє, що станом на 27.09.2019 ТОВ «Лосинівський маслосирзавод» повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар (молоко знежирене) згідно договору постачання № 16/05/2019К від 16.05.2019, що підтверджується платіжними дорученнями №760 від 19.09.2019, № 826 від 26.09.2019 та № 877 від 27.09.2019. Також відповідач відшкодував позивачу витрати на правничу допомогу, що підтверджується платіжним дорученням №876 від 27.09.2019. Крім того, відповідач просить розглянути справу без участі представника.
Суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.
До початку судового засідання 30.09.2019 позивачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано заяву від 27.09.2019 (з доказами її направлення відповідачу), в якій просить задовольнити клопотання позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором постачання №16/05/2019К від 16.05.2019 в сумі 946 477,44 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00грн та стягнути з відповідача 88 467,55 грн пені, 36 862,50 грн 10% штрафу, 434 257,77 грн 20% штрафу, 76 230,62 грн 30% річних та судовий збір, крім того, позивач просив вирішити питання про повернення йому з державного бюджету судового збору в розмірі 26 572,75 грн. До вказаної заяви позивачем додано розрахунок позовних вимог станом на 24.07.2019.
В судовому засіданні 30.09.2019 представник позивача повідомив, що до заяви від 27.09.2019 додано новий розрахунок позовних вимог, оскільки позивачем виявлено помилку в розрахунку доданому до матеріалів справи, та не вірно вказано кількість днів прострочки.
Враховуючи розбіжності в сумах, які позивач просить стягнути з відповідача в заявах від 27.09.2019 та від 12.09.2019, судом з'ясовано процесуальну позицію позивача щодо намірів подати заяву у порядку передбаченому приписами Господарського процесуального кодексу України з метою врегулювання розбіжностей між заявленими позовними вимогами з урахуванням прийнятих судом зменшень розміру позовних вимог (заява від 12.09.2019) та розміром позовних вимог на задоволенні яких позивач наполягає у заяві від 27.09.2019. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що заяв про зменшення розміру позовних вимог чи відмову від позову намірів подавати немає, оскільки вже розпочато розгляд справи по суті, а суд має право при винесенні рішення по справі відмовити частково у задоволенні позовних вимог. Суд долучив заяву позивача від 27.09.2019 до матеріалів справи.
В судовому засіданні 30.09.2019 суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 946 477,44 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн, оскільки це є правом сторони і це не порушує прав та охоронюваних інтересів відповідача. Справа розглядається з урахуванням прийнятої судом часткової відмови позивача від позовних вимог.
Проаналізувавши подану позивачем заяву від 27.09.2019 (з урахуванням прийнятої судом відмови від позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 946 477,44 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн) в частині вимог до відповідача про стягнення 88 467,55 грн пені, 36 862,50 грн 10% штрафу, 434 257,77 грн 20% штрафу, 76 230,62 грн 30% річних, а всього на суму 635 818, 44 грн, а також заяву позивача від 12.09.2019, відповідно до якої позивач визначив позовні вимоги до відповідача у розмірі 1 620 069,17 грн, які складаються із стягнення заборгованості у сумі 946 477 грн 44 коп., пені у розмірі 89 138,05 грн, штрафу у розмірі 10% - 74 407,50 грн, штрафу у розмірі 20% - 433 357,77 грн, 76 688,41 грн 30% річних, суд доходить висновку, що позивач у заяві від 27.09.2019 фактично змінює розмір позовних вимог в частині стягнення пені на суму 670,50грн, 10% штрафу на суму 37545,00грн та 30% річних на суму 457,79грн в бік зменшення вимог, а в частині стягнення 20% штрафу на суму 900,00грн - в бік збільшення позовних вимог.
При цьому суд зауважує, що від позивача у порядку передбаченому п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання не надходила відповідна заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 10% штрафу та 30% річних та про збільшення позовних вимог в частині стягнення 20% штрафу. Окрім того, позивач не скористався правом часткової відмови від позовних вимог на будь-якій стадії провадження в частині стягнення з відповідача пені, 10% штрафу та 30% річних з метою дотримання процесуального порядку визначення розміру позовних вимог, наведених у заяві від 27.09.2019, і у судовому засіданні повноважний представник позивача повідомив про відсутність намірів щодо подання такої заяви.
За таких обставин за результатами розгляду заяви позивача від 27.09.2019 суд доходить висновку, що остаточними позовними вимогами позивача, які визначені із дотриманням приписів п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до відповідача є вимоги про стягнення пені у розмірі 89 138,05 грн, штрафу у розмірі 10% - 74 407,50 грн, штрафу у розмірі 20% - 433 357,77 грн, 76 688,41 грн 30% річних.
Враховуючи наявність арифметичних помилок щодо визначення кількості днів прострочки в розрахунку позивача, суд вважає за доцільне прийняти до уваги розрахунок позовних вимог станом на 24.07.2019, який додано до заяви від 27.09.2019, примірник якого направлений відповідачу.
У судовому засіданні 30.09.2019 суд розпочав розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 30.09.2019, відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 23.10.2019, про що представник позивача повідомлений під розписку.
Ухвала повідомлення від 30.09.2019 направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією.
У судове засідання 23.10.2019 уповноважені представники позивача та відповідача не прибули.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується розпискою представника ОСОБА_1 від 30.09.2019 та протоколом судового засідання від 30.09.2019, проте уповноваженого представника в судове засідання не направив.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400045752170, проте уповноваженого представника в судове засідання не направив. Від відповідача заяв та клопотань не надходило.
21.10.2019 від позивача надійшло клопотання від 16.10.2019 про розгляд справи без участі представника позивача з доказами його направлення відповідачу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 88 467,55 грн пені, 36 862,50 грн 10% штрафу, 434 257,77 грн 20% штрафу, 76 230,62 грн 30% річних та вирішити питання про повернення 26 572,75 грн судового збору. Дане клопотання позивача долучено до матеріалів справи.
Клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача судом задоволено з огляду на його процесуальне право щодо участі у судовому засіданні, явка представника позивача не визнавалася обов'язковою.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому повторна неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
При цьому, за приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд встановив:
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
16.05.2019 між Приватним акціонерним товариством «Ічнянський молочно-консервний комбінат» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лосинівський маслосирзавод» (відповідач, покупець) укладено договір постачання № 16/05/2019К (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати товар у власність покупця в обумовлені цим договором строки та кількості, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар у відповідності з умовами цього договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2 договору під товаром за цим договором розуміється: молоко знежирене охолоджене (обрат).
Згідно з п. 1.3. договору кількість товару, що поставляється за цим договором, зазначається в товарно-транспортній накладній та видатковій накладній на товар.
У п.3.1 договору встановлено, що ціна товару погоджується сторонами шляхом підписання додатків по ціні до цього договору.
16.05.2019 між сторонами підписано додаток № 1 до договору №16/05/2019К від 16.05.2019, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товар молоко знежирене охолоджене (обрат) за ціною за 1 кг/грн з ПДВ та доставкою з 16.05.2019 - 5,00 грн.
01.06.2019 між сторонами підписано додаток № 2 до договору №16/05/2019К від 16.05.2019, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товар молоко знежирене охолоджене (обрат) за ціною за 1 кг/грн з ПДВ та доставкою з 01.06.2019 - 4,86 грн.
07.06.2019 між сторонами підписано додаток № 3 до договору №16/05/2019К від 16.05.2019, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товар молоко знежирене охолоджене (обрат) за ціною за 1 кг/грн з ПДВ та доставкою з 07.06.2019 - 5,00 грн.
На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято молоко знежирене пастеризоване на загальну суму 2 818 738,94 грн, що підтверджується видатковими накладними: №МК_00002100 від 23.05.2019 на суму 57 075,00 грн, №МК_00002115 від 24.05.2019 на суму 117 365,00 грн, №МК_00002116 від 24.05.2019 на суму 155 665,00 грн, №МК_00002117 від 25.05.2019 на суму 102 420,00 грн, №МК_00002118 від 25.05.2019 на суму 104 280,00 грн, №МК_00002119 від 26.05.2019 на суму 69 280,00 грн, №МК_00002149 від 27.05.2019 на суму 61 695,00 грн, №МК_00002150 від 27.05.2019 на суму 76 295,00 грн, №МК_00002180 від 28.05.2019 на суму 105 475,00 грн, №МК_00002181 від 28.05.2019 на суму 134 995,00 грн, №МК_00002217 від 01.06.2019 на суму 83 383,02 грн, №МК_00002218 від 01.06.2019 на суму 101 112,30 грн, №МК_00002220 від 02.06.2019 на суму 122 044,32 грн, №МК_00002249 від 03.06.2019 на суму 110 589,30 грн, №МК_00002263 від 04.06.2019 на суму 131 215,14 грн, №МК_00002284 від 05.06.2019 на суму 110 569,86 грн, №МК_00002328 від 07.06.2019 на суму 139 880,00 грн, №МК_00002329 від 07.06.2019 на суму 76 780,00 грн, №МК_00002330 від 09.06.2019 на суму 65 725,00 грн, №МК_00002331 від 09.06.2019 на суму 100 300,00 грн, №МК_00002351 від 10.06.2019 на суму 135 020,00 грн, №МК_00002365 від 11.06.2019 на суму 120 725,00 грн, №МК_00002392 від 12.06.2019 на суму 57 175,00 грн, №МК_00002391 від 12.06.2019 на суму 107 945,00 грн, №МК_00002409 від 13.06.2019 на суму 92 810,00 грн, №МК_00002411 від 13.06.2019 на суму 57 190,00 грн, №МК_00002453 від 15.06.2019 на суму 60 830,00 грн, №МК_00002454 від 16.06.2019 на суму 98 330,00 грн, №МК_00002455 від 16.06.2019 на суму 62 570,00 грн, а також спеціалізованими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними, доданими до матеріалів справи (т.1 а.с. 45-189).
Факт отримання товару на суму 2 818 738,94 грн від позивача відповідачем не заперечено.
Згідно з п. 3.2. договору розрахунок покупця з постачальником за поставлений товар проводиться протягом 3-х банківських днів з дати поставки (отримання) товару.
За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Таким чином, відповідач зобов'язався оплатити товар за видатковою накладною від 23.05.2019 у строк до 28.05.2019, за видатковими накладними від 24.05.2019 у строк до 29.05.2019, за видатковою накладною від 25.05.2019 у строк до 29.05.2019, за видатковою накладною від 26.05.2019 у строк до 29.05.2019, за видатковими накладними від 27.05.2019 у строк до 30.05.2019, за видатковими накладними від 28.05.2019 у строк до 31.05.2019, за видатковими накладними від 01.06.2019 у строк до 05.06.2019 (оскільки 02.06.2019 - вихідний), за видатковою накладною від 02.06.2019 у строк до 05.06.2019, за видатковою накладною від 03.06.2019 у строк до 06.06.2019, за видатковою накладною від 04.06.2019 у строк до 07.06.2019, за видатковою накладною від 05.06.2019 у строк до 10.06.2019 (08.06.2019, 09.06.2019 - вихідні дні), за видатковими накладними від 07.06.2019 у строк до 12.06.2019 (08.06.2019, 09.06.2019 - вихідні дні), за видатковими накладними від 09.06.2019 у строк до 12.06.2019, за видатковою накладною від 10.06.2019 у строк до 13.06.2019, за видатковою накладною від 11.06.2019 у строк до 14.06.2019, за видатковими накладними від 12.06.2019 у строк до 18.06.2019 (15.06.2019, 16.06.2019, 17.06.2019 - вихідні дні), за видатковими накладними від 13.06.2019 у строк до 19.06.2019 (15.06.2019, 16.06.2019, 17.06.2019 - вихідні дні), за видатковою накладною від 15.06.2019 у строк до 20.06.2019 (16.06.2019, 17.06.2019 - вихідні дні), за видатковими накладними від 16.06.2019 у строк до 20.06.2019 (17.06.2019 - вихідний день).
Як свідчать матеріали справи, відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 800 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №493 від 04.06.2019 на суму 400 000,00 грн, № 234 від 06.06.2019 на суму 300 000,00 грн, №264 від 20.06.2019 на суму 100 000,00 грн, з призначенням платежу «за молоко знежирене зг договору№16/05/2019К від 16.05.2019». Крім того, відповідачем платіжним дорученням №439 від 25.07.2019, за молоко знежирене згідно договору№16/05/2019К від 16.05.2019 сплачено ще 70 000,00 грн (т.2 а.с.67).
У відповідності зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після звернення позивача до Господарського суду Чернігівської області сплачено 1 630 426, 94 грн, що підтверджується платіжним дорученнями № 495 від 01.08.2019 на суму 50 000,00 грн, №609 від 22.08.2019 на суму 50 000,00 грн, № 639 від 30.08.2019 на суму 50 000,00 грн, №681 від 05.09.2019 на суму 200 000,00 грн, № 705 від 10.09.2019 на суму 352 261,50 грн, №706 від 11.09.2019 на суму 200 000,00 грн, №750 від 12.09.2019 на суму 150 000,00 грн, №760 від 19.09.2019 на суму 200 000,00 грн, №826 від 26.09.2019 на суму 326 200,00 грн, №877 від 27.09.2019 на суму 51 965,44 грн з призначенням платежу «за молоко знежирене зг договору№16/05/2019К від 16.05.2019» (т.2 а.с.68, 69, 84-86, 95, 96, 114, 117, 135-137).
Суд оцінює твердження відповідача, щодо сплати за платіжним дорученням №474 від 30.05.2019 - 315 000,00 грн за договором постачання №16/05/2019К від 16.05.2019, критично з огляду на наступне.
Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву заперечує стосовно позиції відповідача щодо проведення оплати у сумі 315 000,00грн за платіжним дорученням від 30.05.2019 №474 в рахунок оплати молока поставленого по договору постачання №16/05/2019К від 16.05.2019.
Як вбачається з призначення платежу, зазначеного в платіжному дорученні від 30.05.2019 №474 на суму 315 000,00 грн, ТОВ «Лосинівський маслосирзавод» сплачено грошові кошти ПрАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» «за молоко знежирене зг договору №31-05/1б-П від 31.05.16».
При цьому, як вбачається з ухвали Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2019 у справі №927/364/19 за позовом приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат» до ТОВ «Лосинівський маслосирзавод» про стягнення заборгованості за договором поставки №31-05/1б-П від 31.05.2016, якою, зокрема, затверджена укладена між сторонами мирова угода, сплачена відповідачем згідно з платіжним дорученням від 30.05.2019 №474 сума 315 000,00 грн зарахована при зменшенні позовних вимог ПрАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» до ТОВ «Лосинівський маслосирзавод» щодо стягнення боргу за поставлене молоко за договором поставки №31-05/16-П від 31.05.2016.
Ухвала Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2019 у справі №927/364/19 в апеляційному та касаційному порядку оскаржена не була, судове рішення набрало законної сили 14.06.2019.
У даному випадку місцевий господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, твердження відповідача про те, що згідно з платіжним дорученням №474 від 30.05.2019 на суму 315 000,00 грн ним здійснено оплату заборгованості за договором постачання №16/05/2019К від 16.05.2019 не приймаються судом до уваги та спростовуються матеріалами справи.
30.09.2019 позивачем подано заяву від 27.09.2019, в якій останній, зокрема, просить задовольнити клопотання позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором постачання №16/05/2019К від 16.05.2019 в сумі 946 477,44 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
Відповідачем надано до матеріалів справи платіжне доручення №876 від 27.09.2019 на суму 25 000,00 грн щодо сплати на користь позивача витрат на правничу допомогу (т.2 а.с.138).
Положеннями частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 2 вищевказаної норми процесуального права передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частинами 1-3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 30.09.2019 суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 946 477,44 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000, 00 грн, оскільки це є процесуальним правом позивача, не суперечить інтересам позивача та не порушує інтересів відповідача.
У зв'язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором постачання №16/05/2019К від 16.05.2019 в сумі 946 477,44 грн і відмова прийнята господарським судом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі частини 3 статті 191 та пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач просить стягнути з відповідача 89 138,05 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 29.05.2019 по 24.07.2019, штрафу у розмірі 10% - 74 407,50 грн (за прострочення терміну оплати більше ніжна 5 календарних днів за накладними №МК_00002100, № МК_00002115, № МК_00002116, № МК_00002117, № МК_00002118, № МК_00002119, №МК_00002149, №МК_00002150), штрафу у розмірі 20% - 433 357,77 грн (за прострочення терміну оплати понад 10 календарних днів за накладними №МК_00002150, №МК_00002180, №МК_00002181, №МК_00002217, №МК_00002218, №МК_00002220, №МК_00002249, №МК_00002263, №МК_00002284, №МК_00002328, №МК_00002329, №МК_00002330, №МК_00002331, №МК_00002351, №МК_00002365, №МК_00002392, №МК_00002391, №МК_00002409, №МК_00002411, №МК_00002453, №МК_00002454, №МК_00002455)
Відповідно до ст. ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно з п. 4.2. договору в разі прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день, прострочення оплати.
У відповідності до п 4.3. договору за порушення покупцем терміну оплати, зазначеного, в п. 3.2. цього договору, більш ніж на п'ять календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати понад десять днів покупець додатково сплачує, понад зазначений в п. 4.3. даного договору штраф, на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
Суд перевірив правильність наведеного позивачем розрахунку пені доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у сумі 88467 грн 55 коп. за період з 29.05.2019 по 24.07.2019. В стягненні 670грн 50коп. пені має бути відмовлено за безпідставністю нарахування за дні відсутності прострочки виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару. При цьому, судом враховано позицію позивача, щодо нарахованих сум пені, викладену в розрахунку позовних вимог станом на 24.07.2019.
З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором за накладними №МК_00002100, № МК_00002118, № МК_00002119, №МК_00002149, №МК_00002150 за прострочення терміну оплати більше ніжна 5 календарних днів, дослідивши поданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 10%, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10% штрафу підлягають задоволенню частково в сумі 32 453грн 00коп. з огляду на пропорційне (з урахуванням оплати і сум прострочки більше 5 календарних днів і понад 10 днів), а не подвійне нарахування штрафу в розмірі 10% та 20% за накладною №МК_00002150, а також у зв'язку з безпідставністю проведеного позивачем нарахуванню штрафу у розмірі 10% при відсутності прострочки зі сторони відповідача більш ніж на п'ять календарних днів оплати товару за видатковими накладними: № МК_00002115, № МК_00002116, № МК_00002117.
За таких обставин суд доходить висновку, що у стягненні 41 954грн 50коп. штрафу у розмірі 10% має бути відмовлено позивачу за безпідставністю нарахування в цій частині.
Перевіривши правильність наведеного позивачем розрахунку штрафу у розмірі 20%, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 423 747грн 77коп., оскільки позивачем безпідставно здійснено подвійне нарахування 20% штрафу за видатковою накладною та №МК_00002180 від 28.05.2019. В стягненні 9610грн 00коп. штрафу у розмірі 20% має бути відмовлено за безпідставністю нарахування в цій частині.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 76 688,41 грн 30% річних за прострочення оплати товару за період з 29.05.2019 по 24.07.2019.
Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем грошових зобов'язань, окрім відповідальності передбаченої п. 4.3., п. 4.3.1. даного договору, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику суму невиконаного зобов'язання з врахуванням установленого індексу інфляції за весь строк прострочення зобов'язання, а також 30% річних від простроченої суми невиконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України,
Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за отриманий товар, тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 76167 грн 88коп. з огляду на позицію позивача, щодо нарахованих процентів річних, викладену в розрахунку позовних вимог станом на 24.07.2019 та наявність арифметичних помилок. В стягненні 520грн53коп. 30% річних має бути відмовлено у зв'язку з безпідставністю нарахування в цій частині.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем своїх зобов'язань, відповідач вимоги позивача не спростував, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 88467 грн 55 коп. пені, 76167 грн 88коп. 30% річних, 32453грн 00коп. 10% штрафу, 423747грн 77коп. 20% штрафу є обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В стягненні 670грн 50коп. пені, 520грн53коп. 30% річних, 41954грн 50коп. штрафу у розмірі 10%, 9610грн 00коп. штрафу у розмірі 20% має бути відмовлено.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 9312,54грн, у зв'язку із відмовою позивачу у задоволенні позовних вимог у сумі 52755,53грн судовий збір у сумі 791,33грн покладається на позивача.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, зокрема, у статті 7 передбачений порядок повернення судового збору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом
Як вбачається з платіжного доручення №852880000 від 25.07.2019, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 43641,90 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, враховуючи заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог), судовий збір повинен становити 24301,04 грн (1,5 відсотка ціни позову 1620069 грн 17 коп.).
З огляду на вищевикладене, надлишково сплачена сума судового збору у розмірі 19340,86 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
За приписами ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у даній справі, у зв'язку з відмовою позивача від позову в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 946477грн 44коп., підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 50 відсотків судового збору, з урахуванням закриття провадження у справі у сумі 7098 грн 58 коп., а в розмірі решти 50 відсотків судового збору в сумі 7098 грн 59 коп. покладається на позивача.
За таких обставин, клопотання позивача про повернення судового збору в сумі 26572,75грн підлягає частковому задоволенню у сумі 19340,86грн + 7098,58грн=26439,44грн з огляду на викладені вище обставини.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, п.4 ч.1 ст.231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лосинівський маслосирзавод» про стягнення 1620069 грн 17 коп. задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 946477грн 44коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лосинівський маслосирзавод» (вул. Київська, буд. 9, смт. Лосинівка, Ніжинський район, 16663, ідентифікаційний код 21403660) на користь Приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат» (вул. Вишнева, 4, м. Ічня, Чернігівська область, 16703 ідентифікаційний код 00381152) 88467 грн 55 коп. пені, 76167 грн 88коп. 30% річних, 32453грн 00коп. 10% штрафу, 423747грн 77коп. 20% штрафу, 9312грн 54коп. судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Відмовити Приватному акціонерному товариству «Ічнянський молочно-консервний комбінат» у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лосинівський маслосирзавод» 670грн 50коп. пені, 520грн53коп. 30% річних, 41954грн 50коп. штрафу у розмірі 10%, 9610грн 00коп. штрафу у розмірі 20%.
6. Повернути Приватному акціонерному товариству «Ічнянський молочно-консервний комбінат» (вул. Вишнева, 4, м. Ічня, Чернігівська область, 16703 ідентифікаційний код 00381152) з Державного бюджету України (р/р 34318206083035 банк отримувача УДКСУ в м. Чернігові, отримувач УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030101, МФО 899998, код ЄДРПОУ 38054398) судовий збір в сумі 26439грн 44коп., який сплачений згідно з платіжним дорученням №852880000 від 25.07.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/643/19 .
7. Це рішення є підставою для повернення судового збору у сумі 26439грн44коп. з Державного бюджету України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 04.11.2019.
Суддя Н.Ю.Книш