Іменем України
31 жовтня 2019 року
м.Київ
справа №305/1159/17
провадження №К/9901/18650/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 28.07.2017 (суддя Бліщ О.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 (головуючий суддя Довгополов О.М., Гудим Л.Я., Пліш М.А.)
у справі №305/1159/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області
треті особи: Рахівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, головний інспектор будівельного нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області Полажинець Юрій Юрійович
про скасування постанови
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Рахівського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області за участі третіх осіб: Рахівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, головний інспектор будівельного нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області Полажинець Юрій Юрійович, в якій просила суд визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 04.11.2016 № 344/1007, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Також в позовній заяві позивач просила поновити їй строк звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.
2. Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 28.07.2017 позовну заяву залишено без розгляду.
3. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 у справі №305/1159/17 ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 28.07.2017 залишено без змін.
4. ОСОБА_1 з вищевказаними судовими рішеннями не погодилася, тому звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 28.07.2017 і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 у справі №305/1159/17 і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі №305/1159/17.
У зв'язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
У зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати головуючого судді Гімона М.М., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
6. Від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди першої та апеляційної інстанції керувались тим, що позовна заява та додані до неї матеріали не містять жодних підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
8. Суди встановили, що позивачка посилалася на те, що про існування спірної постанови їй стало відомо у лютому 2017 року після отримання поштою копії постанови державного виконавця щодо примусового виконання зазначеної постанови відповідача. Однак позовну заяву про оскарження постанови ОСОБА_1 подала до суду лише 25.07.2017, тобто у строк понад п'ять місяців після того, як їй стало відомо про існування цієї постанови.
9. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на ту обставину, що в період 01-28.02.2017 позивач перебував за межами місця свого постійного проживання в зв'язку із роботою в іншому населеному пункті, що підтверджено належними доказами, оскільки ОСОБА_1 працювала в іншому населеному пункті лише у лютому 2017 року, а позовну заяву подала до суду лише у липні 2017 року і не надала суду жодних доказів існування незалежних від неї обставин, які об'єктивно перешкоджали звернутись до суду раніше в розумні строки.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
10. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що позивач пропустив з поважних причин десятиденний строк на оскарження постанови, визначений у ст. 289 КпАП України, з 15.02.2017 по 25.02.2017.
11. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що посилання позивача на те, що про існування порушеного права стало відомо лише у лютому 2017 року спростовується тим, що позапланову перевірку 11.10.2016 проведено уповноваженими особами відповідача у присутності позивача, акт перевірки, припис та протокол адміністративного правопорушення направлявся позивачу і про їх отримання 29.10.2016 свідчать відмітки на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
13. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на дату звернення до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавець встановив строк звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або мала б дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
15. Статтею 289 КпАП України у відповідній редакції передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України визначено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
16. З аналізу цих норм вбачається, що положенням статті 288 КУпАП України встановлено альтернативний порядок оскарження постанов по справі про адміністративне правопорушення і позивач обрав один з них, тому позовну заяву про скасування постанови відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності мало бути подано у десятиденний строк.
17. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
18. Момент обрахування строку на звернення до суду пов'язаний з моментом, коли особа повинна була дізнатись про порушення свого права або законного інтересу.
Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
19. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою 25.07.2017, посилаючись на те, що про існування постанови дізналась у лютому 2017 року після отримання поштою копії постанови державного виконавця щодо примусового виконання зазначеної постанови відповідача.
20. Суди вірно встановили, що позивач звернувся до суду із порушенням строку, встановленого процесуальним законом для відповідного звернення за захистом порушеного права.
21. Слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.
Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
ОСОБА_1 посилається на те, що у лютому 2017 року не могла звернутись до суду через те, що в період 01-28.02.2017 року вона перебувала за межами місця свого постійного проживання в зв'язку із роботою в іншому населеному пункті.
Обставин, які підтверджували б поважність причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду з березня по липень 2017 року позивач не надав.
22. Враховуючи те, що позивач навів поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду тільки за лютий 2017 року, тоді як відповідний позов було подано у липні 2017 року, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не дотримався десятиденного строку на подання позову як після того, як дізнався про порушене право, так і після того, як відпали обставини, які унеможливили вчасне звернення до адміністративного суду з позовом.
23. Доводи касаційної скарги досліджувались судами попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, наданих суду першої інстанції.
Посилання відповідача у запереченнях на касаційну скаргу на документи, які не були подані судам попередніх інстанцій оцінюється Верховним Судом критично, оскільки суд касаційної інстанції, відповідно до положень ч. 2 ст. 341 КАС України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
25. Таким чином, оскільки при ухваленні ухвал суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
26. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 28.07.2017 і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 у справі №305/1159/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний