"28" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2520/19
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юг-Сталь» про стягнення 70 990,59 грн.,-
28.08.2019 року позивач - Дочірнє підприємство “Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2576/19) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Юг-Сталь” про стягнення 70 990,59 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.08.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення справи до розгляду по суті на "24" вересня 2019 р. о 11:15 год.
24.09.2019р. у судовому засіданні представником позивача було надано клопотання за вх.ГСОО№19499/19 про доручення до матеріалів справи додаткових документів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2019р. було відкладено судове засідання на "10" жовтня 2019 р. о 11:45 год.
03.10.2019р. на адресу Господарського суду Одеської області від Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» надійшло клопотання за вх.ГСОО№20216/19 про розгляд справи №916/2520/19 за відсутності представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2019р. було відкладено судове засідання на "28" жовтня 2019 р. о 10:20 год.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юг-Сталь» в судові засідання по справі не з'явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.
За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
28.10.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Між Дочірнім підприємством «Одеський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі ДП «Одеський облавтодор», Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юг-Сталь» (надалі ТОВ «Компанія «Юг-Сталь», Відповідач) було укладено договір поставки, (купівлі-продажу) металолому № 0108 від 01.08.2014 року (надалі Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку і на умовах, визначених даним Договором Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку і на умовах,
визначених даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити Металолом стандартний,
згідно вимогам ДСТУ-4121-2002, лом чорних металів ВИД 500, лом сталевий №3, №4, лом
автомобільний №12 (в подальшому іменується «Товар»).
У відповідності до п. 2.1. Договору, ціна за 1 тону Товару обговорюється окремо та вказується в додаткових угодах до цього Договору згідно змін кон'юнктури ринку.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору - умови постачання EXW (Інкотермс 2010) - територія філій Продавця. Датою постачання вважається дата прийняття Товару Покупцем згідно відповідної товаро-траспортної накладної.
У пункті 3.5. Договору зазначено, що Сторони дійшли згоди, що фактом прийняття Товару є підписаний у двосторонньому порядку Акт приймання-передачі товару.
Також, нормами п. 4.1. Договору зазначено, що Покупець зобов'язується оплатити Продавцю повну вартість (ціну) Товару протягом трьох банківських днів з моменту надання товаротранспортної накладної шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що зазначений в даному Договорі.
Відповідно до п. 10.1. Договору, який був змінений Додатковою угодою № 2 від 01.07.2016р., цей Договір набирає чинності і діє з моменту підписання його Сторонами, що оформляється нанесенням Сторонами підписів та печаток, і діє до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань.
За період дії Договору, з 21.08.2014р. по 19.12.2016р. позивачем було поставлено відповідачу з територій власних філій Товар на загальну суму 1 229 073,83грн., з яких відповідачем було сплачено більшу частину - 1 177 101,85грн.
Даний факт підтверджується первинною документацією та Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2014р по 31.12.2015р., згідно якого поставлено Товару на суму 1 197 121,63 грн., оплачено 1 095 640,96 грн., заборгованість Відповідача за поставлений металобрухт станом на 31.12.2015р. складала 101 480,67 грн.
Після 31.12.2015р., в подальшому Позивач поставив Товару ще на 31 952,20 грн. згідно: Акту приймання металів чорних (вторинних) № 1 від 21.03.2016р., с. Нерубайське Одеська область - на 5 527,20 грн.; Акту приймання металів чорних (вторинних) № 2 від 23.03.2016р., м. Ізмаїл Одеська область - на 12 060,00,20 грн.; Акту приймання металів чорних (вторинних) № 4 від 19.12.2016р., м. Арциз Одеська область - на 14 365,00 грн.
Також Відповідачем після 31.12.2015р. додатково здійснювались платежі у сумі 81 460,89грн., що підтверджуються: Платіжним дорученням № ПН8693 від 22.02.2016р. на 8 910,89 грн.; Платіжним дорученням № 117863156 від 29.02.2016р. на 11 050,00 грн.; Випискою по рахунку від 04.03.2016р. на 12 000,00грн.; Випискою по рахунку від 21.10.2016р. на 49 500,00 грн.; Карткою рахунку 36.1: Контрагента: Юг-Сталь ТОВ за період 01.01.2016р. - 27.08.2019р.
У зв'язку із чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 51 971,98 грн., що є до цього часу не сплаченою.
Пунктом 7.5. Договору встановлено, що Покупець за порушення строків і порядку оплати несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму 3% річних у розмірі - 4 177,59 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі - 14 841,02 грн.
Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Юг-Сталь” своїх зобов'язань за Договором поставки №0108 від 01.08.2014р. перед Дочірнім підприємством «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 265 ГК України, За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Також за приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, Між Дочірнім підприємством «Одеський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі ДП «Одеський облавтодор», Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юг-Сталь» (надалі ТОВ «Компанія «Юг-Сталь», Відповідач) було укладено договір поставки, (купівлі-продажу) металолому № 0108 від 01.08.2014 року (надалі Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку і на умовах, визначених даним Договором Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку і на умовах,
визначених даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити Металолом стандартний,
згідно вимогам ДСТУ-4121-2002, лом чорних металів ВИД 500, лом сталевий №3, №4, лом
автомобільний №12 (в подальшому іменується «Товар»).
У відповідності до п. 2.1. Договору, ціна за 1 тону Товару обговорюється окремо та вказується в додаткових угодах до цього Договору згідно змін кон'юнктури ринку.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору - умови постачання EXW (Інкотермс 2010) - територія філій Продавця. Датою постачання вважається дата прийняття Товару Покупцем згідно відповідної товаро-траспортної накладної.
У пункті 3.5. Договору зазначено, що Сторони дійшли згоди, що фактом прийняття Товару є підписаний у двосторонньому порядку Акт приймання-передачі товару.
Також, нормами п. 4.1. Договору зазначено, що Покупець зобов'язується оплатити Продавцю повну вартість (ціну) Товару протягом трьох банківських днів з моменту надання товаротранспортної накладної шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що зазначений в даному Договорі.
Відповідно до п. 10.1. Договору, який був змінений Додатковою угодою № 2 від 01.07.2016р., цей Договір набирає чинності і діє з моменту підписання його Сторонами, що оформляється нанесенням Сторонами підписів та печаток, і діє до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань.
За період дії Договору, з 21.08.2014р. по 19.12.2016р. позивачем було поставлено відповідачу з територій власних філій Товар на загальну суму 1 229 073,83грн., з яких відповідачем було сплачено більшу частину - 1 177 101,85грн.
Даний факт підтверджується первинною документацією та Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2014р по 31.12.2015р., згідно якого поставлено Товару на суму 1 197 121,63 грн., оплачено 1 095 640,96 грн., заборгованість Відповідача за поставлений металобрухт станом на 31.12.2015р. складала 101 480,67 грн.
Після 31.12.2015р., в подальшому Позивач поставив Товару ще на 31 952,20 грн. згідно: Акту приймання металів чорних (вторинних) № 1 від 21.03.2016р., с. Нерубайське Одеська область - на 5 527,20 грн.; Акту приймання металів чорних (вторинних) № 2 від 23.03.2016р., м. Ізмаїл Одеська область - на 12 060,00,20 грн.; Акту приймання металів чорних (вторинних) № 4 від 19.12.2016р., м. Арциз Одеська область - на 14 365,00 грн.
Також Відповідачем після 31.12.2015р. додатково здійснювались платежі у сумі 81 460,89грн., що підтверджуються: Платіжним дорученням № ПН8693 від 22.02.2016р. на 8 910,89 грн.; Платіжним дорученням № 117863156 від 29.02.2016р. на 11 050,00 грн.; Випискою по рахунку від 04.03.2016р. на 12 000,00грн.; Випискою по рахунку від 21.10.2016р. на 49 500,00 грн.; Карткою рахунку 36.1: Контрагента: Юг-Сталь ТОВ за період 01.01.2016р. - 27.08.2019р.
У зв'язку із чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 51 971,98 грн., що є до цього часу не сплаченою.
За таких обставин, господарський суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки №0108 від 01.08.2014р. у розмірі 51 971,98грн.
Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму 3 % річних у розмірі - 4 177,59 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі - 14 841,02грн.
Пунктом 7.5. Договору встановлено, що Покупець за порушення строків і порядку оплати несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних витрат зазначений позивачем у позовній заяві, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з'являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юг-Сталь» про стягнення 70 990,59 грн. - задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юг-Сталь» (01001, м. Київ, вул. Городецького, будинок 4; код ЄДРПОУ 37301749) на користь Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 49, код ЄДРПОУ 35018511) суму основного боргу у розмірі 51 971 /п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят одна/ грн. 98 коп., суму 3% річних у розмірі 4 177 /чотири тисячі сто сімдесят сім/ грн. 59 коп., суму інфляційних витрат у розмірі 14 841 /чотирнадцять тисяч вісімсот сорок одна/ грн. 02 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 /одна тисяча дев'ятсот двадцять одну/грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України
Повне рішення складено 04 листопада 2019 р.
Суддя С.Ф. Гут