Іменем України
31 жовтня 2019 року
Київ
справа №803/1824/16
адміністративне провадження №К/9901/38878/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 803/1824/16
за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Волинської області Горбач Н.П.
третя особа: СТОВ "Агропродторг",
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року (у складі судді Плахтій Н.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (у складі колегії суддів Багрія В.М., Рибачука А.І., Старунського Д.М.),
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Волинської області Горбач Н.П. (далі також - відповідач, реєстратор), за участю третьої особи СТОВ "Агропродторг" (далі також - третя особа), в якому просив:
- визнати протиправним рішення Державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Горбач Н.П. щодо державної реєстрації нової редакції статуту СТОВ «Агропродторг», затвердженої рішенням зборів учасників від 21 січня 2016 року;
- зобов'язати відповідача скасувати державну реєстрацію нової редакції статуту СТОВ «Агропродторг», затвердженої рішенням зборів учасників від 21 січня 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 січня 2016 року Державним реєстратором Луцької районної державної адміністрації Волинської області Горбач Н . П . проведено реєстраційну дію «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи». Позивач вважає, що державна реєстрація була проведена з порушенням чинного законодавства, а тому є протиправною. Для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи СТОВ «Агропродторг» було подано документи не в повному обсязі, що є підставою для зупинення державним реєстратором розгляду документів, поданих для державної реєстрації.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії державного реєстратора негативно не вплинули на права та законні інтереси позивача, не призвели до порушення його прав, як засновника та учасника СТОВ «Агропродторг», оскільки розмір його частки в статутному фонді підприємства залишився незмінним. Спори позивача з керівництвом цього господарського товариства повинні бути вирішені у встановленому законом порядку і їх наявність правового значення для вирішення даної справи не мають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга подана 18 липня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 803/1824/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 803/1824/16 суддею-доповідачем Берназюком Я.О. та рекомендовано надати сторонам додаткові письмові пояснення у межах доводів касаційної скарги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Чиркіна С.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21 січня 2016 року зборами учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродторг» прийнято рішення про виключення ОСОБА_3 зі складу учасників СТОВ «Агропродторг» у зв'язку з смертю з 21 січня 2016 року; про включення ОСОБА_4 до складу учасників на правах учасника з долею у статутному фонді в розмірі 35% з 21 січня 2016 року; затверджено Статут товариства в новій редакції, зокрема, змінено склад його засновників. Згідно з новою редакцією статуту засновниками (учасниками) товариства є: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4
Рішення зборів учасників СТОВ «Агропродторг» від 21 січня 2016 року прийняте учасниками товариства в складі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , у присутності запрошеного на збори ОСОБА_4 . , оформлене протоколом № 37 від 21 січня 2016 року, який підписаний вказаними особами.
25 січня 2016 року директор СТОВ «Агропродторг» ОСОБА_5 для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подав Державному реєстратору Луцької районної державної адміністрації Волинської області Горбач Н.П. наступні документи: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник рішення про внесення змін до установчих документів; примірник нової редакції Статуту; копію платіжного доручення; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .
На підставі поданих документів 26 січня 2016 року державним реєстратором Горбач Н.П. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи.
Вказані обставини встановлено судом на підставі копій документів реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» від 25 січня 2016 року з реєстраційної справи СТОВ «Агропродторг», не заперечені і не спростовані сторонами.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що у зв'язку з включенням до складу учасників товариства сторонньої особи, яка не мала законних підстав стати учасником товариства, вплив скаржника на управління товариством зменшився до 35%. Крім того, зазначає, що між спадкоємцями не може бути спору щодо корпоративних прав померлого, оскільки спадкоємці не успадковували корпоративні права в СТОВ «Агропродторг» після смерті ОСОБА_3
Від СТОВ «Агропродторг» надійшло заперечення на касаційну скаргу, з якого вбачається, що судами правильно встановлено про відсутність впливу на обсяг прав позивача, як учасника товариства та їх порушення.
18 січня 2019 року від Луцької районної державної адміністрації надійшов лист в якому зазначено, що оскаржувану реєстраційну дію від 26 січня 2016 року скасовано і внесено скаржника засновником СТОВ «Агропродторг».
23 січня 2019 року від СТОВ «Агропродторг» надійшли додаткові пояснення, з яких вбачається, що рішення загальних зборів недійсним не визнавалося, суд визнав їх правомірним та законним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
25 січня 2019 року від скаржника надійшли пояснення, згідно з якими, скаржник підтримує вимоги касаційної скарги та повторно наголошує, що оскаржувані протиправні дії порушили його корпоративні права.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
У цій справі правовідносини стосуються правомірності дії державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Горбач Н. П., пов'язані з державною реєстрацією нової редакції статуту СТОВ «Агропродторг», затвердженої рішенням зборів учасників від 21 січня 2016 року, що призвели до порушення прав позивача, зокрема через включення до складу учасників на правах учасника з долею у статутному фонді в розмірі 35% ОСОБА_4 - спадкоємця померлої ОСОБА_3 .
З висловлених позивачем у ході розгляду справи мотивів звернення до суду вбачається, що оскаржуваними діями було порушено його права на управління справами господарського товариства.
Відносини, пов'язані з реєстрацією змін до установчих документів, регулюються Господарським кодексом, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам були підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує невирішений корпоративний спір, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією змін до статуту юридичної особи або інформації про засновників, тобто такі правовідносини обумовлені необхідністю захисту прав не у сфері публічно-правових відносин, а корпоративних та майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір щодо правомірності дій державного реєстратора, які пов'язані з реєстрацією змін до установчих документів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 1 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно статті 1 ГК України господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до частин першої та другої статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам були підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.
Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між СТОВ "Агропродторг" та ОСОБА_1 . Крім того, суд встановив, що постановою Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 903/565/16, касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродторг" задоволено. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2017 року скасовано. Рішення господарського суду Волинської області від 13 червня 2017 року залишено без змін, яким ОСОБА_1 відмовлено у визнанні недійсним рішення загальних зборів учасників СТОВ "Агропродторг", оформлене протоколом зборів учасників від 21 січня 2016 року
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Важливо, що на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанції у цій справі, Верховним Судом України, зокрема, в ухвалах від 25 червня 2008 року у справі № 6-7130св08, від 16 липня 2008 року у справі № 6-7848св08, від 24 грудня 2008 року у справі № 6-24762св06, від 03 листопада 2010 року у справі № 6-47828св10 та у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 522/27392/13-ц, вже була висловлена правова позиція стосовно поширення юрисдикції господарських судів на спори, що виникають з корпоративних правовідносин, пов'язаних з державною реєстрацією змін до установчих документів.
Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, від 28 листопада 2018 року у справі № 815/3490/16.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.
Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов'язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.
Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.
Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice: the), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_8 (Нідерланди), ОСОБА_7 (Швейцарія), ОСОБА_9 ( Сполучене Королівство ), ОСОБА_11 (Фінляндія); п. 44-50).
Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.
Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatisрішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the"), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatisрішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, § 230).
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки спір у цій справі має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Керуючись статтями 238, 239, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Волинської області Горбач Н.П., третя особа СТОВ "Агропродторг", про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії закрити.
Роз'яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами господарського судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
С.М. Чиркін