Ухвала від 01.11.2019 по справі 1.380.2019.001509

УХВАЛА

01 листопада 2019 року

Київ

справа №1.380.2019.001509

адміністративне провадження №К/9901/29987/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці ДФС

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року

у справі №1.380.2019.001509

за позовом ОСОБА_1

до Львівської митниці ДФС

про визнання протиправними і скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року, визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA20900/000082/2 від 01 лютого 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209190/2019/00202 від 01 лютого 2019 року та рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA20900/000079/2 від 30 січня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209190/2019/00178 від 30 січня 2019 року.

Львівська митниця ДФС звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №1.380.2019.001509, у якій, посилаючись на неправильне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд касаційної інстанції може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції ухвалою від 03 квітня 2019 відкрив провадження в цій адміністративній справі та призначив розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA20900/000082/2 від 01 лютого 2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209190/2019/00202 від 01 лютого 2019 року та рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA20900/000079/2 від 30 січня 2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209190/2019/00178 від 30 січня 2019 року.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що надані позивачем рахунки-фактури містять інформацію про дату продажу, номер кузова ТЗ , модель та рік випуску ТЗ, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій такий продано. В свою чергу, митний орган належними та допустимими доказами не підтвердив, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону. Водночас суди зазначили, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об'єктивного) обґрунтування помилковості визначення митної вартості товару декларантом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару. Спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Обґрунтовуючи довід про невідповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального і процесуального права, скаржник не наводить доводів на спростування правильності висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин у справі та їх юридичної оцінки.

Передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, за яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, не встановлені. В касаційній скарзі доводи щодо наявності таких обставин не наведені.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статями 12, 248, частиною п'ятою статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №1.380.2019.001509 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішень.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

Попередній документ
85354629
Наступний документ
85354631
Інформація про рішення:
№ рішення: 85354630
№ справи: 1.380.2019.001509
Дата рішення: 01.11.2019
Дата публікації: 04.11.2019
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (05.11.2019)
Дата надходження: 01.04.2019
Предмет позову: про визнання протиправними і скасування рішень,
Учасники справи:
суддя-доповідач:
САКАЛОШ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
відповідач (боржник):
Львівська митниця ДФС
позивач (заявник):
Василишин Мирон Михайлович